Рецепти виховання від Наталії Мовчан

❗️Розлад аутистичного спектра (РАС) — це особливість розвитку, яка впливає на спілкування, соціальну взаємодію та сприйняття світу. Перші ознаки найчастіше проявляються у віці 1–3 років, хоча іноді стають помітними вже в дитячому садку або школі. РАС має широкий спектр проявів: у одних дітей вони мінімальні, в інших — більш виражені. У таблиці до цього допису ми зібрали основні вікові маркери, на які варто звернути увагу.❓Що робити, якщо ви помітили можливі ознаки РАС? 1. Пройдіть скринінг M-CHAT-R (для дітей 16–30 місяців). Це офіційний опитувальник, який допомагає оцінити ризик РАС і визначити, чи потрібна консультація спеціаліста. Завантажити ⬇️ його безкоштовно можна в дописі вище 👆 2. Зверніть увагу на "червоні прапорці" • Чи відгукується дитина на своє ім'я?• Чи реагує на вказівний жест дорослого. Наприклад , заклик - "Подивись туди!"?• Чи використовує вказівний жест, зоровий контакт і звертається по допомогу, а не лише бере дорослого за руку та підводить до потрібного предмета?3. Поспостерігайте за грою дитини. Типова дитина використовує сюжетну гру (годує ляльку, катає машинку, наслідує дорослих). Дитина з РАС може тривалий час виконувати одноманітні дії з предметами (наприклад, крутити колесо машинки або викладати предмети в рівні ряди) і гостро реагувати на порушення цього порядку.❗️

Якщо ви психолог закладу дошкільної освіти й помічаєте у дитини сукупність таких ознак, рекомендуйте батькам звернутися до педіатра або дитячого психіатра для комплексної оцінки розвитку. Раннє виявлення дозволяє своєчасно розпочати підтримку, що значно підвищує її ефективність.

Сьогодні у мене день реакції на помилки. Власні та чужі. У знайомої дитини розлилася чорна фарба. Вона дуже злякалася. Можливо, тому, що вже мала досвід, коли за помилки сварили, а можливо, просто ефект несподіванки. Я запропонувала її мамі: о, дивіться, це наче чорні котики розбіглися. Їх потрібно зібрати. Як ви з N будете це робити - серветкою чи ганчіркою? Мама написала, що за кілька хвилин фарба була прибрана, а дитина сміялась і говорила про сонячних кошенят. Потім ми з мамою говорили про те, як реагувати на дитячі помилки. Особливо тоді, коли ми самі втомлені, поспішаємо або хвилюємося. Саме в такі моменти наші реакції часто стають різкішими.☀️ 1. Спочатку подбати про безпеку. Якщо щось розлилося, розбилося чи впало - спершу перевіряємо, чи ніхто не поранився.☀️ 2. Зупинити свою першу реакцію. Часто найбільше дитину ранить і залишається в пам’яті не сама ситуація, а наша емоційна і часто різка реакція на неї.☀️ 3. важливо, щоб у нас не звучало те, що колись звучало в нашому дитинстві про «рукі діряві із дупці» і та інш. ☀️ 4. Помилка - просто помилка, яку можна виправити. За яку можна перепросити. Дитина і так часто сприцмає її, як катастрофу. Їй важливо почути: Так буває. Ти був\була неуважною і різко рухала рукою. І фарба розлилася. Зараз розберемося. Тримай серветку. Допомогти?☀️ 5. Нам завжди важливо переводити фокус на рішення, на дію, доступну дитині. Для мене важлива формула: ми не шукаємо винних, ми шукаємо рішення. Чим краще витерти? З чого почнемо? Тобі допомогти?☀️ 6. Якщо потрібно, можна вже потім обговорити, що зробити, щоб наступного разу цього не ставалось.☀️ 7. Можливо, найголовніше. Для багатьох дітей помилка пов’язана з відчуттям того, що вона може зруйнувати контакт, нашу любов, нашу впевненість в них. І це ж не тільки про дітей. Ми точно можемо підтримати їх емоції: ти виглядала наляканою, коли чорна фарба полилась. Засмутилась? Я б, напевно, теж засмутилась. Але ти так швидко все прибрала. Добре, що ми впоралися. Всі котики зібрані. Няв. Я думаю сьогодні про досвід, коли ми даємо дитині право помилятися без страху втратити нашу любов. І не боятися помилок у майбутньому. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Ідеї для батьків, як цікаво провести дітям літні канікул. Текст згенерован ШІ на базі ідей СВІТЛАНИ РОЙЗчастина 211. Робіть “дні друзів”. Пікнік, настільні ігри, кіновечір, майстерка, квест у дворі, спільний футбол чи бадмінтон. Літо запам’ятовується не лише місцями, а й людьми.12. Дайте дитині маленький справжній проєкт. Зібрати гербарій, створити фотоальбом літа, намалювати карту району, навчитися кататися на роликах, зробити книжку рецептів, зняти коротке відео про свої канікули.13. Введіть “екранно-легкі” вечори. Кілька вечорів на тиждень без зайвих гаджетів — розмовами, настільними іграми, прогулянкою чи сімейним чаєм — часто дають більше тепла, ніж ще одна година в телефоні.14. Додайте трохи добра для інших. Полити клумбу біля будинку, допомогти літній людині, зібрати книжки чи іграшки іншим дітям, зробити листівки для військових або дітей у лікарні. Так дитина відчуває себе не безсилою, а корисною.15. Зробіть “капсулу часу літа”. Покладіть у коробку фото, малюнки, квиток із поїздки, лист до себе в майбутнє, невелику улюблену дрібничку чи записку про найтепліші моменти цього літа. Відкрити її можна на початку наступних літніх канікул. Так у дитини залишиться не просто спогад, а маленький скарб її власного літа.16. Запропонуйте підліткам записати інтерв’ю з рідними. Нехай поговорять із бабусею, дідусем, мамою, татом, волонтером, військовим або сусідом про дитинство, життя, мрії, важливі спогади. Так народжується сімейний архів і справжній зв’язок поколінь.17. Влаштовуйте вечори розмов і дебатів. Для старших дітей це може бути дуже цікаво: що важливіше — свобода чи стабільність, чи потрібні гроші для щастя, що краще — життя в місті чи в селі.18. Влаштуйте “день навпаки” або “вечір перевертання”. Сніданок на вечерю, одяг навиворіт, всі виконують смішні  завдання. Такі ігри чудово знімають напругу.19. Побудуйте вдома фортецю або “затишне укриття”. Із стільців, ковдр, коробок і подушок можна зробити свою маленьку фортецю для ігор, секретних розмов і вечірніх казок. Для дітей це не просто гра, а ще й відчуття затишку та контролю.20. Ведіть “щоденник добрих моментів літа”. Щотижня записуйте одне коротке речення: що було хорошого, що розсмішило, що здивувало, запам’яталось, за що хочеться подякувати цьому тижню. Наприкінці літа вийде маленька книжка пам’яті.21. Плануйте з дитиною хоча б найголовніше на завтра. Канікули не мають бути казармою, але дітям набагато спокійніше, коли вони хоча б приблизно знають, що чекає їх наступного дня.  Така передбачуваність дає відчуття безпеки і робить канікули спокійнішими. Найкраще літо — не обов’язково дороге. Найчастіше дітям найбільше запам’ятовуються увага, спільність, новизна, рух, сміх і відчуття безпеки. Навіть під час війни ми можемо подарувати їм літо, в якому буде місце і для радості, і для тепла, і для справжнього дитинства.

