"Комашня. Це слово вже забуте. Воно зафіксоване в одинадцятитомному Словнику української мови як діалектне. І це не збірний іменник, що означає сукупність комах, а іменник жіночого роду — синонім до слова "поминки". У книжках наших класиків та розмовній мові на західних теренах вживали "комашня", а на східних — "обід". Вживав це слово й Іван Франко: "Агітація ведеться двояка, світська і церковна по соборчиках, церквах, на хрестинах, комашнях і т. ін".Слово "комашня" я ніколи не чула в живій мові, хоч у далеких гірських селах ще його вживають старші люди, які стежать за суворим дотриманням ритуалу поховання і поминання, щоб полегшити перехід душі в інший світ, і щоб та не зашкодила живим. Чи називали дев’ятини, сороковини і роковини комашнею мені не відомо. На Закарпатті у тамтешніх бойків існують ще два слова для означення поминальної трапези: горячини (від слова "горе") і посвітини. По дітях не справляли комашні, мабуть тому, що вони ще не встигли стати повноцінними членами громади".https://localhistory.org.ua/rubrics/word/komashnia/