🫂 Психоемоційну нестабільність вважають дуже ймовірним викликом після повернення зі служби більше половини майбутніх ветеранів та ветеранок – 52,6 %. Такий результат опитування, що його вже вшосте провів серед військовослужбовців Український ветеранський фонд Мінветеранів.На запитання, кому передусім потрібна підтримка і психологічна допомога, 62 % опитаних українців відповіли: особам, які брали участь у бойових діях, і тим, хто перебував у полоні. Це результати дослідження, яке нещодавно провела на замовлення Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» дослідницька компанія «ФорСервіс».👉 І це свідчить про дуже високий запит на психологічну допомогу. Вона не тільки про те, щоб подолати ПТСР та відновитися після стресіів, а й про те, щоб знайти ресурси для прийняття ситуації, побудови мотивації до початку нового життя й досягнення цивільного добробуту.📍Сьогодні, відвідуючи разом із Президентом, міністеркою у справах ветеранів та першим заступником міністра оборони України військовий госпіталь у Києві, говорили на цю тему з військовими психологами, які підтримують тих, хто тут лікується.🏥 За час повномасштабного вторгнення цивільна система охорони здоров’я вже набула великого досвіду з турботи про ментальне здоров’я українців – для цього діє Всеукраїнська програма ментального здоров’я, проходять навчання сімейні лікарі, створені центри життєстійкості та виїзні мультидисциплінарні бригади психіатричної допомоги, які з 2025 року будуть складовою центрів ментального здоров’я.Позитивні зміни відбулись і у військовому секторі: з’явилась відокремлена військово-облікова спеціальність «психолог», запрацювали групи контролю бойового стресу, розвиваються відділення психологічної реабілітації.🛟 Але все ще треба працювати, щоб ця підтримка була не точковою, а комплексною. Наприклад, щоб допомога у госпіталях охоплювала й поранених військовослужбовців, і їх рідних, і доглядальників, і медперсонал, який працює у постійному стресовому середовищі.Важливо синхронно розвивати психологічну підтримку не лише в цивільній медичній ланці, а й у військовій. Це стратегічне завдання держави, адже йдеться про відновлення людського капіталу.
🏡 Дві великі прийомні родини, які втратили будинки на Херсонщині, тепер житимуть у нових оселях, збудованих за фінансування уряду Естонії через Естонський центр міжнародного розвитку (ESTDEV).🇪🇪 ESTDEV – партнер Фундації в проєкті «Адреса дитинства». Центр профінансував будівництво оселі для родини Мельників із Донеччини, яку ми заселили навесні 2024 року. І це перший наш міжнародний партнер, що самостійно масштабує проєкт в Україні для великих прийомних родин, які втратили власне житло.📑 Будинки для родин наші колеги з Естонії зводили за власним проєктом та дизайном. Ці оселі містять усе для комфортного проживання та виховання дітей. Фундація ж допомагала партнерам із підбором ділянок, а головне, з пошуком великих прийомних родин, яким потрібен новий дім.Тепер господарі нових осель – велика прийомна родина Руслани Бутенко, у якій мама самостійно виховує п’ятьох дітей, і родина Оксани Сагайдак та Сергія Осламова із шістьма дітьми.🤝 Вдячні естонським партнерам за щире прагнення допомогти. Їхня підтримка є яскравим прикладом добрих справ, що надихають інших. Разом з командою Фундації та міністром закордонних справ Естонії Маргусом Цахкною ми приїхали на заселення цих двох великих прийомних родин до нових будинків на Житомирщині.👉 Цього року Фундація і далі масштабує власний проєкт «Адреса дитинства» та планує збудувати ще 10 осель для великих прийомних родин, які втратили власне житло. На сьогодні 15 родин уже живуть у своїх нових будинках.
