Фактично в усіх нас серед друзів та рідних є ветерани й ветеранки. У когось – знайомі, які пережили полон. Спілкуватися з ними з гідністю, правильно проявити емпатію, уникати болючих помилок – усього цього треба вчитися.Для цього створений інтерактивний симулятор до освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» на Дія.Освіта. Він занурить у звичні для кожного побутові ситуації, де можна обрати, як поводитися, що сказати. І зрештою – зрозуміти, як зробити досвід взаємодії взаємно комфортним.Приміром, у симуляторі змодельована ситуація, у якій ви можете зустріти друга, що повернувся з полону. Здається, нібито правильною поведінкою буде обійняти людину, але це не зовсім так. Бо неволя змінює людей, і кожна дія може стати небажаним тригером. Як же тоді правильно?🔴 Обійнятися без дозволу буде недоречно, адже важливо дотримуватися психологічних і тілесних кордонів. Не варто бачити в людині тільки жертву й жаліти або, навпаки, надмірно героїзувати.🟢 Треба більше говорити про сьогодення. Не бути байдужим, не боятися висловлювати почуття й запитувати, як зробити спілкування комфортнішим. Тем політики, війни та особливо полону краще уникати, доки людина сама не почне розповідь. Але й у цьому випадку не варто ставити провокативних запитань, які змушуватимуть її знову переживати травматичний досвід.Взаємодіяти з повагою до кожної людини, навчитися підтримувати – це саме те, що зараз зміцнює та об’єднує наше суспільство.
🚦 Безпечно перейти дорогу нам допомагає світлофор. Він чітко сигналізує, як треба діяти: зупинитися на червоний, бути уважними на жовтий і почати рух на зелений. Сам по собі світлофор нас не захистить, але він інструмент, із яким ризики зменшуються.У кризових ситуаціях, коли людина може почуватися розгубленою та безпорадною, таким ментальним «світлофором» стане техніка «Стій – думай – дій» з «Аптечки психологічної самодопомоги», створеної в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Фахівці програми пояснюють, як застосувати цю техніку, коли треба допомогти сторонній людині.🔴 «Стій». Попросіть людину зупинитися, перевести подих і записати проблеми, що її непокоять, а потім обрати лише одну – не глобальну, а ту, з якою можна впоратись.🟡 «Думай». Далі запропонуйте співрозмовнику придумати кілька способів розв’язання цієї проблеми. Що більше, то краще. Ось додаткові запитання, що допоможуть знайти потрібні варіанти:▪️ Як ви діяли в таких випадках раніше?▪️ До кого з близьких або друзів можна звернутися по допомогу?▪️ Чи були в знайомих подібні проблеми та як їх розв’язували?▪️ У кожного способу є «плюси» й «мінуси». Які саме?🟢 «Дій». Зрештою людина має обрати одне з рішень, безпечне для неї та інших. Визначитися буде легше, якщо розбити розв’язання проблеми на кроки або ж повернутися до вже складеного списку та спробувати щось інше.Показати людині, що вона здатна контролювати своє життя та допомогти собі сама, – найкращий спосіб підтримати в складній ситуації.💊 Більше порад, як подбати про емоційну стійкість, шукайте в «Аптечці», яку легко всюди брати із собою. Наприклад, її можна завантажити у pdf-форматі в смартфон чи ноутбук.«Аптечка психологічної самодопомоги» підготовлена на основі матеріалів Всесвітньої організації охорони здоров’я та «Довідника безбар’єрності» за експертної підтримки Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету.
🇺🇦 Початок року ознаменувався важливим рішенням: Верховна Рада ухвалила закон про систему охорони психічного здоров’я.Підтримка ментального здоров’я від того, кому довіряєш, – сімейного лікаря. Підтримка в Центрі життєстійкості – безбар’єрному просторі, де раді кожному й кожній. Підтримка там, куди приходиш по послугу: у центрі зайнятості, ЦНАПі, на вокзалі – усюди, де є контакт із людиною.🫂 У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» із самого початку ми взяли на себе сміливість робити не лише тему, а й саму послугу повсюдними.Ментальне здоров’я – в усіх сферах, усіх політиках. Вітаю рішення закріпити цей підхід на законодавчому рівні.📍 Закон захищає права тих, хто звертається до фахівців із ментального здоров’я, адже встановлює вимоги до їхньої освіти та кваліфікації. Останнє важливо й для захисту самих фахівців, адже допоможе чітко відокремити кваліфікованих і доброчесних спеціалістів.📍 Це новий погляд на поняття ментального здоров’я, яке не обмежується медичною сферою. На розбудову системи, що базується на мультидисциплінарному та міжсекторальному підході. Орієнтація на людину, її особисті потреби, життєву ситуацію, соціальний контекст.ℹ️ Законопроєкт напрацював Комітет Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування спільно з Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України за участю провідних експертів та за підтримки ВООЗ. До обговорення й доопрацювання у форматі національних консультацій були долучені представники ЦОВВ, органів місцевого самоврядування, наукової та фахової спільнот.Попереду – імплементація норм закону. Але важливо, що вже зараз маємо документ, який відповідає світовим політикам та євроінтеграційним вимогам 🇪🇺. Міцний базис для того, щоб долати наслідки впливу війни, не відкладаючи на потім. Щоб кожен, хто потребує підтримки, мав її – якісну, доказову, ефективну.
