Статистика telegram channel - @OstapDrozdovOfficial

У природознавстві це називається колообіг лайна. У зеленій політиці це називається пересування ліжок у борделі. А в політології це називається агонія дилетантури. Який сенс у всіх цих бурхливих кадрових перестановках – якщо одні й ті самі члени кліки по колу перестрибують з одного крісла в наступне? Дехто з «незамінних» уже пішли на 3-4 коло нових посад, а дехто вже умудрився очолювати діяметрально різні за функціоналом і компетенцією галузі й відомства. Словосполучення «новий міністр» викликає хіба що гомеричний регіт із подальшими коліками в животі.Жодного нового обличчя. Жодного представника експертно-фахових середовищ. Жодного рівновіддаленого професіонала. Ті ж самі пики по декілька раз на різних постах у режимі передачі естафети від скандалу до скандалу.Агонія дилетантури. Повна закритість кліки. Стовідсоткове закільцювання мафії лише на своїх членах. Під страхом смерті заборонений вхід для будь-кого стороннього. Енна перетасовка засмальцьованої колоди карт. Цілковита деградація кадрового потенціялу. Це навіть не кадровий голод – це кадровий голодомор. Лавка запасних у вечернего квартала відсутня як така. 20-30 перевірених служителів культу кавеену будуть по колу ходити з кабінету в кабінет до кінця світу. Ця замкнута на саму себе захланна команда грає основним складом уже 5-й сезон. Укоріненість грабіжників в усі опановані й підкорені сфери настільки глибочезна, що зелений паразитарій за розмірами вже перевершив тіло жертви-країни. Монополізація сягнула таких масштабів, що демонтувати спрут без шкоди для його здобичі вже неможливо буде.

Соціологія КМІС потребує таких акцентів:1. Індекс суїцидальності в палаті - 53%. Категорично не згодні з територіяльними втратами ніяк не можуть уздріти дійсність за вікном: на початок 2026 року окуповано 20% площі країни, і «категорична незгода» тут не сильно помогла. 2. Якщо 53% респондентів жінок і пенсіонерів (які нічим не ризикують у війні й не будуть власноруч докладатися до практичної реалізації своїх мрій, нашептаних ура-марафоном) готові пів країни поховати в довговічній війні без жодної досяжної цілі в ній – то сценарій ще більшої поразки зі ще більшими втратами можна брати за основу.3. 47% населення готові міняти на мир територію, яка й так або де-факто втрачена, або не придатна для життя. Народ розполовинився. Якби соціологи заміряли думку конкретно чоловічого населення 18-60, то пірамідка перевернеться рівно навпаки: більшість буде за поступки.4. Кожен 4-й українець (26%) готовий задовольнити навіть вимоги росії, лиш би припинилася безпереможна війна. Ця опція невблаганно ростиме з кожним місяцем затягування зашморгу.

Перелік загроз для державності у порядку пріоритетності.Експертне опитування, проведене Центром Разумкова, дає отакий список-рейтинг найнебезпечніших явищ та процесів:1. Війна 2. Корупція3. Еміграція4. Прогнила судова система5. Некомпетентність влади6. Низкий ККД антикорупційних органів7. Російські агенти8. Нехтування суспільством9. Низький ККД правоохоронців10. Спотворення нац.інтересів11. Руйнування цінностей12. Напруженість зі сусідами13. Приватні та партійні армії 14. Радикалістські течії15. Безконтрольність влади16. Дезінформація й популізм 17. Нерівність перед законом 18. Безправ’я народу19. Смерть парламентаризму 20. Тиск на опозицію 21. Авторитаризм Зеленського22. Ліквідація сводоби словаЧи влада налаштована на чесну й конструктивну взаємодію з народом: Лише на словах 88%Важко сказати 6%Налаштована 0%Обіцяв царствувати лише 1 термін і піти – не пішов. Обіцяв піти, якщо йому не вдасться закінчити війну – не пішов, а війну довів до стадії вічної. Обіцяв піти разом з Єрмаком – не пішов. Не досить, що Боневтік – так ще й Непідун.

