Тім Келлер: біблійні думки.

Дуже хочу побачити доньку. Кожну ніч уві сні воюєш. На фронті відчуття самотності. Цивільні живуть для себе.Погано було коли втратив сина на війні.Відчував, що можу натворити поганих справ.Дуже багато ненависті було.*Найболючіше…Це втрата ротного, з яким були дуже теплі відносини. Він завів групу на позицію. Він не мав цього робити, мав бути на КСП. Якось трапилось, що вони вибігли з укриття і їх пташка… один раз поранила, а потім дозакинула.Скільки не намагався дізнатись, як це трапилось - не зміг.Тіло досі там. Це вже не наша територія.І це дуже болить.*Дуже хочу побачити доньку. Дуже довго не бачив. Хочеться, щоб все це закінчилось. Але бачу, що кінця і краю цьому немає.***У мене на фронті є тотальне відчуття самотності.Немає близьких людей.Починаєш постійне самокопання. Постійний самоаналіз.Почав виписувати те, що усвідомлював ітак.***Ставлення до людини як до інвентарного майна.Я не хочу бути частиною цього. Але мені доводиться.Турбує те, що не буваю вдома.***Не розумію людей цивільних.Живуть для себе.На фронті не так.Там ніхто не сигналить на дорозі як скажений. Бо всі розуміють всі зі зброєю.Там люди гибнуть.А тут ці люди живуть спокійно.***Пішов з сином на свято. Не можу бачити цивільних і знаходитись серед них. *У В. заїхали. Нам стелили, що там все добре. Але взагалі окопи ніякі.Все облаштовували самі.*Мій поплавок - моя сім'я.Це мій стримуючий фактор, який не дає мені наделать беди.Є відповідальність за сім’ю.*Раніше рибалку любив.А зараз не можу. Важко рибу убить.К*ц*па не шкода. А рибу шкода.Гриби ще можу, а рибалку - ні. У мене зараз одна мета. Дожити до перемоги.Щоб не зря було, що хлопці мої полягли.Надо вижити.*Понабирали людей. Які обмежено придатні.Старічкі обязані їхати.Відчуття несправедливості дуже сильне.Мене не відпускає.*Мені кажуть: Я тебе туди не відправляв.Тіпи, з якими я працював Х років.Ти ж сам туди пішов.Ми тут держим економічний фронт.Ти сантехніку продаєш. Який економічний фронт.Прокинься. Альо.*Емоційний стан дуже піднімається перед виходом.А туди вже приходиш - ти вже там.Там не переживаєш.Саме дольше був на позиціях - 5 місяців.Я командир підрозділу.Зараз тут лікуюсь і дуже за пацанів переживаю.*Сниться побратим, який загинув. І питання собі - чому ми пульс не перевірили.*Розмовляєш з кимось. І навіть коли не хочеш — все одно говориш про війну. Люба розмова про війну. *Кожну ніч воюєш.Днем теж саме.Постійно крутиш і думаєш, що ти не зробив і як можна по-іншому.*У мене не продовження роду. Нічого нема.Мене тримає тільки одна людина. І побратими - їх осталось троє.*Побратим мав стати кумом мені.Він мене витягнув.Я його підколював.Долю секунди. На моїх очах.Його розрубало пополам осколком.Снаряд ліг ближче до менеА осколки більш його ранили.Як косою розрубало.Цей момент мені часто сниться.*Турбує корупція. За що я тут, якщо корупція всюди.Корупціонер страшніше за все. *Відчуваю труднощі з пригадуванням. Не памʼятаю вибух, як дрон прилетів в дах.Я не чув вибух. Але він точно був. Втрата інтересу до того, що цікавило раніше. Хочеться бути одному часто.Відчуваю відрізаність від іншихмало спілкуюсь з іншими. *Я дружині не можу все розказати. Я не знаю чому я тобі це розказав.Воно живе. Воно болить.***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте 💔 або +І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.РЕПОСТ вітається. #ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Вам цікаво, що про Різдво говорили різні мудрі богослови і теологи, не тільки Тім Келлер?