Часто доводиться нагадувати, що безбар’єрність – зовсім не поодинокий пандус-«острівець» серед моря недружнього простору, а весь цей простір. Чи, для початку, зв’язний безперешкодний маршрут між домом, роботою медициною, навчанням.🇺🇦 Саме зараз держава робить великий крок до того, щоб це стало реальністю: в межах ініціативи «Безбарʼєрність» Мінрозвитку розпочало проєкт безбар’єрних маршрутів «Рух без бар’єрів».Разом із Президентом та віцепрем’єром з відновлення мали нагоду обговорити цей проєкт сьогодні, відвідуючи військовий госпіталь.📍Вже протягом цього року повністю безбар’єрні маршрути зі зручними під’їздами й підходами, транспортом, зупинками, тротуарами, громадськими місцями поступово з’являться одразу у 12 містах – Києві, Одесі, Дніпрі, Житомирі, Кропивницькому, Львові, Рівному, Полтаві, Вінниці, Славутичі, Тернополі, Бучі та селищі Опішня.У столиці, наприклад, такий напрямок включатиме модернізацію Центрального вокзалу із закільцьованим шляхом до (і від) Хрещатика та Головного військового клінічного госпіталю.🤝 Звісно, державі і громадам тут не обійтися без співпраці всіх об’єктів на цих маршрутах – а це зокрема й бізнеси, що входять (чи ще ввійдуть) до нашої спільноти «Бізнес без бар’єрів»: торговельні мережі, банки, інші заклади вже змінюються назустріч користувачам і, очікуємо, допоможуть це робити меншим бізнесам – аж до невеликої кав’ярні чи майстерні поблизу вашого дому.🇫🇷 Як швидко й результативно все це можна втілити – дає відповідь світовий досвід, зокрема така світова столиця, як Париж: особисто бачила, як перед минулорічною Олімпіадою та Паралімпіадою частина кварталів міста стрімко перетворилася на інклюзивне місце, серед іншого знизивши свої 25-сантиметрові тротуари до зручного всім рівня, запустивши низькопідлоговий транспорт тощо.Впевнена, наші міста та громади теж зможуть. Бо зручність, дружність та комфорт – те, що потрібно всім і завжди.
🫂 Психоемоційну нестабільність вважають дуже ймовірним викликом після повернення зі служби більше половини майбутніх ветеранів та ветеранок – 52,6 %. Такий результат опитування, що його вже вшосте провів серед військовослужбовців Український ветеранський фонд Мінветеранів.На запитання, кому передусім потрібна підтримка і психологічна допомога, 62 % опитаних українців відповіли: особам, які брали участь у бойових діях, і тим, хто перебував у полоні. Це результати дослідження, яке нещодавно провела на замовлення Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» дослідницька компанія «ФорСервіс».👉 І це свідчить про дуже високий запит на психологічну допомогу. Вона не тільки про те, щоб подолати ПТСР та відновитися після стресіів, а й про те, щоб знайти ресурси для прийняття ситуації, побудови мотивації до початку нового життя й досягнення цивільного добробуту.📍Сьогодні, відвідуючи разом із Президентом, міністеркою у справах ветеранів та першим заступником міністра оборони України військовий госпіталь у Києві, говорили на цю тему з військовими психологами, які підтримують тих, хто тут лікується.🏥 За час повномасштабного вторгнення цивільна система охорони здоров’я вже набула великого досвіду з турботи про ментальне здоров’я українців – для цього діє Всеукраїнська програма ментального здоров’я, проходять навчання сімейні лікарі, створені центри життєстійкості та виїзні мультидисциплінарні бригади психіатричної допомоги, які з 2025 року будуть складовою центрів ментального здоров’я.Позитивні зміни відбулись і у військовому секторі: з’явилась відокремлена військово-облікова спеціальність «психолог», запрацювали групи контролю бойового стресу, розвиваються відділення психологічної реабілітації.🛟 Але все ще треба працювати, щоб ця підтримка була не точковою, а комплексною. Наприклад, щоб допомога у госпіталях охоплювала й поранених військовослужбовців, і їх рідних, і доглядальників, і медперсонал, який працює у постійному стресовому середовищі.Важливо синхронно розвивати психологічну підтримку не лише в цивільній медичній ланці, а й у військовій. Це стратегічне завдання держави, адже йдеться про відновлення людського капіталу.