Нині виповнюється 5 років, як помер культовий шотландський письменник Аласдер Грей. Для ознайомлення – китиця афоризмів видатного шотландця Аласдера Грея:• Легше боротися зі сусідами, ніж із власним урядом.• Ненависть дуже вимотує.• Ми живемо в світі ймовірностей, а не достовірностей.• Процес завжди цікавіший від результату.• Сонце було б набагато нищівніше, якби воно не відображалося в наших очах.• Укладати угоди з Богом не можна, він не дає ніяких гарантій.• Людині подобається уявляти, ніби в неї купа часу.• Трудно сяяти, коли тебе ніхто не підбадьорює.• Тільки дурні релігії засновуються на таємниці, як і дурні уряди – на таємній поліції.• Лікарня - це місце, де лікарі тягнуть гроші з багатих, практикуючись на бідних.• Війни цікаві лише тим, що показують, наскільки ми дурні.• Війна – це не більше, ніж насильний спосіб зробити те ж саме, что в мирний час половина людей роблять тихо-мирно.• Людина - пиріг, який сам себе випікає й з’їдає.• Якби люди знали, скільки часу спливло, вони б не витримали очікування.• Нація та її література – ровесниці.• Ми об’єднуємося в мільйони, коли мова заходить про вбивства, а от заради благородної діяльності заледве назбираються десятки.• Пам’ять – це процес редагування.• Світ на краще міняють люди, які не дають себе залякати.• Правитель є результатом змін, а не їх причиною.• Якщо ви параноїк, це ще не означає, що проти вас не плететься змова.• Люди люблять невдачі.• Надію треба вбивати поступово, щоб невдаха встиг внутрішньо з цим змиритися.• Соціяльне невігластво вважається чеснотою лише в робочого класу.• У наші дні не можна покладатися на освіченість владоможців.• У голодні часи люди, які мають великі запаси харчів, норовлять вивезти його з країни, бо голодні надто бідні, аби платити хорошу ціну.• Якщо пораду не можна відхилити, це вже не порада.• Малозабезпечені легко зриваються.• До вмінь переможених додаються вміння переможців.• Що за свинство – давати ідеї й не давати сил.• Якщо нема віри й надії, достатньо одного співчуття.

Алгоритм Стокгольмського Синдрому дуже простий: жертва пристає на бік свого гвалтівника, аби вижити. Якщо акт насилля триває довго й розтягнуто – перемагає інстинктивна потреба пристосуватися до перманентної безвиході. Якщо нічого не міняється надалі, й наруга переростає у вічність – жертви починають сприймати трагічну дійсність за нову норму на основі відсутності інших опцій.Адептам безкінечної війни треба нарешті зняти богатирський шолом, бо в ньому погано чути істину: чим довше триватиме війна – тим сильнішим буде Стокгольмський Синдром жертви. Чим тривалішим є зло, тим менша резистентність до нього. Якщо війна триватиме вічно – то за всіма канонами Стокгольмського Синдрому настане його кінцева стадія: ворог не тебе переміг – а переміг у тобі. Це з точністю до 200% відбудеться з нашим суспільством, яке і до війни, і під час війни було й лишається значним носієм цінностей ворога (його язик, його культура, його церква, його музика, його медія).Продовження війни в напрямку нескінченності породить націю Стокгольмського Синдрому. В порівнянні з цим духовним лихом усі ці смішні «втрати, поступки, компроміси» видадуться легкою поїздкою на американських гірках Діснейленду.Мудрі правителі відштовхуються від найгіршого, аби його уникнути. Самодури гарантують найгірше самим фактом свого самодурства.

Пастка постійного стресу так і працює: чим тривалішим є зло, тим менша резистентність до нього. Чим довше тягнеться горе – перемагає поступове призвичаєння до гіршого замість спроб із нього виплутатися. Чим перманентніша біда – тим сильніша звичка до неї й дедалі нижче понижування планки. Чим дужче гіршатиме ситуація – тим менша кількість успіхів влаштовуватиме. Якщо наруга переростає у вічність – жертви починають сприймати трагічну дійсність за нову норму на основі відсутності інших опцій. І чим гірше ставатиме, тим відчайдушніше роздуватиметься кулька незламності, терплячості, живучості й інших аномальних екстремально-реакційних рис у режимі «вижити» замість «жити». Чим гірше – тим довше. Мудрі з цієї мертвої петлі щосили вилазять, не чуючи під собою ніг. Інші оселяються в ній назавжди, ще й знаходять сотні катарсисів у ній.В окреме відео для вдумливої авдиторії виношу міркування на ментальні теми, які важко даються народові, загнаному в зашморг безпросвітку, ласо безвиході, аркан перманентного лиха, кабалу нещасть. 👇https://www.youtube.com/watch?v=DNuk9wfghdM

Хто марить поверненням Криму – довідка Інституту Стратегічних Досліджень про те, наскільки глибоко півострів перебуває в російському дискурсі. • Крим уже 11 років живе за календарем рускомірної пам’яті. Навіть локальні дати Криму вплетені в імперський наратив.• 20 січня тепер святкується як День Республіки Крим – на честь референдуму 1991 року, коли кримчани висловилися за автономію. • Офіційними святами та вихідними стали: 18 березня – День возз’єднання Криму з росією, 11 квітня – День Конституції Республіки Крим, 24 вересня – День прапора Республіки Крим.• 26 лютого в Криму відзначається День захисника Республіки Крим у пам’ять про події 2014 року, коли зелені чоловічки захопили урядові будівлі.• 19 квітня – День прийняття Криму до складу російської імперії (242 роки тому це зробила Єкатєріна).• Офіційний статус в Криму мають: 8 квітня – День звільнення Криму від фашистських загарбників, 1 липня – День ветеранів бойових дій, 10 липня – День звільнення від турків, 9 вересня – День полеглих у Кримській війні, 23 жовтня – День слави кримських партизан. • 18 січня святкується Переяславська угода – День возз’єднання Русі.• Кожна з цих дат супроводжується великою помпою з покладанням квітів, розмашистими концертами, засиллям триколорів.• Флагманом рускомірних наративів став музейно-храмовий комплекс «Новий Херсонес», відкритий у 2024 році. Місцева влада у згоді з РПЦ перетворила комплекс на майданчик усеросійських свят.• Для кримських татар зробили весняне свято Хедерлез, а релігійні свята Курбан-байрам та Ураза-байрам є офіційними неробочими днями.• Триває повсякчасна глорифікація учасників СВО: ветерани стабільно залучені до урочистостей і «патріотичного» виховання молоді.• Севастополь трактується як «місто російської слави».

