"Через історичну ситуацію наші письменники були ангажовані внутрішніми проблемами. Українська література виконувала націєоборонну функцію. Не було ані чесної історіографії, ані журналістики, яка би писала про українські проблеми, ані політичного життя. Тож література мусила бути всім.Цілком можливо, якби Франко не мав цієї спонуки, то написав би не одне "Зів'яле листя". Може, став би українським Верленом. Але він не мав часу, тому що йому треба було бути трибуном. Попри те, що українська література була в дуже складній ситуації, вона на диво багата. Звісно, у нас є дуже жахливі сторінки. Не має жодної літератури, яка би мала своє 3 листопада 1937 року, коли за кілька днів розстріляли кілька сотень літераторів, з яких кілька десят були першорядними письменниками і до десятка абсолютними геніями, як Курбас, Зеров і Куліш. Ці кілька сотень українських письменників десь взялися. Вони існували тому, що існувала культура як потужний потік. Це як вода під кригою – його пригноблюють, але потік досить сильний, щоб тільки крига ослабне, одразу її знести". Більше про протистояння української та російської літератури розповів кандидат філологічних наук Ростислав Семків у програмі “Без брому” → https://bit.ly/3Byjrv8Читайте на нашому сайті → https://bit.ly/3TMOBp3[ Відео створено за сприяння Міжнародного фонду "Відродження" ]