Коли жінки одягають військову форму, вони не стають однаковими з чоловіками. Проте несуть рівну відповідальність та однаково виконують небезпечні завдання.Попри те що ветеранки вміють дати відсіч лютому ворогові, у спілкуванні з цивільними вони часто стикаються зі стереотипами, нерозумінням з боку суспільства їхнього досвіду та ігноруванням потреб.📍 Захисниці значно більше стигматизовані, оскільки в уявленні багатьох людей жінка та військова служба несумісні.📍 Ветеранкам складніше з пошуком психологічної підтримки та відновлення. Не завжди реабілітаційні центри адаптовані для жінок, яким немає з ким залишити маленьких дітей.📍 Після повернення з війни додому на жінок часто чекає не відпочинок, а рутина, побутові та економічні проблеми, ейджизм та громадський осуд.Про коректну комунікацію з ветеранками розповідає шостий епізод освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія», який можна переглянути на платформі Дія.Освіта або на YouTube-каналі «Ти як?».💭 «Жінки, у яких повірили, – це чи не найкращі воїни, воїтельки. Надійні, сміливі. Жінка – вона така, що якщо сказала, що стягне, то попри все вона буде стягувати. Навіть якщо дуже важко», – упевнена ветеранка Катерина Приймак, очільниця руху VETERANKA, одна з героїнь серіалу.У кожному епізоді наголошують, що базовий принцип комунікації з ветеранами – це повага. До людини, її рішень та досвіду – як бойового, так і в мирному житті.Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри в межах комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» та Visa, яка є учасницею спільноти «Бізнес без бар’єрів».
Зберегти емоційно стабільний стан надважливо і дуже складно зараз, коли чутливий контент – на кожному кроці, а стрічки новин переповнені знімками з місць трагедій. На жаль, ми не завжди можемо вплинути на події війни. Але точно здатні контролювати свій інформаційний простір.Поради щодо здорового споживання новин підготували експерти Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України:📍 Фільтруйте інформацію та користуйтеся лише достовірними джерелами. Ретельно контролюйте підписки в соціальних мережах, бо тут редакційна політика не регулює контент, тож він може бути особливо травматичним, навіть фейковим. Якщо допис у соцмережах викликає сумніви, важливо перевірити акаунт, що його публікує, та відписатися.📍 Бережіть себе від медіатравми. Викликати стрес, виснажити, завдати шкоди може не тільки потрапляння у важкі ситуації, а й інформація про них. Намагайтесь уникати повідомлень про події, схожі на ті, які вам особисто довелося пережити. Це складно в умовах, коли потік контенту неконтрольований, проте гарним кроком буде принаймні обмежити ресурси або час перегляду новин.📍 Визначте персональну межу прийнятності. Який контент ви можете подивитися на спокійній хвилі, а який вибиває зі стабільного емоційного стану. Відкидайте хибне почуття провини, якщо вимкнули відео чи не догортали фото, адже цей перегляд впливає лише на вас, але ніяк не допомагає й не шкодить іншим.📍 Користуйтеся аптечкою самодопомоги. Її легко завжди тримати під рукою та швидко знайти дієвий засіб для зменшення сили непроханих емоцій.📍 Приєднуйтеся до потоків інформації, які вас підсилюють. Знайдіть у медіа те, що може сприяти емоційному розвантаженню, відпочинку та розвитку. І не використовуйте увімкнені гаджети як тло: таке медіаспоживання – насправді шум, який втомлює нервову систему.Більше порад щодо здорового медіаспоживання під час війни, створених у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я, дивіться на платформі «Ти як?».
🦾 Як потиснути долоню людині, що має протез руки? Зазвичай співрозмовник сам ініціює відповідний жест, тож таке вітання є цілком природним і прийнятним. Але в протилежному випадку краще спитати дозволу: «Чи зручно вам потиснути руку?» Саме так, бо протез слід сприймати як звичайну частину тіла.📒 Тонкощам коректної взаємодії з різними людьми, зокрема зі співрозмовниками, які мають один або кілька протезів, присвячений оновлений розділ «Довідника безбар’єрності». Він рекомендує не акцентувати на ампутації кінцівок, оскільки це може створити відчуття незручності.Загалом ситуація, коли людина соромиться перебувати в громадських місцях після початку користування протезом, поширена. Допомогти у створенні атмосфери довіри та прийняття найкраще вдасться родині. Але навіть із близькими відкритий і щирий діалог може початися лише за взаємної готовності. Людина, яка користується протезом, не завжди здатна одразу говорити про свої емоції, і це слід поважати.Буває й навпаки: людина з інвалідністю не тільки розповідає, а й жартує сама про себе. Такий чорний гумор може стати ефективним способом зняття напруги та допомогти легше переживати складні ситуації. Але важливо пам’ятати, що навіть у близьких стосунках гумор має межі.🧒 І, мабуть, найбільш незручні запитання ставлять діти, часто надмірно голосно або в некоректних формулюваннях. Варто пояснити, що люди іноді втрачають кінцівки через складні обставини, але не стають від цього менш сильними чи значущими. Уникайте зайвих подробиць, які можуть налякати, але ніколи не залишайте питання дитини без відповіді.Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику з сучасної етики взаємодії, створеному в межах моєї ініціативи.
Зручно, коли текст афіші читається здалеку.Комфортно, коли місце для паркування не треба шукати.Безпечно, коли на локації є укриття.Це свідчить про те, що організатори події завчасно продумали деталі та подбали про найважливіше – про людей. Зіпсувати враження від заходу може навіть мокра парасолька, якщо її нікуди подіти. Або сторінка, яку не розпізнав скринридер під час онлайн-конференції.📒 Уникнути таких прикростей допоможуть готові інструменти перевірки на доступність – спеціальні чеклісти для онлайн- та офлайн-заходів, зібрані у Гайді безбар’єрних подій, що створений у межах ініціативи «Без бар'єрів».Зокрема, серед важливих елементів безбар’єрного онлайн-івенту такі:✔️контрастні кольори та чіткий шрифт;✔️транскрипція аудіо;✔️субтитри для відео або залучення перекладача жестовою мовою;✔️альтернативні тексти для зображень та графіків.Базові вимоги до проведення безбар’єрних офлайн-заходів:✔️безпека гостей та учасників;✔️доступна локація (пандуси, дверні отвори, вбиральні тощо);✔️зонування (зони входу, реєстрації, очікування, відпочинку);✔️навігація (напрямні знаки, тактильна навігація та шрифтом Брайля, мнемосхеми, голосові системи, персонал);✔️інфраструктура для дітей.Ці пункти будуть корисними як під час планування, так і на фінішному етапі: аби впевнитися, що ви точно нічого не забули та подбали про повагу до всіх гостей.Повні чеклісти можна знайти наприкінці Гайда безбар’єрних подій, який нині доступний у двох форматах: у вигляді книги та як розділ «Довідника безбар’єрності».
Шість крапок, розташованих у два стовпчики (по три в кожному)Офіційно визнана ЮНЕСКО мова, що життєво необхідна для спілкування. Легітимна – нарівні з усіма іншими мовами світу. 📖 Йдеться про абетку Брайля, розроблену французом Луїсом Брайлем, офіційний день якої сьогодні відзначають у світі. Вже дві сотні років ця абетка не лише забезпечує людям із порушеннями зору можливість читати. Вона забезпечує можливість здобувати освіту, інтегруватись у суспільство, можливість побачити небачене, наприклад твори мистецтва. Написи шрифтом Брайля в музеї дають незрячим людям змогу відвідувати виставки. Дублювання ним навігації – пересуватися містом. Революційні технології допомагають навіть «перекладати» шрифтом Брайля зображення за вікном авто – у реальному часі. 🫂 Дублювання інформації шрифтом Брайля – це про повагу до людей, про бажання створювати безбар’єрність навколо себе. Завжди наголошую на цьому під час розробки наших проєктів і зустрічей спільноти «Бізнеси без бар’єрів». Наприклад, «Довідник безбар’єрності» має версію, надруковану цим шрифтом. Навіть ілюстрації в ній з конгревним тисненням, щоб незрячі люди могли побачити їх на дотик. В Україні щороку зростає кількість підручників зі шрифтом Брайля, з’являються поштові та банківські відділення, оснащені відповідною навігацією. Звичайно, поки що цих зусиль замало. Однак вони є, їх варто помічати та підсвічувати, бо своїм прикладом такі ініціативи надихають інших на створення безбарʼєрного простору. 💻 Наостанок хочу поділитися корисним, а саме унікальною онлайн-бібліотекою Braillem.com, яка допомагає незрячим і читачам із порушеннями зору вибирати й читати книжки, доступні шрифтом Брайля. Це безплатно, за замовлення книжки доставляють додому. А ще тут є курси з вивчення абетки Брайля для всіх, хто хоче опанувати унікальну мову – основну мову порозуміння зі світом для мільйонів людей.
🇺🇦 «Це не просто допомагає – це вже допомогло, і не тільки Україні», – так характеризує Президент роботу Саміту перших леді та джентльменів. Під час інтерв’ю для телемарафону у нас із Володимиром запитали про діяльність платформи та її вплив на політику країни.Перші леді, як відомо, не політики. Наша м’яка сила – швидше про гуманітарний вимір, стосунки, взаємодію та взаєморозуміння. Але коли країна обороняється від нападника, бореться за виживання, саме все це істотно доповнює та підсилює політику. 👉 Як відзначив Президент, наші відносини з Францією, США та багатьма іншими країнами зміцніли, зокрема, завдяки Саміту, тобто контакту між подружжями лідерів держав. І це не просто щорічні зустрічі в Києві (попри війну вони все одно регулярно відбуваються), а наша постійна співпраця та спільні проєкти.🤝 Пишаюся, що за чотири роки існування започаткована в Україні міжнародна спільнота вже змінила роль перших леді та джентльменів світу на більш дієву й активну. Ми на практиці переконалися, як багато можемо зробити для наших країн, коли діємо разом. І в новому році запланували та зробимо ще більше.
🎄 Вчора в Софії Київській відбулися завершальні покази різдвяної вистави «Говорять ті, що слухали вічність» від Фундації Олени Зеленської. Загалом за 10 днів безкоштовну виставу змогли побачити понад 4 тисячі дітей і дорослих.Рада, що під час різдвяних свят нам із командою вдалося подарувати дітям трохи різдвяного дива, доповненого історією Київської Русі.Виставу, задуману Фундацією, втілила талановита українська режисерка Олена Коляденко. Вона зуміла об’єднати магію свят із захопливим історичним минулим. Імерсивна історія «Говорять ті, що слухали вічність» стала містком між поколіннями, завдяки якому діти й дорослі за допомогою сучасних спецефектів відчули єднання з предками, їхніми звичаями та культурою.👉 Фундація також організувала окремі групи для 1 тисячі дітей: із прийомних і великих прийомних родин Київщини, дітей військових, сиріт, дітей, які втратили батьків через війну, дітей полонених, дітей із порушеннями слуху тощо.🤝 Надзвичайно вдячна всьому творчому колективу за створення цієї вистави, а також партнеру Фундації Sense Bank за можливість реалізувати цей неймовірний проєкт для дітей.Для команди Фундації показ цієї вистави став першим масштабним культурним проєктом. Сподіваємося, що такі заходи стануть традицією. Наші діти мають із захопленням пізнавати історію України та цінувати її.
🇭🇷 Все почалося 1899 року, коли вчитель із хорватської Крапини надіслав відомому палеонтологу й антропологу Драгутіну Гор’яновичу-Крамбергеру свої дивні знахідки, виявлені поблизу рідного міста.Тепер на цьому місці – найсучасніший у Європі та світі музей неандертальців, бо вчитель знайшов стоянку цих давніх людей, що жили тут 130 тисяч років тому.🔉 Незвичайне відчуття охоплює тут: шлях, який пройшли люди за сотні тисяч років своєї історії, вражає й обнадіює. Нині в Музеї крапинських неандертальців(Muzej krapinskih neandertalaca) запрацював україномовний аудіогід – українським відвідувачам експозиція, над якою, до речі, працювали художники з фільму «Володар перснів», буде доступнішою. Наша мова зазвучала в одній зі світових колисок людства.Українське слово продовжує ширитися ще й через книжкові полички.🇺🇦 Загалом сотні українських книг передано до Публічної бібліотеки Вінніпега та Центральної бібліотеки Міссіссаги(Канада), бібліотеки Американського університету (Кіпр), бібліотеки Астана IT University (Казахстан), Бюро мови та літератури міста Муари (Бруней), бібліотеки університету Ла Сабана (Колумбія), бібліотеки Реформатської загальноосвітньої школи Juliana (Угорщина), Національної бібліотеки Азербайджану.📚 Українських книжкових поличок, які несуть знання про Україну з першоджерел, уже 220 – це понад 55 тисяч книжок у 54 країнах і штаб-квартирі ЮНЕСКО.🎧 Тим часом аудіогідів у наступному році побільшає (зараз їх 95 у 51 країні).Дякую всім посольствам, консульствам, нашим дипломатам та активістам, які це втілюють.Так українська мова й культура прокладають мости порозуміння між нашою країною та світом.
TGLIST.COM.UA