Соцмережами гуляє незламний допис із переліком усіх надр, на які багатий Донбас. Із висновком: ось чому ні в якому разі не можна поступатися навіть міліметром Донецького кам'яновугільного басейну! Бо там стільки-то тонн антрациту, стільки-то стибій-ртутних родовищ, стільки-то вугілля, і взагалі: в нас є стільки-то літію, стільки-то кадмію, а ще є берилій, графіт, титан, уран (пальців бракує на чотирьох кінцівках загинати) та інші унікальні елементи, які мали би давно зробити нашу країну найбагатшою у галактиці Велика Магелланова Хмара.Тут є одна заковика, про яку чомусь усі призабули. Вищезгадані мінерали підпадають під Рідкісноземельну Угоду зі США, яку підписав незламний президент, надавши Америці право розробляти й видобувати 57 елементів, уключно з газом, нафтою й золотом.Усі цінні надра, захищати які закликають адепти довговічної війни, вже давно віддані Америці. З цього й треба починати всі помпезні дописи в інтернеті: люди гинуть за землю, під якою розташовані американські (по суті) копалини. І це не вороже іпсо – це підписана Зеленським Рідкісноземельна Угода.А так – усе вірно.👉https://www.youtube.com/watch?v=l9wQ6rmHjj4

Передріздвяні дива кояться: односібний правитель, який 6 років плював на думку народу з усіх питань і робив лише те, що вважав за потрібне, раптом почав полум’яно посилатися на соціологію й «думку народу» (особливо коли в повітрі витає поганеньке рішення, за яке по голівці не погладять).Отже: щоби соціологія, про яку зненацька згадав цар, була «чистою», варто задуматися ось про що.У питаннях війни думка пенсіонерів і жінок не повинна бути визначальною, як у нас. Треба опитувати лише той сегмент, хто собою платитиме за мрії решти, не задіяної в реалізацію мрій і не обтяженої безпосередньою участю. Докорінна зміна демографії, коли емігрувало продуктивне й працездатне населення, призвела до того, що найвищі (ура-марафонні) планки очікувань-мріянь-уявлянь установлює та частина населення, яка ці планки здобувати не буде. Ба більше: у всіх соціологіях на тему війни пора вводити т.зв. Коєфіцієнт Лицемірства й на нього множити всі цифри. Бо коли людину питають про завідомо погану опцію, вона радше збреше й пристане на загальнопоширену ідеалістичну тезу, ніж відповість чесно (спрацьовує ефект натовпу і страх не потрапити в ногу, виглядаючи зневіреним).Відсікши від опитувань усіх, хто особисто не задіяний у реалізацію своїх візій, і проіндексувавши всі цифри Коєфіцієнтом Лицемірства – на виході отримаємо цілком іншу картину народних чувань, не зіпсутих ілюзіями тих, хто нічим не ризикує.👇https://www.youtube.com/watch?v=LJ4fqgom51o

Вимоги донорів знизити мобілізаційний вік до 18 чи бодай 21 року базуються на тому, що в 97% країн, де є призов, мобілізаційний вік, визначений Конституціями, - 18 років. Це загальносвітова норма, яка витікає з тієї логіки, що зрілі батьки мають працювати й збагачувати економіку, а покоління дітей, фізично сильних і більш гнучких, мають воювати за батьків. А не навпаки. Тому верхня межа у всьому світі – 45 років. Не існує жодної армії світу, де воюють пузаті, хворі, немобільні, старі. Армії бувають лише до 45. І чим вона молодша, тим переможніша. Це несусвітній крінж і абсурд – щоб тати 50+ із грижами, гіпертоніями й глаукомами воювали за те, аби їхнім дітям, завбачливо вивезеним за кордон, смакували креветки далеко від дому. Такого ніде в світі нема.Тому донори й кажуть: хочете зменшити кількість смертей і каліцтв; хочете збільшити ефективність армії; хочете покращити якість ведення війни – понижуйте мобілізаційний вік. Тому що вік 25 років – найгірший із найгірших. 25 років – це перша робота, перше кохання, перша сім’я, перша дитина, перші доходи, перші успіхи, перші плани, перші досягнення. Ні одна нормальна людина, якщо вона не є лузером, ніколи не буде свій успішний старт переривати армійським рабством. Це алогічно й наївно. Хто до 25 років став на ноги, той воювати точно не буде. Дивовижа: країна люто дискутує навколо мобілізаційного віку – замість дискутувати про способи припинення війни як такої.