🏡 Дві великі прийомні родини, які втратили будинки на Херсонщині, тепер житимуть у нових оселях, збудованих за фінансування уряду Естонії через Естонський центр міжнародного розвитку (ESTDEV).🇪🇪 ESTDEV – партнер Фундації в проєкті «Адреса дитинства». Центр профінансував будівництво оселі для родини Мельників із Донеччини, яку ми заселили навесні 2024 року. І це перший наш міжнародний партнер, що самостійно масштабує проєкт в Україні для великих прийомних родин, які втратили власне житло.📑 Будинки для родин наші колеги з Естонії зводили за власним проєктом та дизайном. Ці оселі містять усе для комфортного проживання та виховання дітей. Фундація ж допомагала партнерам із підбором ділянок, а головне, з пошуком великих прийомних родин, яким потрібен новий дім.Тепер господарі нових осель – велика прийомна родина Руслани Бутенко, у якій мама самостійно виховує п’ятьох дітей, і родина Оксани Сагайдак та Сергія Осламова із шістьма дітьми.🤝 Вдячні естонським партнерам за щире прагнення допомогти. Їхня підтримка є яскравим прикладом добрих справ, що надихають інших. Разом з командою Фундації та міністром закордонних справ Естонії Маргусом Цахкною ми приїхали на заселення цих двох великих прийомних родин до нових будинків на Житомирщині.👉 Цього року Фундація і далі масштабує власний проєкт «Адреса дитинства» та планує збудувати ще 10 осель для великих прийомних родин, які втратили власне житло. На сьогодні 15 родин уже живуть у своїх нових будинках.
Коли жінки одягають військову форму, вони не стають однаковими з чоловіками. Проте несуть рівну відповідальність та однаково виконують небезпечні завдання.Попри те що ветеранки вміють дати відсіч лютому ворогові, у спілкуванні з цивільними вони часто стикаються зі стереотипами, нерозумінням з боку суспільства їхнього досвіду та ігноруванням потреб.📍 Захисниці значно більше стигматизовані, оскільки в уявленні багатьох людей жінка та військова служба несумісні.📍 Ветеранкам складніше з пошуком психологічної підтримки та відновлення. Не завжди реабілітаційні центри адаптовані для жінок, яким немає з ким залишити маленьких дітей.📍 Після повернення з війни додому на жінок часто чекає не відпочинок, а рутина, побутові та економічні проблеми, ейджизм та громадський осуд.Про коректну комунікацію з ветеранками розповідає шостий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія», який можна переглянути на платформі Дія.Освіта або на YouTube-каналі «Ти як?».💭 «Жінки, у яких повірили, – це чи не найкращі воїни, воїтельки. Надійні, сміливі. Жінка – вона така, що якщо сказала, що стягне, то попри все вона буде стягувати. Навіть якщо дуже важко», – упевнена ветеранка Катерина Приймак, очільниця руху VETERANKA, одна з героїнь серіалу.У кожному епізоді наголошують, що базовий принцип комунікації з ветеранами – це повага. До людини, її рішень та досвіду – як бойового, так і в мирному житті.Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» та Visa, яка є учасницею спільноти «Бізнес без бар’єрів».
