Муза&Селінджер

В Оксфорді щоранку я переживав дорогоцінний момент самотності, коли проходив через браму, за якою починалася безлюдна стежка вздовж річки. Її вкривали густі зарості, але сонце, коли світило, осяювало кожну гілочку, висвітлювало кожен фрагмент складного мережива зі стовбурів, стебел і листочків. Гуляючи там, я насолоджувався цими невичерпними візерунками - бо деталі рухалися і тасувалися з кожним моїм кроком, а я йшов дедалі повільніше, навіть розгойдував верхню частину тіла вперед-назад, щоб знов і знов струшувати фрагменти калейдоскопа й насолоджуватися дедалі яскравішими видовищами — незмінно мінливими атомами сприйняття. Я відчував, як всередині мене з якогось незнаного глибокого джерела народжується зітхання, - і цей доторк до краси був нерозривно повʼязаний із якимось особливим сумом, ніби естетичний досвід є згадкою про втрачений рай і він породжує відповідне прагнення - але до чого, я сказати не міг.Фрагмент з книги "Нитки часу" Пітера Брука.Це автобіографія легендарного режисера Пітера Брука, одного з найвпливовіших митців сучасного театру. У своїх спогадах Брук ділиться історією творчих пошуків, філософських відкриттів і особистих зустрічей, що сформували його мистецький шлях.Він також описує свої подорожі в Афганістан, Африку та Індію, пошуки нових способів виразності, дослідження універсальної театральної мови. Тепла і натхненна розповідь, яка дозволяє зазирнути у внутрішній світ видатного майстра.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Яна Сибіга - засновниця фітнес-студій Integral в Києві і Варшаві та велнес-бренду Integralist.Про робочий деньРанок вдома:Підйом зазвичай о 7 ранку, а одразу після пробудження провітрюю всю квартиру. Далі - п’ю воду, роблю собі чай і сідаю читати. Люблю читати саме зранку, при натуральному освітленні - це мій улюблений ритуал. Зазвичай роблю невелику руханку по відчуттям - розкатую стопи на м’ячику від NUGAIA, роблю легку йогу або вправи від фізіотерапевтки. Вмиваюсь, вдягаюсь, готую собі великий гарний сніданок і стараюсь вийти з дому вже о 10. Робочий день:По тривалості він різний — я підприємиця і в цій роботі є великий плюс того, що ти робиш собі графік сам. Звісно що я на зв’язку у звиклі робочі години (та і поза ними 😅), але можу планувати собі інші активності серед дня. Зараз наприклад більше займаюсь своїм здоров’ям, а тому більше часу приділяю приготуванню страв вдома, заняттям з фізіотерапевткою, обходжу лікарів та інше такого плану:) Коли я в Києві, то намагаюсь більше часу проводити в своїх студіях, спілкуватися з командою, ходити на тренування (це, до речі, теж частина роботи). Коли я мандрую по інших країнах, то більше часу проводжу колупаючись в фінансах та аналітиці.Зазвичай робочий день проходить з перевірки основних фін. показників по всім бізнесам — їх у мене три. Перший — мої студії Integral в Києві, другий — наш з партнеркою Integral в Варшаві, третій — мій бренд CBD добавок Integralist. Протягом дня часто стоять якісь дзвінки з командою чи партнерами, але четвер намагаюсь залишати без зустрічей. В мене справді чудова команда і на 5й рік ведення бізнесу я делегувала левову частину обов’язків, що дозволяє трошки вільніше себе почувати. Вечір:Ввечері плани можуть бути різні: час вдома наодинці, тренування або зустрічі з знайомими. Зараз стараюсь тренуватися приблизно 5 разів на тиждень, але це включає в себе і фізіотерапію, і йогу, і пілатес, і силові тренування. Перед сном намагаюсь читати книжку, а не залипати в телефон (не завжди вдається:)). Провітрюю квартриру ще раз і лягаю спати до 23:00.Про натхненняДля роботи — в новинах індустрії, клієнтських потребах, великих брендах за кордоном. В житті — з книг та історій інших людей, у яких вийшло те, до чого прагну я. 〰️   Муза&Селінджер

Брюс Лі вільний час проводив за читанням, і відвідуванням книжкових магазинів — до того, як кунг-фу заволоділо його життям, він навіть мріяв відкрити книгарню. Незважаючи на те, що він мав чудові стосунки з книгами, він був поганим учнем у школі.Але під час навчання в коледжі, як і у багатьох із нас, розум Лі відкрився для нових ідей і предметів. Хоча він не закінчив навчання, але відвідував лекції з філософії та психології, які особливо його зацікавили. Після коледжу читання стало частиною його звичайного розпорядку дня. Він ніколи не працював по-справжньому з 9 до 6, тому його дні були досить вільними, щоб бути тими, чим він їх зробив. Вранці він тренувався, бігав і робив певну кількість ударів ногами та руками. Післяобідній час був відведений або для читання, або для спілкування. А ввечері він проводив час із сім’єю. Він культивував і розум, і тіло кожного дня.Бібліотека Брюса Лі містила тисячі томів, в основному зосереджених в декількох жанрах: філософія (переважна більшість), бойові мистецтва (та інші бойові дисципліни) і самодопомога.#графікроботи〰️ Муза&Селінджер

Щоденник Сильвії Плат, який вона вела з 12 років до 30, відображає постійні, безнадійні спроби виробити продуктивний режим дня.«Відтепер і назавжди – намагатися: ставити будильник на 7.30 і вставати, виспалася я чи ні» – цілком показовий запис січня 1959 р. «Завершити зі сніданком та прибиранням (ліжко, посуд, підмітання або що там) до 8.30… Почати писати до 9.00. Однак прокляття не йшло чи йшло зовсім ненадовго, як би Плат не намагалася виділити недоторканний час для щоденної роботи. Лише під кінець життя, коли вона розлучилася з чоловіком, поетом Тедом Г'юзом і одна займалася двома маленькими дітьми, Сильвія знайшла відповідний для себе графік: вона приймала снодійне, щоб заснути, а близько п'ятої ранку, коли дія препаратів закінчувалася, прокидалася і писала, поки не вставали діти. За два місяці роботи в такому темпі їй вдалося написати практично всі вірші зі збірки «Аріель» – ця книга, опублікована посмертно, принесла Сильвії славу великої, оригінальної поетеси, нового голосу в американській літературі. Цієї пори вона була одержима роботою, насолоджувалася творчим процесом. У жовтні 1962 р., за чотири місяці до того, як позбавити себе життя, вона писала матері: "Я - геніальна поетеса, у мене все є, я пишу найкращі мої вірші, вони принесуть мені славу".#графікроботи 〰️   Муза&Селінджер

Рене Грюо - італійський художник- ілюстратор, який завоював величезну популярність у середині XX століття, коли співпрацював із журналами Voguе, Marie Claire, L'Officiel, L'Album Du Figaro.У своїй творчості Грюо надихався плакатним мистецтвом Анрі Тулуз-Лотрека та П'єра Боннара. Він створював образи для рекламних кампаній Givenchy, Balenciaga, Christian Dior, Lanvin та ін. А його твори неодноразово виставлялися на міжнародних виставках у Музеї реклами та Музеї костюма у Парижі. Грюо народився в сім'ї італійського аристократа, і коли батьки розійшлися, вже в юні роки йому довелося шукати роботу. Завдяки таланту та любові до образотворчого мистецтва юнакові вдалося знайти підробіток у міланському журналі Lidel, куди він продавав свої малюнки. У 18 років Грюо вже став відомим в Італії, Франції та США. З часом він став малювати для Voguе і Marie Claire в Парижі.У період Другої світової війни Грюо познайомився з Крістіаном Діором, і в 1947 зайняв посаду художнього керівника у відділі реклами компанії Christian Dior. Їхні спільні проекти стали незабутніми в кар'єрі художника, особливо запуск нового аромату Miss Dior.У 1950-х роках художник жив у США, ілюстрував журнали Harper's Bazaar та Flair. 1960 року він намалював рекламну афішу до фільму Федеріко Фелліні «Солодке життя». Грюо називали останнім великим ілюстратором у світі моди: навіть коли чільне місце в журналах зайняла фотографія, художник продовжував працювати у звичній для нього манері аж до самої смерті.〰️   Муза&Селінджер

Ернест Гемінґвей про Ґертруду СтайнЗдебільшого говорила вона, розповідала мені про сучасні картини й художників — радше про них як людей, а не як художників — і розповідала про свою роботу. Показувала мені багато томів рукопису, який вона щодня записувала, а її компаньйонка друкувала на машинці.— Треба купувати або одяг, або картини, — сказала вона. — Усе дуже просто. Ні в кого немає такого багатства, щоб дозволити собі і те, й інше. Не надто зважайте на одяг і на моду, купуйте одяг, щоб був зручний і міцний, — і на заощаджені гроші можна буде купувати картини.Ґертруда Стайн - американська письменниця, критикиня, феміністка та колекціонерка творів мистецтва, яка більшість свого життя провела у Франції. Вона збирала та пропагувала роботи Пікассо, Брака, Матісса, Шагала, Модільяні, підтримувала художників «паризької школи».У 1968 році колекцію Ґертруди Стайн оцінили в 6,25 мільйона доларів. Більшість картин, які успадкували родичі Ґертруди, викупили Девід і Нельсон Рокфеллери. Зараз ці роботи знаходяться в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.Фото | Ґертруда Стайн, Еліс Б. Токлас і пудель Баскет〰️   Муза&Селінджер

Вечори я зазвичай проводжу з родиною: готую їжу, якщо є світло та натхнення, а коли немає ні того, ні того — замовляємо щось, вмикаємо фільм на проєкторі та насолоджуємося. Я перестала корити себе за те, що «безцільно» проводжу вечори, — час із дітьми та чоловіком для мене опора.Навесні ми любимо гуляти Києвом. Я корінна киянка, якій пощастило вирости в центрі, тому я знаю всі двори, всі пішохідні шляхи, знаю, чим надихнути в нашому місті, як колись мене надихали мої батьки. Нещодавно я усвідомила, яка це цінність — мати змогу гуляти вулицями свого дитинства. Багато хто зараз такої можливості не має. Обожнюю Київ.Про натхненняЯ впевнилася, що для мене натхнення — це природно, але за однієї умови: я маю сили. За ці майже 4 роки війни я вперше відчула, що таке не мати сил навіть не те щоб надихатися. Тому головними «вимогами» до натхнення для мене є гарний сон, здоров’я та час на самоті. Коли все це є — у мене цілий всесвіт, з якого я черпаю натхнення.Я дуже люблю гуляти та спостерігати за містом, містянами й гостями міста. Колись у мене навіть був ритуал — щодня пити каву в якомусь готелі. Ці ранки ніби виривали мене зі звичного контексту: іноземна мова, чиїсь розмови — це автоматично розширювало мене, і приходило дуже багато ідей та мрій.Одне з найбільших натхнень для мене зараз — це спілкування з клієнтами Indposhiv. Вони всі дуже різні, але щоразу я переконуюся, що це дійсно найкращі чоловіки країни. З повномасштабною війною серед наших клієнтів стало багато військових. Для мене це взагалі космос. Їхні очі — це океан, і це спілкування дуже надихає. Я ніде не бачила таких глибоких людей.Мене дуже надихає родина і діти (не завжди, але коли є сили — дуже). Вони в мене класні, сильні й вільні.А ще я обожнюю музику. Коли в мене є час — я діджею або граю на фортепіано. На жаль, я сама інколи забуваю про цей «інструмент», але коли згадую — отримую таку енергію, яку не можу взяти навіть від подорожей. Музика для мене — це дуже-дуже багато!Але головне — я дуже надихаюся історіями нескореності українців. Інколи — до сліз. Коли я їх читаю або чую, це для мене фундаментальне натхнення. Те, що на рівні свідомості й підсвідомості дає таку впевненість у нас і в собі, що її важко зламати.〰️ Муза&Селінджер

Що нового в моїй бібліотеці:• "Гостинна оселя. Свято вдома і не вдома", Ірина КовальчукТут авторка щедро ділиться порадами, відкриває нам інший світ – той, де особливі моменти створюємо ми самі. Ірина, засновниця івент-агенції Ultra Promo та бренду текстилю OSELYA Home and Garden, легко й з гумором розповідає, як сервірувати стіл із сенсом, влаштувати затишне свято для близьких чи масштабний захід, на якому гості почуватимуться, ніби у мрії. Книгу доповнюють численні знімки, які надихають на експерименти та святкування.•  "Нитки часу", Пітер БрукЦе автобіографія легендарного режисера Пітера Брука, одного з найвпливовіших митців сучасного театру. У своїх спогадах Брук ділиться історією творчих пошуків, філософських відкриттів і особистих зустрічей, що сформували його мистецький шлях.Він також описує свої подорожі в Афганістан, Африку та Індію, пошуки нових способів виразності, дослідження універсальної театральної мови. Тепла і натхненна розповідь, яка дозволяє зазирнути у внутрішній світ видатного майстра.•  "Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського", Ірина Тукова та Олена КорчоваІсторія про вибір між свободою і виживанням, правдою і компромісом, мистецтвом і цензурою. І саме цей вибір Бориса Лятошинського робить його ближчим до нас сьогодні, ніж будь-коли раніше. Видання наповнене унікальними світлинами, атмосферою Києва 20-х років і QR-кодами, що ведуть читачів до музики композитора.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер

В зимові холодні дні хочеться більше турбуватися про себе та обирати перевірені бренди для догляду. Сьогодні ділюся новинкою - Niacinamide Peptides від Medik8, яка вже доступна на Skin(tet).У центрі формули сироватки — 10% ніацинаміду. Medik8 поєднує ніацинамід із пептидною технологією Crystalide™, N-ацетилглюкозаміном (м’який шлях до більш рівного тону й текстури) та Zinc PCA для контролю себуму. Така комбінація дозволяє працювати з кількома запитами одночасно: вигляд пор, нерівна текстура, блиск, почервоніння, пост-акне — без перевантаження шкіри. Skin(tet) — онлайн-сервіс свідомого догляду за шкірою. Тут можна отримати онлайн-консультацію косметолога та придбати засоби для догляду та домашні гаджети. Серед брендів: Medik8, Revitalash, Perricone MD, Cosmetics27 та Apeer, який представлений ексклюзивно.До замовлення - подарунок, тревел-версія тонеру Press&Clear (самим Medik8 рекомендований дует для досягнення чистої та здорової шкіри).Знайомтеся з новинкою тут〰️   Муза&Селінджер

Яків Гніздовський про переїзд в Нью-Йорк:"Я опинився в Нью-Йорку з мінімальним знанням мови, майже з повним незнанням умов і ще з меншими засобами, з самим тільки бажанням бути незалежним мистцем. Незалежности мистця я тоді не брав у всій її ширині і складності; вбачав її суть передусім у тому, щоб не брати ніякої заробіткової праці, а творити за диктатом власного уподобання і смаку, черпаючи з власних спостережень і переживань... Коли я вже зовсім був без грошей, брав будь-який заробіток, згодом кидав його і знову повертався до своєї дорогої незалежности. Я проголосив її у найбільш непригожий для мене час. Як забуте африканське плем'я, що за сприятливих обставин дістала незалежність, до якої не було підготоване, не маючи ні засобів, ні досвіду, ні союзників, ні точного пляну...Я не мав ні відповідного місця до праці, ні засобів придбати матеріял. Мусив установити ієрархію важливости для речей. Фарби повинен мати: це головне. Але вони могли бути і були дешевші. Льняне полотно я замінив на старий мішок. Став постійним клієнтом однієї з великих крамниць у нижній дільниці східнього Нью-Йорку, де за центи купував старі мішки."Фрагмент з книги: Гніздовський Я. Малюнки. Графіка. Кераміка. Статті. – Нью-Йорк: Пролог, 1967. 〰️   Муза&Селінджер