«Треба забрати субсидії в населення», - більш ніж правильно сказала очільниця МВФ у Давосі. Звісно, що так. Щоправда, знедоленим субсидійованим жебракам, які звикли пів життя отримувати крихтні подачки від владоможців-мільярдерів, цього ніколи не зрозуміти, що всяка держава, в якій мало не половина населення сидить на субсидіях, - це всесвітня стидоба, за яку ще й гинути зобов’язують.Держава має не підкупляти пенсіонерський чи декласований елехторат – а мудрою економічною політикою створити такий соціяльний стандарт, який дозволить кожному громадянинові, незалежно від віку й статусу, жити достойно й могти оплатити свої базові потреби й видатки.Дико виходить: мародери розікрали країну до штопаних трусів – і при цьому ще й демонструють «небачену турботу» про обікрадених ними бідняків, кинутих на саме денце виживання.Гроші, які держава тратить на адресні субсидії, мають бути запущені в системотворні зміни, які унеможливлять злиденство, митарство, вбогість, нестатки, бідняцтво, жебрацтво. Грошей, які кожен царський двір пажерливо крав упродовж усієї державності (третина століття!), з лишком вистачило б на безбідне життя кількох поколінь. Один лише Міндіч на Енергоатомі відмив суму, еквівалентну місячним субсидіям усієї країни. А весь масштаб топ-корупції, якби був конвертований у легальну економіку, дав би змогу в один день вирівняти наші пенсії до західноєвропейських. Але ж ні. Тут верхи хочуть грабувати, а пізніше крихтину кидати голоштанцям у вигляді «піклування про малозабезпечених». А низи охоче на це купляються й стануть на диби, якби в них забрали цю принизливу подачку, за яку можна все вибачити.Патерналістське лівацтво низів і шакальне хижацтво верхів творять ідеальне зачароване коло.