Наснилось, що я поїхав до Києва на роботу, чи то на навчання. Потрібний мені заклад знаходився в районі станції метро Золоті Ворота. Коли вирішив всі питання і вже повертався, мене обігнали 3 дівчат, прикольні, цікаві, як ото на вибір: світленька, руденька і темненька. Одна з них розгорнула цукерку, а папірця кинула прямо мені під ноги, інша ж вирішила пожартувати: теж розгорнула цукерку і кинула папірця мені за пазуху. Мені це не сподобалось, я того папірця витягнув, затиснув між пальцями і запхнув їй в рота, як це роблять у деяких фільмах певної тематики. Її це явно шокувало. А з третьою ми раніше домовились, що вона напише мені список цікавих розваг в межах досяжності. В маршрутці, яка везла нас до станції метро, дівчата підсіли до мене, одна з них (здається руденька, звали її Уляна), підсіла до мене, і обійняла мене. Все вказувало на те, що я їй дуже сподобався. Я тим часом дістав папірця і ручку, і почав записувати собі пам'ятку про важливі точки на карті і номери маршруток. Ще помітив, які дивні каракулі у мене виходять. Поки писав, мені передали невелику саморобну книжечку з інформацією, про яку домовлялись раніше - там було кольоровими ручками розписано все по датам і визначним місцям, з різною кількістю пунктів на кожен день. Маршрутка була досить дивна: на кожній зупинці потрібно було просити водія зупинитись, зупинка могла тривати певний час, сам водій міг десь вийти провітритись. Через якийсь час ми все ж доїхали до метро. Мені ще довелось заховатися в натовпі бажаючих заховатися в натовпі, оскільки повз нас ішло декілька людей у військовій формі з синіми мітками на рукавах і якимись журналами обліку в руках - явно ТЦК. Хтось із них кинув погляд на мене, але я подивився на нього так, неначе я явно не той, хто йому потрібен, і все обійшлось, вони пройшли повз нас. Прокинувся я, поки ми чекали поїзда метро.#MindOfZwiebel #DreamsOfZwiebel