“Тато наче передчував смерть. В останні дні дуже багато спав. Казав, що йому сняться гарні сни. Так і помер у спокої. Тата поховали на Личакові. Гробівець запроектував собі сам. Хотів ще по ньому пташок скляних “розсипати”. Місце обрав символічне – одразу біля поля, де зараз хоронять українських військових. Йому важко було б прийняти нашу реальність. Переконана, що він стереже спокій наших воїнів, які відвойовують його рідну землю на сході України”, – каже донька митця.Олег Мінько – учень підпільної академії Карла Звіринського, тонко відчував та фіксував суперечності й трагедії світу, віяння часу й напрямки, у яких людство розвиватиметься. Побачити його роботи ви можете у виставковому проєкті «Олег Мінько. Театр абсурду».Творчість Мінька представляють у Центр інтелектуального мистецтва Меркурій. У проєкті втілили синергію класичного мистецтва, театральних декорацій, 3D-анімації та перформативних практик. Спогадами про життя і творчість батька з “Локальною історією” поділилась мисткиня Ірина Мінько-Муращик ↓https://localhistory.org.ua/texts/interviu/spivets-stepu-iak-zhiv-ta-maliuvav-oleg-minko/