https://www.youtube.com/watch?v=38B2eUuTyMA...Слухаю це оповідання, дійшов до моменту, де герой приходить до доми і зустрічається з самим собою з майбутнього - поставив на паузу і задумався...Я десь 3 роки мудохаюсь над контроллером часових переміщень, постійно стикаюся з різноманітними проблемами. І тут я згадав, що десь півроку тому прокинувся серед ночі від яскравого зеленого спалаху і дивного плазмового шарудіння, після чого знайшов на підлозі блокнота з купою формул, графіків, приміток та інших елементів квантової фізики. Я використав інформацію з нього - і нарешті мені вдалося здійснити декілька вдалих переміщень у минуле, у майбутнє, і потім повернутись назад. Мене це дуже порадувало і надихнуло. Я згадав, як сильно я мучився з самого початку, і вирішив собі допомогти: купив блокнота, акуратно переписав у нього всю інформацію, залишив декілька побажань успіхів і натхнення - і відправив його самому собі десь за 6 місяців до поточної дати. І мене збентежив один факт: якщо я інформацію отримав із майбутнього, успішно її використав і відправив її собі у минуле - то звідки ж узявся найперший її екземпляр? Хто був першим, хто її передав? Що буде, якщо одна з наступних ітерацій, один з наступних витків цієї часової петлі не здіснить передачу інформації в минуле - чи не означатиме це знищення самої суті часових мандрівок?#MindOfZwiebel
Що ви тут бачите? Котика? Дві запущені програми-сервіси? Дату і час?Це - екран блокування на моєму телефоні, а на ньому - різноманітні індикатори: час і дата, сповіщення, вайфай, батарея. Це все - індикатори. Саме поняття індикатор означає елемент інтерфейса чи оточення, який дає певну інформацію згідно з правилами, які вклав у нього розробник. У реальному житті нас теж оточують індикатори, яскравим прикладом являються народні прикмети, по типу чухання ліктя, перебігання кицьки, розбивання дзеркала порожнім відром. Хто вірить у прикмети - ті помічають сигнал від індикатора і вже знають, що на них може очікувати, доволі надійна система.Іноді індикатори можуть збоїти. Наприклад, годинник показує 69:69, на календарі "їбанадцяте сукабля", а інші сповіщення говорять про те, що комусь на голову впаде унітаз.Це стосовно техніки. У реальному житті я іноді помічаю схожі глюки. Наприклад, на тижні ходив ввечері виносити сміття, то на зворотному шляху мені перейшов дорогу чорний кіт, причому ВЗДОВЖ.#MindOfZwiebel
Наснилось, що я не міг виїхати з автостанції Житомира до рідного Коростишева, бо просто не вистачало грошей, ну і + до того довелось заплатити штраф. Пам'ятаю, наскільки сильно нервувався, що аж хвилювався, що мене накриє стан, схожий на панічну атаку, що не дає мені в реалі нормально жити. Ще в якийсь момент у мене здали нерви, як у містера Хайда - я схопив маленьке біле кошеня, яке належало одній з працівниць, і голосом маніяка пояснив їй, що мені ДУЖЕ потрібно на автобус, оскільки інакше "маленьке звірятко може побачити дещо жахливе, що запам'ятає до кінця свого життя". Мені порадили звернутись до давніх друзів, можливо вони здатні допомогти. В ту мить в кутку приміщення я побачив групу хлопців за столиком і звернувся до них, один відгукнувся, і зі словами "то що, я хіба не виручу свого друга?" вручає мені потрібну суму грошей. Я впізнав його по його усмішці - це був Андрій Вовченко - ми з ним товаришували у школі, а після неї якось загубились, потім надійшла інформація про його загибель на війні під час виконання бойового завдання. Коли я це усвідомив - я йому подякував, ми потисли руки, він знову посміхнувся і розчинився у повітрі. Мені якраз вистачило грошей на білет на автобус, і після його придбання я прокинувся.#MindOfZwiebel #DreamsOfZwiebel