Тоді цей пост для вас.Іноді здається, що Різдво привʼязане до конкретної дати🤷‍♂️Проте це не так. І хоч день Різдва закінчився, саме Різдво нагадує про себе весь рік 🎉Тому, щоб підбадьоритися і налаштувати своє серце, лови підбірку цікавих та корисних постів ⤵1. Що краде наше Різдво?2. Чи маємо ми мир?3. Чи визнаємо Христа царем?4. Тім Келлер про Різдво5. Інструментальне оформлення вашого Різдва6. Яким би було сучасне Різдво зараз?7. Різдво починається там, де наші захисники боронять нас8. Чому Ісус спасає?9. Різдво в Юдеї 1 сторіччя і в Україні 21. Чому це так близько?10. Різдвяний подарунок, який допоможе розказати про Христа11. Як розказати про Різдво в декількох пунктах?12. Мартін Лютер про Різдво13. Чи варто співати на Різдво?14. Мислителі ранньої церкви про Різдво15. О Ніч Свята16. Що таке Різдво?17. Клайв Льюіс про Різдво🦵 Переходь 📖 Читай💾 Зберігай Та не забувай підписуватися, щоб не пропускати цікаві та корисні пости👍Це добірка якісних каналів, де створюють класний контент.Долучайтесь

Різдво — це найбільш нестиментальний, реалістичний спосіб дивитися на життя. Його послання не є: «Будьте бадьорі! Якщо ми всі об’єднаємося, ми зможемо зробити світ кращим». Біблія ніколи не радить байдужість до сил темряви, лише опір, але вона не підтримує жодних ілюзій, що ми можемо перемогти їх самі. Християнство не погоджується з оптимістичними мислителями, які кажуть: «Ми можемо все виправити, якщо достатньо старатимемось». Воно також не погоджується з песимістами, які бачать лише дистопічне майбутнє. Натомість християнське послання таке: «Справа справді така погана, і ми не можемо зцілити чи врятувати себе. Все справді так темно, але надія є». Різдвяна звістка полягає в тому, що «над тими, хто живе в країні глибокої темряви, світло засяяло». Зауважте, що тут не сказано, що зі світу зійшло світло, але над світом засяяло світло. Це прийшло ззовні. За межами цього світу є світло, і Ісус приніс це світло, щоб спасти нас; справді, Він є Світло (Івана 8:12).Тімоті Келлер #Христос Підписуйтесь на канал з думками відомого християнського богослова і автора Т.Келлера:@obodrenieTimKeller

Що психологи самі практикують в своєму житті?Мені завжди було цікаво зробити таку зустріч, де психологи спілкуються не про те, як і шо робити комусь, а що вони самі роблять.Без пафоса і складних термінів.Ну і я її зробив 🙂 На своєму подкасті «Добре, що ти тут»По суті це - чесна розмова двох психологів, це не якісь поради іншим, а що ми самі практикуємо.Мені дуже хотілось не пафосну розмову, а щиру і глибоку.Здається вийшло.Про що поговорили✅ Як ми справляємось з тривогою під час війни.✅ Практичні навички, які корисні✅ Що дає ресурс?✅ Немає ідеально "пропрацьованих" людей і пропрацьованих психологів✅ Що робимо в погані дні✅ Як завжди - раджу класні книгиІ хороша новина.Даниїл написав книгу, яка вийшла в чудовому видавництві «Віхола» - «Хай буде дощ» І 2 книги ми розіграємо.Ви можете виграти за те, що напишете відповідь в коментаряхЗапрошую до перегляду відео: https://youtu.be/IwQoKI_qhPQБуду вдячний за перехід, вподобайку і коментар.Це мінімальна підтримка подкасту, який робиться неймовірниими зусиллями цілої команди.P.S. Це вже 47-й випуск мого подкасту. Все частіше виходить домовлятись з класними гостями, тому якщо вам загалом цікаві мої подкасти - напишіть в коментарях, кого запросити. І на які теми цікаво послухати подкаст? Спробую запросити і записати@BagnenkoPsy