Зберегти емоційно стабільний стан надважливо і дуже складно зараз, коли чутливий контент – на кожному кроці, а стрічки новин переповнені знімками з місць трагедій. На жаль, ми не завжди можемо вплинути на події війни. Але точно здатні контролювати свій інформаційний простір.Поради щодо здорового споживання новин підготували експерти Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України:📍 Фільтруйте інформацію та користуйтеся лише достовірними джерелами. Ретельно контролюйте підписки в соціальних мережах, бо тут редакційна політика не регулює контент, тож він може бути особливо травматичним, навіть фейковим. Якщо допис у соцмережах викликає сумніви, важливо перевірити акаунт, що його публікує, та відписатися.📍 Бережіть себе від медіатравми. Викликати стрес, виснажити, завдати шкоди може не тільки потрапляння у важкі ситуації, а й інформація про них. Намагайтесь уникати повідомлень про події, схожі на ті, які вам особисто довелося пережити. Це складно в умовах, коли потік контенту неконтрольований, проте гарним кроком буде принаймні обмежити ресурси або час перегляду новин.📍 Визначте персональну межу прийнятності. Який контент ви можете подивитися на спокійній хвилі, а який вибиває зі стабільного емоційного стану. Відкидайте хибне почуття провини, якщо вимкнули відео чи не догортали фото, адже цей перегляд впливає лише на вас, але ніяк не допомагає й не шкодить іншим.📍 Користуйтеся аптечкою самодопомоги. Її легко завжди тримати під рукою та швидко знайти дієвий засіб для зменшення сили непроханих емоцій.📍 Приєднуйтеся до потоків інформації, які вас підсилюють. Знайдіть у медіа те, що може сприяти емоційному розвантаженню, відпочинку та розвитку. І не використовуйте увімкнені гаджети як тло: таке медіаспоживання – насправді шум, який втомлює нервову систему.Більше порад щодо здорового медіаспоживання під час війни, створених у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я, дивіться на платформі «Ти як?».
🦾 Як потиснути долоню людині, що має протез руки? Зазвичай співрозмовник сам ініціює відповідний жест, тож таке вітання є цілком природним і прийнятним. Але в протилежному випадку краще спитати дозволу: «Чи зручно вам потиснути руку?» Саме так, бо протез слід сприймати як звичайну частину тіла.📒 Тонкощам коректної взаємодії з різними людьми, зокрема зі співрозмовниками, які мають один або кілька протезів, присвячений оновлений розділ «Довідника безбар’єрності». Він рекомендує не акцентувати на ампутації кінцівок, оскільки це може створити відчуття незручності.Загалом ситуація, коли людина соромиться перебувати в громадських місцях після початку користування протезом, поширена. Допомогти у створенні атмосфери довіри та прийняття найкраще вдасться родині. Але навіть із близькими відкритий і щирий діалог може початися лише за взаємної готовності. Людина, яка користується протезом, не завжди здатна одразу говорити про свої емоції, і це слід поважати.Буває й навпаки: людина з інвалідністю не тільки розповідає, а й жартує сама про себе. Такий чорний гумор може стати ефективним способом зняття напруги та допомогти легше переживати складні ситуації. Але важливо пам’ятати, що навіть у близьких стосунках гумор має межі.🧒 І, мабуть, найбільш незручні запитання ставлять діти, часто надмірно голосно або в некоректних формулюваннях. Варто пояснити, що люди іноді втрачають кінцівки через складні обставини, але не стають від цього менш сильними чи значущими. Уникайте зайвих подробиць, які можуть налякати, але ніколи не залишайте питання дитини без відповіді.Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику з сучасної етики взаємодії, створеному в межах моєї ініціативи.
Зручно, коли текст афіші читається здалеку.Комфортно, коли місце для паркування не треба шукати.Безпечно, коли на локації є укриття.Це свідчить про те, що організатори події завчасно продумали деталі та подбали про найважливіше – про людей. Зіпсувати враження від заходу може навіть мокра парасолька, якщо її нікуди подіти. Або сторінка, яку не розпізнав скринридер під час онлайн-конференції.📒 Уникнути таких прикростей допоможуть готові інструменти перевірки на доступність – спеціальні чеклісти для онлайн- та офлайн-заходів, зібрані у Гайді безбар’єрних подій, що створений у межах ініціативи «Без бар'єрів».Зокрема, серед важливих елементів безбар’єрного онлайн-івенту такі:✔️контрастні кольори та чіткий шрифт;✔️транскрипція аудіо;✔️субтитри для відео або залучення перекладача жестовою мовою;✔️альтернативні тексти для зображень та графіків.Базові вимоги до проведення безбар’єрних офлайн-заходів:✔️безпека гостей та учасників;✔️доступна локація (пандуси, дверні отвори, вбиральні тощо);✔️зонування (зони входу, реєстрації, очікування, відпочинку);✔️навігація (напрямні знаки, тактильна навігація та шрифтом Брайля, мнемосхеми, голосові системи, персонал);✔️інфраструктура для дітей.Ці пункти будуть корисними як під час планування, так і на фінішному етапі: аби впевнитися, що ви точно нічого не забули та подбали про повагу до всіх гостей.Повні чеклісти можна знайти наприкінці Гайда безбар’єрних подій, який нині доступний у двох форматах: у вигляді книги та як розділ «Довідника безбар’єрності».
TGLIST.COM.UA