Згадав про одного хлопця зі свого будинку - про Сашка Л., з яким в дитинстві товаришував. Давно його не бачив, але позаминулого року спілкувався з його матір'ю. Вроді Сашко тоді поїхав до Києва, де і жив в той період. Ще я дізнався, що він якось познайомився з дівчиною, з якою почались стосунки, але як тільки у нього почались проблеми зі здоров'ям (здається щось із нирками) - дівку неначе вітром злизало, ну і на прощання вона йому щось таке наговорила, типу "мені потрібен хлопець без проблем зі здоров'ям", що жахливо його підкосило. Нє ну серйозно, прикиньте таку хуйню: почало здоров'я вийобуватись, а тут кохана людина замість підтримки, замість "у горі і в радості, у хворобі і здоров'ї" просто здійснює сьєбастьяна, намагаючись на прощання вколоти якомога більш боляче. Зараз у Сашка все добре (дуже на те сподіваюсь), а подальша доля тої чуди мені невідома. Ну і я дуже не хтів би собі таку дівчину, яка здатна покинути у важкий період. Була у мене така, ми були разом пару місяців, і наприкінці стосунків мені наговорили багато неприємних слів, в тому числі і про мій стан здоров'я, хоча було багато планів і обіцянок... Так шо нє, пасіба, вже такою хуйнею наситився по самі ніздрі, аж соплі звисають, хіба що знайдеться така, що здатна на підтримку і не відмовиться від випробовувань долі...#MindOfZwiebel
Наснилось, що я поїхав до Києва на роботу, чи то на навчання. Потрібний мені заклад знаходився в районі станції метро Золоті Ворота. Коли вирішив всі питання і вже повертався, мене обігнали 3 дівчат, прикольні, цікаві, як ото на вибір: світленька, руденька і темненька. Одна з них розгорнула цукерку, а папірця кинула прямо мені під ноги, інша ж вирішила пожартувати: теж розгорнула цукерку і кинула папірця мені за пазуху. Мені це не сподобалось, я того папірця витягнув, затиснув між пальцями і запхнув їй в рота, як це роблять у деяких фільмах певної тематики. Її це явно шокувало. А з третьою ми раніше домовились, що вона напише мені список цікавих розваг в межах досяжності. В маршрутці, яка везла нас до станції метро, дівчата підсіли до мене, одна з них (здається руденька, звали її Уляна), підсіла до мене, і обійняла мене. Все вказувало на те, що я їй дуже сподобався. Я тим часом дістав папірця і ручку, і почав записувати собі пам'ятку про важливі точки на карті і номери маршруток. Ще помітив, які дивні каракулі у мене виходять. Поки писав, мені передали невелику саморобну книжечку з інформацією, про яку домовлялись раніше - там було кольоровими ручками розписано все по датам і визначним місцям, з різною кількістю пунктів на кожен день. Маршрутка була досить дивна: на кожній зупинці потрібно було просити водія зупинитись, зупинка могла тривати певний час, сам водій міг десь вийти провітритись. Через якийсь час ми все ж доїхали до метро. Мені ще довелось заховатися в натовпі бажаючих заховатися в натовпі, оскільки повз нас ішло декілька людей у військовій формі з синіми мітками на рукавах і якимись журналами обліку в руках - явно ТЦК. Хтось із них кинув погляд на мене, але я подивився на нього так, неначе я явно не той, хто йому потрібен, і все обійшлось, вони пройшли повз нас. Прокинувся я, поки ми чекали поїзда метро.#MindOfZwiebel #DreamsOfZwiebel
Наснилось, що я летів у невеликому літаку з військовими з якимсь цивільним завданням до Казахстану. Там були і інші цивільні: якась дівчина, якийсь хлопець, здається азіатської зовнішності, а також Арсен Маркарян. Коли набирали висоту, я чув приглушений жіночий крик, як то буває чутно під час роботи деяких атракціонів у якомусь луна-парку. Іноді дивився на різноманітні краєвиди: гірську місцевість, ліси з кабанами і ведмедями, якесь містечко. Спілкувався трошки з азіатом, який непогано володів українською, з дівчиною теж, з військовими не вийшло, у них не було бажання спілкуватись. А Арсен Маркарян поділився якоюсь своєю мудрістю, я навіть частково запам'ятав:- Завжди цінуй себе! В усіх своїх проявах - завжди цінуй себе! От навіть якщо у тебе сопля звисає - це теж частина тебе. Ось тако береш її втираєш собі в руку, говориш собі, що то для здоров'я - і ти знаєш - воно працює!Ті, хто бачив його відео, мабуть пам'ятають його акцент, харизму і мудрі речі для чоловіків, які він зрозумів для себе і ділиться з іншими. Про соплі - то явно перебор, але щось у тому є...#MindOfZwiebel #DreamsOfZwiebel
У нашому дворі роблять ремонт асфальтового покриття. На техніці табличка "Велике будівництво, програма президента України". Здається, що я мало що шарю, то ж застосую фейсбучачу магію для виклику пояснювальної бригади..В Україні війна, то ж якомога більше ресурсів варто направити на перемогу над російсько-фашистськими загарбниками, а ремонт доріг і дорожного покриття у дворах житлових будинків теж входить до цього переліку. Чи може ми вже перемогли і тепер розгортається відбудова повним ходом, заодно і у нас рішили підлатати. Чи може технікою керують полонені, але жодного військового я не бачив. Чи може "війна війною, а обід і інші ідеї - за розкладом"? Чи може мешканці нашого будинку скинулись і викликали бригаду, а табличку зняти забули? Чи може олігарха якогось згодували алігаторам, а виручені гроші пішли на ремонт, оскільки наші військові забезпечені всім необхідним? Чи у мене вже галюцинації або збій логічних модулів, через який я дивлюсь на нормальні події як на єдинорога в пустелі?#MindOfZwiebel
Хтів би провести опитування... І мабуть все ж проведу, бо ніяк не можу рішити.Маю софтбокса, виготовленого з розбитого ноутбука (колись друг надіслав), використано верхню частину корпуса і модуль підсвітки матриці. Живлення подається через мікро-юсб порт від зарядного пристрою чи якогось повербанка, споживає щось в районі 1 ампера (тобто на кожну 1000 ємності повербанка зможе світити 1 годину), яскравості вистачить на середню кімнату, чи на бліндаж, чи на укриття якесь, або шоб знімать тіктоки.Питання просте - кому б ви підігнали такого підгона? Я для себе маю декілька варіантів:1. Богданіще і Крилата - це мої найохуєнніші другани, вони явно оцінять такого підгона, ну і також були в захваті від моїх інших світилок;2. Настя - друзі казали, що вона має неабияку зацікавленість в мені, але я нічого такого з її боку не відчуваю і не бачу (бо я черствий і сліпий), ну а такий підгон можливо може якимсь фігом нас зблизити (секундочку, а це тут так працює?), по цьому варіанту маю дикі сумніви;3. Макс - він очолює групу "Ангели життя", ми з ним співпрацюємо на наближення перемоги, група збирає і возить різні корисні речі нашим воїнам на передову, а такий світильник став би в нагоді в якомусь бліндажі, чи в укритті без електропостачання;4. Полланна - віднедавна (?) зацікавилась професійною фотографією, а яскравий плоский світлодіодний світильник міг би зробити її хоббі більш цікавим, з більш широкими можливостями, з більш атмосферною атмосферою;5. Залишити собі - можна було б, але я не маю такої необхідності, а при бажанні і наявності матеріалів я можу ще одного такого виготовити. Ну чи не одного
TGLIST.COM.UA
