Світ зламався. Голова кругом від втрат. Мене рятує лише творчість. Коли кожен місяць хорониш товариша — голова кругом іде від втрат.Вже просто не відчуваєш де реальність, де нереальністьСтільки негідних людей навколо. А вмирають світлі люди. Нема їх такої кількості в житті моєму. Ти живеш життя. А потім починаєш відрізати по частинам. Ми як брати, розуміли і відчували одне одного. Розмовляєш з людиною. І відчуваєш спокій. ***До війни я був веселийВеселі компанії. Все змінилось. Після бойових З 2022 року служу. В вересні вже відбивати штурми. 8 вересня. Зміни бачу в собіТривожністьПостійні кошмари. Побратими, які сняться. Виїхали на позиції. З 10 я один остався в живих.Дуже важко з цим. 5 побратимів на очах загинули.На позиціях всіх розкидало. Попало так, що ми були на одній позиції разом. Сам виходив з позицій. До точки евакуації 3 годиниБув контужений. В цьому стані важче йти. Але дійшов.***Саме більше був на позиціях 91 день.Думав вже нема шансів вижити. Так сильні штурми були. Після того і почалась дуже сильна тривога. Іноді вночі прокидаюсь і не знаю хто я в де я є.Просто лежу хвилин 5-7 і згадую, хто я.Рік тому востаннє був ну позиціях. І ця напруга не зменшується. ***Що дратує: Агресія, спогади про втрати побратимів, бісить неефективне управління.Я відмовляюсь сприймати це. Катастрофа. Не хочуть вчитись. Управляти. Був в різних видах військЄ з чим порівнювати. Ми втрачаємо людей, на жаль.Арт терапія допомагає. Це єдине що допмагаєМалюю коміксиРоблю пародію на командирів і полковників. Чисто для себе, але стає легше. ***Багато людей живуть по принципу“Не заважай жити” і “Іди зі своєю війною”. Мене рятують лише творчістьМалюю трампа, європейських лідерів, командирів деяких.Де вони посміховисько. Повними ідіотами виставляю їх. І це допомагає. Це єдине. Я ніколи таким не займався. Раптом рука стала по-іншому ходить. На жаль, зараз люди стали чіплятись за свою карʼєру. Раніше — результат і перемога в битві. А зараз — посади. ***Я себе не бачу в майбутньому зовсім. Я був успішний бізнесмен. А зараз не хочеться нічогоЗа 3.5 роки — 15 днів в отпуску був. Як ви думаєте, це ок?Я себе ніде не бачу. Можу списатись. І не хочу думати про це.Бізнеса немає. І бажання вже немає починатиСтраху немає.І інстинкт самозбереження відбитий. Я як білробот. Сказали щробити. Я йду. ***Доволі комфортно почуваю себе сам в 4 стінах.За кермом авто чудово почуваю себе. Включив музичку яку-небудь. Та й їдеш собі. А коли повна тиша — насторожений.Сектора постійно проглядаю. ***В тилу все банально.У всіх якісь проблеми із-за дрібниць. всі щось відмічають.. Там людей хоронять. Каждий день. Пачками. В 22 році коли їхав — я знав за що я їхав.Зараз нема розуміння за що воюю. *** Яка подія найболючіша?Несправедливість, не подія. Хлопці зайшли на позицію. Стрілкові бої були. Хлопець. Термінатор. Пробув на позиції 42 дні. 26 ** завалив. 13 дронів збит з автомату. Людина яка тирила соляру — дають нагороду. А той, хто реально воював — нічого. Ця несправедливість. Абсолютна несправедливість у всьому. Світ зламався. ***Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. я працюю клінічним психологом в центрі ментального здоров’я (шпиталі для військових) і моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо це корисно — поставте ❤️І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy