Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Яна Молодих - дизайнерка інтер'єрів, засновниця проєктів Yana Mol Studio та Pansky HomeПро робочий деньМій робочий день  плавно розпочинається з повільного ранку. Я намагаюся  облаштувати свій графік так, щоб зустрічі починалися не раніше ніж об 11:00. Ранок для мене — це сакральний момент накопичення енергії на цілий день. Я медитую, спілкуюся зі своєю кицею Масяньою, спостерігаю за квітником і змінами сезонів у ньому, за птахами.П’ю каву від Fredro це також мій ритуал. Люблю пити її з вінтажних чашок в оточенні квітів і книг. Дуже часто зовнішній світ вривається вже з самого ранку з купою питань, але я навчилася реагувати спокійно й тримати баланс, вчасно відповідаючи.Офіс поки що мені не потрібен: усі мої працівники працюють віддалено. Але я вже серйозно думаю про те, щоб знайти простір у центрі, де зможу систематизувати й зберігати зразки матеріалів. Я обожнюю текстиль — у мене накопичилася чимала бібліотека катингів від улюблених брендів. Там я також зможу проводити зустрічі із замовниками, презентувати mood boards і влаштовувати майстер-класи — запитів на навчання та менторство стає дедалі більше.Працюю здебільшого в телефоні — комп’ютер уже не відіграє для мене такої ролі, як раніше. Робочі групи в Telegram допомагають ефективно менеджерити проєкти. Навіть мудборди я створюю в телефоні, і в робочі поїздки беру із собою лише його.Подорожей у мене багато: я веду закордонні проєкти та відвідую профільні виставки. Я сприймаю їх як частину роботи — там я навчаюся новому й надихаюся.Про натхненняНатхнення я черпаю звідусіль. Це може бути особистість клієнта, для якого я створюю дизайн-проєкт, архітектура, природа, музика чи навіть аромат. Щось запускає внутрішній процес — і поступово вимальовується майбутній образ: простір, його фрагмент або ідея.Музеї та виставки — потужне джерело натхнення. Новий досвід, який я проживаю в процесі пізнання, трансформується у своєрідний «файл», що зберігається в моїй внутрішній скарбниці й до якого я постійно повертаюся.Чого лише варта виставка «1925–2025: Сто років Art Deco » у Musée des Arts Décoratifs, яка вже у квітні добігає кінця — і заради якої точно варто поїхати до Парижа. Її головна цінність — у глибокому історичному осмисленні стилю ар-деко через роботи видатних майстрів.Окрема частина експозиції — «Orient Express», присвячена легендарному поїзду Orient Express та його ролі в історії дизайну, подорожей і культури. Вона досліджує розкішні інтер’єри, майстерність французьких ремісників і атмосферу елітних мандрів між Європою та Сходом. Експозиція поєднує історичне уявлення про французьку декоративну розкіш із сучасним проєктом поїзда, що вирушить у подорож вже наступного року. Інтер’єри для нього створив Maxime d'Angeac.Вже морально готуюся (адже це завжди режим «встигнути все») до Milan Design Week. Пропустити її для мене неможливо — це мій орієнтир і джерело професійного зростання.Кілька разів на тиждень я відвідую заняття з йоги в 5 Element та влаштовую собі spa-relax. Це допомагає знімати психологічне навантаження, яке в мене справді велике — як і відповідальність перед клієнтами.Звертаючись до мене, вони очікують інтер’єр у стилі Vogue Living та AD. І моя місія як дизайнера — створювати простір для насолоди життям. І, здається, мені це вдається: у родинах моїх клієнтів з’являються довгоочікувані малюки 🤍〰️   Муза&Селінджер

Взимку 1886-1887 р.р. під час свого перебування у Парижі Вінсент Ван Гог купив понад 600 японських гравюр у художній галереї Зігфріда Бінга. Зважаючи на тодішню моду на все японське, його метою було почати торгувати ними. Але виставка-продаж, яку Ван Гог організував у кафе-ресторані Le Tambourin, зазнала повного краху. Художник не дуже засмутився, бо тепер він міг вивчити свою колекцію в невимушеній обстановці, і поступово був зачарований яскравими незвичайними образами. Ван Гог навіть став копіювати роботи великих японських майстрів, переймати їхню техніку, почав вивчати культуру Японії та продовжив збирати свою колекцію гравюр.Коли він виїхав до Арля, то взяв із собою кілька робіт, але основна частина залишилася в Парижі у його брата Тео. Хоча деякі гравюри були пізніше роздаровані, колекція не розсіялася, і зараз зберігається у музеї Ван Гога. Понад 600  експонатів навіть вдалось оцифрувати.Гравюри з весняними мотивами теж є частиною колекції Вінсента Ван Гога.〰️   Муза&Селінджер

напередодні вихідних зробили добірку найновіших виставок, які можна відвідати у Києві, Львові та Черкасах: 🔹"Серцеве бачення"Дзиґа, Львіву невпинному світі, де лише нарощуються швидкості, виставка Софії Ячмінь та Владислава Третьяка презентує роботи митців про ситуації, що в них світ з певних причин сповільнюється. “Festina lente” (поспішай повільно) - наче пропонують автори, закликаючи до рефлексії над поняттям часу. Що таке "серцеве бачення"? Спершу потрібно сповільнитись, аби відчути🔹“Сонцесхід” Національний художній музей України, Київприсвячена творчості нонконформіста Анатолія Лимарєва, виставка оголює стрижневі у творчості митця теми: пейзажі степів Донеччини, цикл, в якому образ Тараса Шевченка постає як альтер его самого Лимарєва. Експозиція об’єднує ~ 100 малярських та графічних творів, архівні фотографії. Спеціально для виставки художник Вітя Кравець та композитор Олексій Шмурак створили мультимедійну інсталяцію 🔹"Повоєнний сад" Артгалерея Склад №5, Черкасивиставка робіт графіка, живописця, учасника творчої програми "Нацпром" Миколи Маценка презентує його новий персональний проєкт “Повоєнний сад”. Серед художніх інтенцій автора – створення симетричних впорядкованих структур у нестабільному крихкому порядку. Світ невблаганно змінюється до невпізнаваності, а мрія художника – утримати свій “садок вишневий”, у якому можливе умиротворення і добробут🔹проєкт 365 "Час не потрібен" Музей Ханенків, Київновий цикл художника Гамлета Зіньківського, який працює з графікою, колажем, фотографією і стрітартом, представляє річну серію, в якій митець щодня створював один малюнок. У планах художника – створити десять таких серій. “Я дуже хочу дожити до моменту, коли побачу ці десять проєктів в одному просторі — як одну велику виставку” – коментує Гамлет. Проєкт постає як своєрідний щоденник часу, відкритий для повільного перегляду та особистої інтерпретації🔹“Те, що видно звідси”Hinaus, Київспільна виставка Іллі Новгородова та Віталія Протосені вибудовує химерну форму оповіді — щось на кшталт пророцтва, експозиційним центром якої постає робота Віталія, присвячена темі дуальності. Для скульпторів саме вікно постає місцем зустрічі, згущення смислу і своєрідним пунктом спостереження за світом, у якому протилежності змушені співіснувати. “Не так багато ракурсів залишається для споглядання того, що існує“ — ділиться Ілля🔹"РАДІСТЬ"PinchukArtCentre, Київміжнародна групова виставка “РАДІСТЬ” присвячена розмаїтим досвідам радості під час війни: грайливому захопленню, спокійним радощам, ніжності, щирій втісі... На тлі жорстокості сьогодення, інтерв’ю з військовими (текстові свідчення, зібрані Глібом Стрижко) пропонують переживання радості як сміливий прояв життєствердності українського суспільства та його гуманістичним настановам. Організатори наголошують: уніфікованого переживання радості немає. Відвідувачі можуть обирати, що кому ближче. Наприклад, щемка радість сьогодення у роботах Катерини Лисовенко та Ірини Лоскот чи ніжність, яку здатна створити природа протягом століть необмеженого розростання у роботі Альваро Урбанонатхненних та [естéт]-ичних вихідних!

У листопаді 1941 року американський Vogue присвятив цілий номер родині Вандербільтів. Обкладинка і головний матеріал на 30 сторінок мали промовисту назву — «The House of Vanderbilt: 60 Years Of New York Society». Світський оглядач Френк Кроуніншилд детально відтворив історію династії — з її гучними іменами, модними тріумфами та продуманими міждинастичними шлюбами, що формували соціальний ландшафт по обидва боки Атлантики.Фотографії зафіксували розкіш їхнього світу — вишукані інтер’єри десятка резиденцій, колекції мистецтва.Втім, цей випуск став не тріумфом, а радше епітафією колись найбагатшої родини Америки. Уже за кілька років величний родинний маєток на П’ятій авеню знесуть, а колосальні статки розтануть у буремні повоєнні часи. «Позолочене століття» завершиться.І все ж міф про Вандербільтів — некороновану королівську династію Америки — переживе їхні капітали. Сьогодні карколомна історія родини продовжує надихати письменників, дизайнерів та режисерів. У тому числі мене.#модніРозкопки

Сьогодні в рубриці #графікроботи Валерія Гузема - засновниця Guzema Fine Jewelry та Guzema Foundation.Про робочий деньМій день майже завжди починається однаково — мене будить син.Він прокидається першим і приходить до мене з тим особливим ранковим настроєм, який буває тільки у дітей: чистим, щирим і дуже живим.Після цього — склянка теплої води, обійми з дітьми, спільний сніданок.Для мене ці кілька ранкових годин, важливий ритуал. Вони задають ритм усьому дню.Потім спорт, це мій спосіб зібрати думки і відчути тіло. І далі робота: офіс, зустрічі, розмови з командою, рішення, ідеї, процес створення.Мій робочий день дуже різний.Іноді це стратегічні обговорення, іноді — довгі творчі розмови, іноді — дуже конкретні бізнес-рішення. Але в основі завжди одне: створювати щось красиве, справжнє та ціннісне.Вечір для мене про час з родиною.Ми вечеряємо разом, запалюємо камін, граємо, читаємо казки.Банні процедури, вечірні поцілунки, і я намагаюся лягати спати якомога раніше.Про натхненняЗ роками я зрозуміла одну важливу річ: мені дуже потрібна зміна обстановки. Це моє перезавантаження і моє джерело натхнення.Я надихаюся дуже простими і водночас великими речами:своєю родиною, командою, українцями навколо, природою, сильними жінками, подорожами, архітектурою, музикою і хорошим кіно.Іноді достатньо просто змінити простір, щоб побачити новий вектор руху.〰️ Муза&Селінджер

Ще одне свідчення того, як важливо в історії мистецтва опинитися в правильному місці в правильний час. Навіть Пікассо, можливо, не досяг би такого приголомшливого успіху, якби народився у 1781, а не у 1881 році. Так само й з Руссо: якби він писав свої картини не в Парижі, а в Будапешті, чи здобув би він таку ж славу та вплив? Його роботи мали дивну гіпнотичну силу, але такими були і твори деяких інших художників-примітивістів того часу, що не отримали визнання. Візьмімо, наприклад, угорця Мігая Тивадара Коштку Чонтварі. Він був містиком, одним із великих «самітників» у історії мистецтва. Чонтварі мав шизофренію. Його картини - наївні, мрійливі композиції, іноді дуже монументального масштабу - за інтенсивністю схожі на творчість Руссо. Він навіть виставлявся в Парижі у 1907 році, але ніхто цього не помітив. Він отримав визнання у себе на батьківщині, в Угорщині, однак на міжнародному рівні його імʼя не настільки широко відоме, як могло би бути, скажімо, якби його помітив і підтримав Аполлінер.У грудні 1907 року Руссо потрапив у халепу через фальшивий чек, отриманий від одного з учнів (щоб заробити собі на життя, Руссо також давав уроки музики). Коли Руссо, не знаючи, що чек підроблений, намагався отримати за ним гроші, його заарештували й увʼязнили. Справа дійшла до суду, і результат довго залишався невизначеним.Аргументом, який зрештою переконав суддю ухвалити рішення на користь Руссо, стало те, що адвокат надав одне з полотен художника як доказ. «Ви й досі сумніваєтеся, що мій клієнт невинний» - запитав захисник. У складній історії взаємин мистецтва та закону це рідкісний випадок, коли витвір мистецтва приймають у суді як доказ бодай чогось узагалі, не кажучи вже про позитивне підтвердження характеру митця.Фрагмент з книги "Мистецтво крайнощів: Із 1905 по 1914 рік", Філіп ГукВражаюча книга про мистецький вибух на початку ХХ століття, який назавжди змінив європейську культуру. Автор повертає нас у час, коли мистецтво буквально шаленіло від нових ідей: експресіонізм, футуризм, авангард, політика, протест — усе це сплітається в яскраву, сміливу й безкомпромісну історію про те, як художники ламали правила й створювали нові.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер

Фільм «Справа артиста. Сергій Лифар» Анни Лодигіної отримав спеціальну відзнаку Премії імені Сергія ПараджановаВ документальному фільмі йдеться про шлях видатного танцівника та хореографа родом з Києва, що став зіркою світового балету. Серж Лифар очолив балетну трупу Паризької опери в 1930 році, коли йому було 25. За 26 років на посаді він поставив зо 280 вистав, перетворивши інституцію на одну з найуспішніших балетних компаній у світі та залишився в історії французької культури як один із засновників неокласичного танцю.«​​Чи можна вважати зірку французького балету Сергія Лифаря українським митцем, зважаючи на його походження, залишені мемуари й ті політичні вибори, які він робив? Відповіді на ці запитання я шукала протягом останніх трьох років. Та чим довше досліджувала історію Сергія Лифаря, тим заплутанішою вона мені видавалася, але водночас і актуальною, адже сьогодні очевидно як ніколи, що культура не існує поза політикою, та за кожним вибором слідують відповідні наслідки», — каже авторка фільму, українська письменниця та дослідниця Анна Лодигіна.Світова премʼєра фільму «Справа Артиста. Сергій Лифар» запланована на початок квітня у Стокгольмі.〰️   Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботи Яна Алтухова - письменниця, керівниця агенції Dzvinko, лекторка SKVOT.Про робочий деньНещодавно я зрозуміла, що насправді обожнюю рутину — коли є сталий графік дня і коли в кожному дні знаходиться час для всього, що я люблю.Раніше мені здавалося, що круто постійно все змінювати, але тепер я зрозуміла — о ні. Мені потрібен режим, інакше все  розвалюється.Я прокидаюсь десь біля 7 ранку. Обожнюю ранок у тиші й на самоті та завжди дозволяю собі трохи “повтикати”.Після сніданку в мене зазвичай спорт — силові або кардіо. Важке залізо круто розвантажує голову. Поганий настрій? Йди тягай залізо, Ян. Хороший? Теж йди — буде ще кращий!Після спорту я зазвичай займаюсь рутинними робочими задачами. У мене є агенція Dzvinko, в рамках якої ми з командою ведемо соцмережі брендів, створюємо контент і займаємось діджитал-маркетингом.Ввечері я або читаю лекцію для SKVOT — там зараз іде мій курс з копірайтингу, або займаюсь танцями (heels), або шахами (ще одне моє хобі), або десь граю як діджей, або зустрічаюсь із друзями.Якщо в мене випадає вільний вечір — то, скоріш за все, я буду вдома працювати над своєю наступною книгою.Чи просто “тупити”. Я зараз вчуся дозволяти собі нічого не робити і не корити себе за це. Така практика класно сповільнює і відновлює ресурс.Про натхненняВ рамках мого курсу з копірайтингу у мене є ціла лекція, присвячена натхненню. Готуючись до неї, я прийшла до висновку, що не дуже вірю в натхнення. Я вірю в дисципліну і в магію маленьких кроків.Минулого року я пройшла відбір і потрапила на літературну резиденцію у Фінляндії, де працювала над своєю книгою “Колекція гостросюжетних предметів”. Я жила у великому будинку  майже посеред лісу. Там було затишно, спокійно і, власне, в мене не було жодної іншої задачі, окрім як писати — щодня.І виявилося, що для цього потрібне не натхнення, а спланована рутина, дисципліна і чітке розуміння, скільки знаків ти маєш написати за день.Я думаю, що натхнення приходить у процесі творчості. Важливо почати щось робити і шукати шлях у діях, у тому, що ти створюєш.Звісно, інколи до мене приходять ідеї та думки несподівано. Але я думаю, що це результат надивленості і постійної роботи — такого собі “прокачування” креативного м’яза.Тож мій секрет натхнення — просто брати і робити, не чекаючи ідеального моменту.Книга Яни Алтухової "Колекція гостросюжетних предметів" тут〰️   Муза&Селінджер

Ювелірний дім SOVA продовжує історію Мавки — цього разу у співпраці з новим художнім фільмом «Мавка. Справжній міф»Нова колекція передає живий, чуттєвий зв’язок людини з природою — той самий, з якого у фільмі зароджується кохання Мавки та Лук’яна.Прикраси виконані з жовтого золота та відтворюють м’яку, округлу форму пелюсток латаття. Цей мотив повторюється у різних розмірах в каблучках, моносережках, підвісах, кольє та браслетах. Частина прикрас має гладкий золотий фініш, а інші — оздоблені розсипом блакитних та бірюзових камінців, що створюють відчуття руху крапель та світла на поверхні води — так мерехтить.Темну, загадкову сторону міфу у прикрасах розкриває образ Папороті — впізнаваний знак мавок у фільмі, художнє переосмислення їхнього прадавнього образу та внутрішньої сили. Золоте листя виступає на глибокому темному тлі з рельєфною текстурою. Цього ефекту ювеліри досягли завдяки покриттю золота рутенієм. У колекції це графічні унісекс-прикраси — кафи, сережки та чокер зі шкіряною основою, який можна стилізувати як браслет.Оцініть колекцію тут 🪷〰️   Муза&Селінджер

27 лютого в Києві відбудеться жива лекція "Леся Українка & Єгипет"Лекторка Олена Полякова розповість про одну з найменш очевидних, але безумовно яскравих сторінок у біографії письменниці. • чому Єгипет став для Лесі Українки простором відновлення та інтелектуальної свободи;• як виглядало єгипетське життя початку минулого століття очима європейських мандрівників;• що в цих подорожах залишилося поза підручниками, але збереглося в листах, нотатках і спогадах сучасників.На вас чекає цілковите занурення в історію Лесі Українки, адже запрошеною гостею буде Іванна Яковенко, яка доповнить нашу подію і ми побачимо та почуємо (майже) справжню Лесю! А крім того, ви зможете на власні очі побачити артефакти, що привезла Леся з мандрівок. Що цінно, лекція відбудеться в будинку, де колись мешкала Леся Українка та родина Косачів.Частування, ігристе та презенти від українських брендів приємно доповнять цей культурний вечір.27 лютого | 17:00 | Київ | Саксаганського, 97 | Музей видатних діячів української культури Реєстрація тут〰️   Муза&Селінджер