Пастка постійного стресу так і працює: чим тривалішим є зло, тим менша резистентність до нього. Чим довше тягнеться горе – перемагає поступове призвичаєння до гіршого замість спроб із нього виплутатися. Чим перманентніша біда – тим сильніша звичка до неї й дедалі нижче понижування планки. Чим дужче гіршатиме ситуація – тим менша кількість успіхів влаштовуватиме. Якщо наруга переростає у вічність – жертви починають сприймати трагічну дійсність за нову норму на основі відсутності інших опцій. І чим гірше ставатиме, тим відчайдушніше роздуватиметься кулька незламності, терплячості, живучості й інших аномальних екстремально-реакційних рис у режимі «вижити» замість «жити». Чим гірше – тим довше. Мудрі з цієї мертвої петлі щосили вилазять, не чуючи під собою ніг. Інші оселяються в ній назавжди, ще й знаходять сотні катарсисів у ній.В окреме відео для вдумливої авдиторії виношу міркування на ментальні теми, які важко даються народові, загнаному в зашморг безпросвітку, ласо безвиході, аркан перманентного лиха, кабалу нещасть. 👇https://www.youtube.com/watch?v=DNuk9wfghdM