Чому кожен з нас має розуміти тих, хто виходить з полону?Перебування в полоні — це один із найекстремальніших і психотравмуючих досвідів, який глибоко впливає на людину на всіх рівнях: емоційному, когнітивному, тілесному і духовному. Готуюсь до майстер-класу і знайшов цитати звільнених з полону, які дуже багато говорять про те, як важливо, щоб суспільство розуміло цей процес. Ось 3 цитатиВалерія «Нава» Суботіна Перші дні після виходу з полону нерви оголені, почуття дуже справжні. Ти виходиш, до тебе приходять люди і починають тебе жаліти. Чому? Ну, нічого собі, я пережила «Азовсталь», і не просто пережила, а робила там роботу, і це дуже класно. Потім я пережила полон, доволі успішно, якщо можна так говорити, гідно. Тебе починають жаліти, а ти думаєш: а чому ніхто не дивується, не говорить тобі про те, яка ти крута насправді. Які ви круті, дівчата.Люди часто роблять з тебе якийсь образ, ідеалізують: «От ти супержінка!», а ні чорта ти не супер жінка, просто попала в такі обставини й обрала боротися, не впасти, не вмерти, а продовжити боротьбу. Це – вибір.Будь-хто так може. Ми – такі ж цивільні люди. У більшості з моїх посестер і побратимів немає військових професій. Звичайні люди, які виконували свою роботу, а потім почалася війна.Це не якісь ідеальні люди, не супервоїни, це люди, які зробили вибір, і ви теж його можете зробити. Бути не жертвою, бути хижаком, бути тим, хто захищає свою родину. Друга, медикиня 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ Галина Федишин Звичайно, відновлення після полону - це складно. Ти тривалий час перебуваєш без нормального спілкування, без нормального харчування, довгий період перебуваєш у дуже поганих умовах. І, звичайно, психологічно, я думаю, що цей період ще не закінчився, ще триває. Це неможливо пройти за місяць-два, чи навіть за півроку. Це такий відбиток, який залишається на все життя.І, думаю, мене зрозуміють всі військовополонені, які повернулися додому.Але велике значення має те, як тебе підтримують близькі, рідні, і взагалі як буде відбуватись цей період адаптації. Мені пощастило, в мене багато однодумців, в мене багато друзів, які вже повернулися з полону, і в нас є спільні теми, які ми можемо обговорити, - ті, які не можемо обговорити з іншими - з сім'єю, з психологами.В нас єІ в цьому плані ми підтримуємо одне одного. Тобто це основне, що ми тримаємося одне за одного і одне одного підтримуємо. Ігор Козловський (1954 - 2023), український учений, релігієзнавець, кандидат історичних наук, письменник, громадський діячЗгодом мені на голову наділи мішок і повели кудись. «Вас никогда не пытали?» Мене били струмом, душили, підвішували, ламали кістки. І я при цьому нічого не бачив. Лише голоси й біль, що заполонив усе тіло. [...] Але в якийсь момент зловив себе на думці, що всміхаюся. Тому що більше не боюся померти. Це означало, що вони мене вже не дістануть. Це перша думка. А друга, що я буду жити, а не виживати. Бо не боюся піти назавжди. Я буду тут і зараз, гідно переживатиму цей досвід і любитиму. У мене є сенси любові. До рідних і близьких, до життя, до Батьківщини. Я часто повторюю фразу: «Я боржник любові». Це не просто слова, це внутрішні переживання. Я повинен жити, щоб віддавати свою любов. Якщо хочете глибше навчитись як взаємодіяти і підтримувати - я буду проводити майстер-клас на цю тему.19 серпня. 19:00запис буде. реєстрація тут: https://forms.gle/1WJ2QbkQRy45P4hn6Всі матеріали, якими я ділюсь ці 2 тижні на каналі можна знайти за хештегом #Полон Якщо це корисно — поставте 🔥 або + в коментарях@bagnenkoPsy

