Тимошенко втрапила в свою стихію. Кращої трибуни для неї й не придумати. Образ «жертви» передбачає функцію глашатая голої правди. З уст ветеранші української коруптополітики тепер зринатиме найправдивіша правда про цілий гамуз назбираних проблем, які роздирають суспільство.Про фашистський режим чудово сказано. Ну не фашистський він (тут Юлю Володимирівну по старинці занесло в термінології) – але однозначно режим. Маємо всі ознаки абсолютистської деспотії, й акцентувати на цьому увагу треба щодня і при кожній нагоді.Далі піде викривальний фактаж про тецекашний терор, і тут на боці Тимошенко, якщо вона від нічого втрачати візьме цю тему на розвінчальний стяг, буде пів країни, яка потерпає від небаченого агонійного свавілля.Далі піде бездонна тема топ-корупції. З цифрами, прізвищами й галузями. Сам Бог велів педалювати тему мародерії, бо вона вже давно вийшла з-за меж підводної частини айсберга й переросла в основну характеристику зеленої кліки.Далі піде тема втрати суверенітету, що теж являється істиною, зважаючи на повну залежність від зовнішнього підсосу та бартер суб’єктності на власне збагачення під виглядом почесної місії воювати максимально довго.Далі піде тема поразки, і говорити про її фактичність пасує яксамраз комусь, хто не сильно мусить озиратися на схвалення чи несхвалення всліплих народних мас. Трибуна «переслідуваної» завжди дає фору бути максимально деструктивною, і саме це Тимошенко вміє найкраще. З тим нюансом, що чим більше буде розвінчального деструктиву – тим більше користі країні це принесе в частині зняття табу на очевидні речі.