Завантажити "Муркотливу гру" можна тут: https://go.vchysia.org.ua/8G1kaАвторка - Світлана Ройз:"Головні герої - котики - хлопчик та дівчинка, з якими молодшим дітям легше ідентифікуватися. В грі є 14 карток: моє тіло; гаряче - холодне - різне; мої дотики; мої м’язи; я дихаю; ритм мого серця… Герої – котики, і діти разом з ними - досліджують свої відчуття, емоції та потреби. Розповідають про них, грають, вчаться практик тілесної усвідомленості. В грі є докладна інструкція з ідеями для використання з дитиною і групою дітей. В самій назві «Відчуваю - називаю - розумію» закладений поступовий процес розвитку емоційного інтелекту. Я так хочу, щоб наша гра допомогла дітям «втілеснитись», навчитись розуміти себе і почуватись всередині себе і в світі більш комфортно і захищено. Картки та інструкцію можна не тільки видрукувати, а й просто завантажити в телефон і показувати дитині екран, наприклад, на прогулянці чи в дорозі. В неї можна грати і перед сном."https://www.facebook.com/share/p/1DszRpxVKN/

"Що робити, якщо ви бачите насильство над дитиною чи є підозра на нього". В цьому новому матеріалі Світлана Ройз зібрала інформацію із різних джерел - законів, протоколів реагування, матеріалів, створених різними урядовими і неурядовими командами і переклала їх “людською мовою”.https://www.facebook.com/share/17KqYUJA12/🌲 "Головна логіка всіх документів, з якими я працювала: насильство потрібно зупинити і передати у систему реагування, але це потрібно зробити так, щоб не завдати додаткової шкоди дитині🌲 Загальна формула: Помітили - Підтримали - Не нашкодили! - Повідомили - за потреби, передали системі🌲 Що вважається насильством. Насильство щодо дитини - це не тільки, коли її б’ють. Насильство може бути неочевидним і прихованимЦе може бути:• фізичне насильство• психологічне - крики, приниження, залякування, погрози• сексуальне насильство або сексуалізовані дії• економічне насильство - позбавлення житла, їжі, одягу, заборона навчатися, примус до праці 🌲 Якщо ви бачите насильство над дитиною в будь-якому місці:· важливо реагувати - не ігнорувати· забезпечити захищеність дитині, якщо це тільки можливо· викликати поліцію (102)· повідомити уповноважені служби🌲 Як ми можемо ідентифікувати насильство, якщо ми не є свідками:Дитина може не говорити про це прямо, але можуть бути ознаки:Синці, шрами, порізи, намагання їх приховати, уникання відповіді - звідки вони• різка зміна поведінки• страх конкретних людей• замкнутість або агресія• тривожність, напруга• “дорослі” або нехарактерні теми в іграх, поведінці та розмовах• фізичні скарги без зрозумілої причини 🌲 Якщо дитина нам розповіла про насильство. Наша задача: не ретравмувати і не нашкодити.· слухати спокійно· не перебивати· не змушувати повторювати історію!· не обіцяти, що нікому не скажете· не вимагати деталей і не допитувати· не контактувати з ймовірним кривдником Підтримкою можуть бути слова: “Я тобі вірю”, “Ти не винен/не винна”, “Я поруч” 🌲 Якщо ви побачили або підозрюєте насильство - інформацію важливо передати уповноваженим органам. Це можуть бути:• поліція• служба у справах дітей• соціальні служби• заклад освіти (якщо дитина там)Якщо ви фахівець – повідомляти обов’язково!!! (Постанова КМУ про взаємодію суб’єктів у сфері запобігання насильству, Постанова КМУ про порядок реагування на випадки насильства щодо дітей) - контакти і посилання на документи будуть в кінці матеріалу 🌲 Якщо небезпечна ситуація саме зараз: телефонуйте 102 (поліція). У всіх документах і розмовах це вказали, як пріоритет.

🌲 Якщо ви бачите, що дитину б’ють або їй загрожує небезпека на вулиці, в публічному місці:Хоч це і не винесено окремим пунктом у законі• не ігнорувати ситуацію• за потреби втрутитись тільки настільки, щоб не погіршити ситуацію. Припинити протиправні дії. Оцініть свої сили, свою можливість діяти зважено. може спрацювати відволікання, щоб перервати акт насилля• викликати поліцію (102)• надати медичну допомогу (за потреби)• повідомити відповідні службиважливо дбати про свою безпеку:• не розслідувати• не вступати в конфлікт, особливо, якщо це може бути небезпечно для васпридивіться, в посиланнях буде прекрасна методичка від UNICEF (принцип “do no harm”) 🌲 Я намагалась зрозуміти, що означає - передати інформацію «системі»Після повідомлення:• інформація передається між службами• проводиться оцінка ризиків• визначається рівень небезпеки для дитини• приймається рішення про подальший захистЦе робить система, а не одна людина. Саме цим займалась команда Андрія Ткачова, який вивчав досвід різних країн." https://www.facebook.com/share/17KqYUJA12/

✅️‼️ Якщо поруч людина зі зброєю, а з нами дитина. Завдання - зберегтись, максимально захистити дитину, відвести в безпечне місце, дочекатись допомоги. Як мені пояснили, чітких алгоритмів не може бути, бо ситуації різні. Але є загальне:1. Говоріть коротко, ясно і тихоДавайте дитині прості інструкціїЯкщо є можливість - обійміть або притисніть дитину до себе, стисніть (не боляче) руку, якщо дитина маленька - візьміть на руки, обличчям до себе - це може допомогти знизити рівень тривоги і самим дорослим дасть більше відчуття контролю. Можна сказати або показати:«Тихо. Я з тобою» 2. Якщо є можливість - тікайте. Візьміть дитину за руку або на руки (залежно від віку)Скажіть тихо - Ми зараз швидко біжимо. Я з тобоюРухайтеся максимально швидко до укриття, використовуючи будь-які перешкоди як прикриття. Біжіть зигзагами, якщо це відкрите місце. (Якщо дитина на руках, це може бути незручно, орієнтуйтесь по ситуації)3. Якщо втекти не можна - ховайтеся. Дитині знов покажіть жест – тихо! ми зараз тихо сидимо і не рухаємось. Вимкніть звук на телефоні! має бути повністю беззвучний режим. Шукайтe укриття: товсті стіни, бетон, земляні насипи, великі дереваОбережно - не біля скла!4. Якщо контакт неминучий - Не дивіться прямо в очі нападникуНе робіть різких рухівВиконуйте вказівкиСтискайте руку дитини – дивіться на неї, кивком чи кліпанням передавайте сигнал - я з тобою.5. Після того, як ви будете в безпеці - обов’язково скажіть дитині: ми в безпеці - це подає сигнал психіці дитини про «закриття ситуації». Відзначте, як дитина проявляла силу, сміливість. Повертайте її до реальності: зоровий контакт, вода, рух, стискання руки, диханняАле якщо дорослий та дитина почувались розгубленими, якщо була реакція завмирання – це також природна реакція на стрес такої інтенсивності. Нормалізуйте всі реакції дитини. Я думаю налаштувати телефон, щоб можна було швидко відправляти сигнал sos на кілька номерів і геолокацію. Нехай ніколи нікому не знадобиться. Світлана Ройзhttps://www.facebook.com/share/p/16oufyhQt7/Що має знати дитина - в матеріалі від Vasyl Bohdanhttps://www.facebook.com/share/p/17VKVvnCBR/Що має знати дорослий - від Olena Nagornahttps://www.facebook.com/share/p/1EFd6aXU98/