80 днів на нулі. Кіт - мій антистрес. Мрію обробляти свою землю після війниНайважче — втрачати найближчих на війні. Я заблокував цю думку. Про втрату. Для мене він поїхав у відпустку. Бо він був для мене найріднішим братом. І в цьому житті ми з ним не побачимось. Це дуже важко, коли нема того, з ким ріс стільки років років. Турбує нервове напруження постійне. ***Останній рік не можу адекватно поводити себе серед людей. Хочеться кричати і бити вже. Панічні атаки. Коли я бачу молодого здорового бичка, який їде на машині — чому ти не тут. Я просто пустий. Я зневірився. Не довіряю нікому. В мене є кіт: Ми з ним говорим дуже часто. Він спить біля мене. Він як мій антистрес. Приходить кожен день і мурчить: інколи здається що він говорить зі мною. Вночі прокидаюсь. А він мурчить. Це дуже підтримує. Памʼять дуже хромає. Забуває багато.***Яким я бачу моє майбутнє? Хочу бути плодовитим деревом. Щоб життя було в фарбах, Хочу жити і мріяти. Не виходить. ***Мене підтримує зараз кілька речей.Віра в людей, які колись будуть жити тут в Україні. І не воювати.Віра в Всевишнього. Якби люди більше вірили, менше б воєн було.Я так все більше думаю зараз.Що я хочу робити після війни? Якщо зможу списатись - хочу обробляти свою землю своїми руками. Як робив мій батько, мій дід і прадід. Я в селі виріс. ***Найбільше турбуєГоловні болі, Тошнота, поганий сон, кошмари, Панічні атакиГалюцінації іноді є - ракети, шахедиСудороги уві сні хапаютьПостійна тривожністьДепресіяБажання тільки одне — списатись****Був в місті, і там грала музика з дитячого мультфільму радянського. І цього вистачило. Мене потім телепало 2 години.Советські дитячі мультики - це жах. Їх нам ставили в колонії.16 часов кожен день грала ця музика - львіну долю часу грали дитячі мультики. Це в багатьох колоніях.І це саме страшне було. *** Виходжу в парк. У всіх так добре все. І це так злить.Ми самі пішли. З першого дня війни. І наче нас програли в рулетку.***З 2014 року добре ставились до військовихЗавжди. А зараз тікають. На машинах треба вішати наліпку неТЦК. Щоб не спалили. ***Жінка каже, що кричу вночіРуки трусятьсяНоги трусятьсяСтрахТривогаБоюсь і не знаю, що відбуваться.***Дуже важкий один спогад.Глаза закриваю і бачу. Тіп. Перебило 2 ноги. Забрати його неможливо було. Командир сказав, не забирати його. Це мене мучить.Бо ми разом були так довго. . ***Знаєш, що мене турбує? Мене турбують трупи. Бачу їх постійно. Уві сні.Тільки уві сні.***Ти знаєш що таке 80 днів сидіти на нулі?Там летить все. Попаде, так попаде. Якась байдужість.Настільки все рівно вже стає. ***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте ❤️І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Світ зламався. Голова кругом від втрат. Мене рятує лише творчість. Коли кожен місяць хорониш товариша — голова кругом іде від втрат.Вже просто не відчуваєш де реальність, де нереальністьСтільки негідних людей навколо. А вмирають світлі люди. Нема їх такої кількості в житті моєму. Ти живеш життя. А потім починаєш відрізати по частинам. Ми як брати, розуміли і відчували одне одного. Розмовляєш з людиною. І відчуваєш спокій. ***До війни я був веселийВеселі компанії. Все змінилось. Після бойових З 2022 року служу. В вересні вже відбивати штурми. 8 вересня. Зміни бачу в собіТривожністьПостійні кошмари. Побратими, які сняться. Виїхали на позиції. З 10 я один остався в живих.Дуже важко з цим. 5 побратимів на очах загинули.На позиціях всіх розкидало. Попало так, що ми були на одній позиції разом. Сам виходив з позицій. До точки евакуації 3 годиниБув контужений. В цьому стані важче йти. Але дійшов.***Саме більше був на позиціях 91 день.Думав вже нема шансів вижити. Так сильні штурми були. Після того і почалась дуже сильна тривога. Іноді вночі прокидаюсь і не знаю хто я в де я є.Просто лежу хвилин 5-7 і згадую, хто я.Рік тому востаннє був ну позиціях. І ця напруга не зменшується. ***Що дратує: Агресія, спогади про втрати побратимів, бісить неефективне управління.Я відмовляюсь сприймати це. Катастрофа. Не хочуть вчитись. Управляти. Був в різних видах військЄ з чим порівнювати. Ми втрачаємо людей, на жаль.Арт терапія допомагає. Це єдине що допмагаєМалюю коміксиРоблю пародію на командирів і полковників. Чисто для себе, але стає легше. ***Багато людей живуть по принципу“Не заважай жити” і “Іди зі своєю війною”. Мене рятують лише творчістьМалюю трампа, європейських лідерів, командирів деяких.Де вони посміховисько. Повними ідіотами виставляю їх. І це допомагає. Це єдине. Я ніколи таким не займався. Раптом рука стала по-іншому ходить. На жаль, зараз люди стали чіплятись за свою карʼєру. Раніше — результат і перемога в битві. А зараз — посади. ***Я себе не бачу в майбутньому зовсім. Я був успішний бізнесмен. А зараз не хочеться нічогоЗа 3.5 роки — 15 днів в отпуску був. Як ви думаєте, це ок?Я себе ніде не бачу. Можу списатись. І не хочу думати про це.Бізнеса немає. І бажання вже немає починатиСтраху немає.І інстинкт самозбереження відбитий. Я як білробот. Сказали щробити. Я йду. ***Доволі комфортно почуваю себе сам в 4 стінах.За кермом авто чудово почуваю себе. Включив музичку яку-небудь. Та й їдеш собі. А коли повна тиша — насторожений.Сектора постійно проглядаю. ***В тилу все банально.У всіх якісь проблеми із-за дрібниць. всі щось відмічають.. Там людей хоронять. Каждий день. Пачками. В 22 році коли їхав — я знав за що я їхав.Зараз нема розуміння за що воюю. *** Яка подія найболючіша?Несправедливість, не подія. Хлопці зайшли на позицію. Стрілкові бої були. Хлопець. Термінатор. Пробув на позиції 42 дні. 26 ** завалив. 13 дронів збит з автомату. Людина яка тирила соляру — дають нагороду. А той, хто реально воював — нічого. Ця несправедливість. Абсолютна несправедливість у всьому. Світ зламався. ***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. я працюю клінічним психологом в центрі ментального здоров’я (шпиталі для військових) і моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте ❤️І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy

Які зміни стаються з людиною в окупації?Це не зовсім моя тема, бо я клінічний психолог, в першу чергу. Але насправді це дуже моя, бо я українець, я з Херсона і величезна частина мого рідного краю і моєї країни окупована.Зараз місця, які я люблю і де я проводив літо безнадійно заросли бур’яном окупації. Складні часи породжують складні питання.І на подкасті ми обговорюємо складні питання з точки зору психології. Я дуже давно хотів поговорити про окупацію і зміни в окупації. І мені здається, у мене вийшло домовитись з найкращою людиною, яка могла б про це розказати.В гостях - Сергій Данілов,  заступник директора Центру близькосхідних досліджень.Його інсайди про війну, життя в окупації завжди цікаво читати на його сторінках в соцмережах.Тому я і хотів поговорити саме з ним. І хоча записали ще весною, але інформацію дуже актуальна. Про що у випуску?✅ Як проводять дослідження про життя в окупації.✅ Про ситуацію на окупованих територіях.✅ Чому люди мінімізують контакти одне з одним через недовіру.✅ Про вплив підриву Каховської ГЕС✅ Як відбувається виїзд з окупації зараз.✅ Як змінюється мислення людини за роки окупації, та що буде, якщо окупація продовжиться.✅ Як інтегрувати окуповані території після повернення України?✅ Кому продає себе р*сійська пропаганда і хто їй вірить? ✅ Що має робити держава, щоб люди хоча б розуміли, що вони потрібні?✅ Що можемо робити ми як пересічні громадяни?✅ Важливість регіональних медіа для нас, для українців і як підтримати✅ Книги випуску: Василь Стус "Листи до сина" і Едіт Еґер "Дар»Відео тут:https://youtu.be/TbBslgefqxoЗагалом вийшла змістовна і дуже цікава для мене бесіда. Якщо вам болить за окуповану територію України - то вам точно буде це потрібно подивитись. До речі, згадуємо у відео важливі регіональні медіа - ВГОРУ, Мост, радіо Х On, Катю Цимбалюк та інших.Дякую за те, що робите, це надважлива робота і я щиро вважаю, що такі медіа треба підтримувати стабільною підпискою і донатами.А якщо це корисно - поставте вподобайку відео, коментар напишіть - або в особисті. Це купа роботи цілої команди, щоб записати, змонтувати, викласти і нам буде приємно 🙂Дякую всім за вашу підтримку. Без вас було б складно робити цей контент.@BagnenkoPsy

Після нічного обстрілу Києва ось так виглядає частина робочого простору видавництва Наш Формат.Це видавництво у якого я купляю книги для військових: «Одного разу воїн — воїн назавжди» і «Плем’я».Це — «руський мір». Вибухова хвиля та уламки суттєво зруйнували фасад будівлі: вибито всі вікна, пошкоджено перекриття, обвалилася частина стін, є руйнування всередині приміщень складу та кабінету. Внаслідок обстрілу та гасіння пожежі частину книжок пошкоджено.Позиція видавництва викликає тільки повагу! На своїй сторінці написали: «Головне — ніхто не постраждав і всі живі. А залізо і бетон ми відновимо, книги додрукуємо.»P.S. Також додаю шматочок переписки з піарницею видавництва, бо це справді викликає повагу. 🔗Якщо хочете направити лють, то запрошую підтримати на банку для шпиталю і на книги — ось посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPТакож банка на Ремонт Авто для перевірених друзів в ЗСУ на Сумському напрямку. 🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/74fJYTgr52@bagnenkoText

Білорус, який воює за Україну. Шлях воїна. Добре, що ти тут / 43Як психолог, який працює з військовими, я хочу, щоб якомога більше людей розуміли їх і могли підтримати. І наше суспільство трималось міцно попри всі виклики Тому я створив цю рубрику у себе в подкасті, рубрика "Шлях воїна" - це рубрика, де я показую і розказую про військових.Сьогодні особливий випуск. Бо у мене в гостях білорус, який каже мені: «Україна - як другий дім.» і «Я віднайшов себе зараз в Україні.»Коли я вперше з ним познайомився то подумав, що це буде чудово - поговорити про його мотивацію. А потім у нас народилась ідея говорити українською і він відповідає білоруською. Бо хоч ми обидва і знаємо російчську, але не хочемо говорити нею. І це вийшло просто неймовіно. У випуску✅ Яка мотивація?✅ За що любить Україну✅ Білоруси в еміграції і як не підтримують Лукашенко✅ Як мова впливає на ідентичністьЗапрошую до перегляду.https://youtu.be/1PN2a5Y7vtEПодивіться і напишіть, як вам.Це буде дуже цінно.А якщо просто корисно — поставте 🔥@bagnenkoPsy