Едуард Юрченко

ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГОГОЛЯ "Українця з мене зробили Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко" визнавав великий вчитель українського націоналізму Дмитро Донцов. Гоголь різко виділяється серед "хлопоманської" та "народницької", отруєної духом хворобливого лівацтва вітчизняної літератури 19 століття. Серед цього безперервного скиглення, його аристократична творчість постає як могутня скеля серед болота.Він оспівує силу козацької аристократії, а не плаче над слабкістю "нещасних і пригноблених"Його витончений етнографізм є цілком автентичним, на відміну від хлопоманського "підділування під мужицьку розмову"(за визначенням В. Липинського).Він лишається українцем по духу й ментальності в незалежності від мови якою пише,на відміну від формально україномовних безбатченків- ліваків.Корумповану бюрократію він не стільки ненавидить, скільки гидує нею, дивиться зверхньо,по панські. Суто козацька аристократична ментальність.Тому Гоголь наш,це факт природний,так само як належність до України Дніпра й Карпат.

РЕПРЕСІЇ ПРОТИ МАРИН ЛЕ ПЕН – СТРАТЕГІЧНА ПОМИЛКА АБО СТРАТЕГІЧНА ЗРАДАМарина Ле Пен засуджено за нібито корупційні схеми. Не до реального ув'язнення, але з юридичною забороною йти на вибори.Коли депутати від її партії їздили в окупований Крим і вона була відверто промосковською, її ніхто не чіпав.Потім французів рашка погнала з франкомовної Африки і Ле Пен стала й лишається антимосковською і проукраїнською. Навіть виступила проти Трампа, коли він призупинив допомогу. І виступила досить емоційно й агресивно. Звинувачуючи в провині за "смерті хоробрих українських солдат".Важливий момент: антимосковська позиція обумовлена власне французькими інтересами. Це не дешева спекуляція на співчутті певного зрізу суспільства "нещасним українцям". Це про боротьбу за національні інтереси. Власне на таких співпадіннях і створюються реальні альянси. І саме в цей момент її починають пресувати. Причому за вкрай мутним звинуваченням. Саме в той момент, коли Франції потрібна максимальна єдність проти Москви, а Ле Пен підтримує ледь не половина виборців. Незважаючи на всі конфлікти з Макроном, в питанні національних інтересів та протистояння з Москвою його б підтримали.Це пряма допомога Путіну. Особливо в умовах, коли великий вплив зберігає ультралівий пропутінський Меланшон. Точніше промосковський, бо там плотна дружба з часів СРСР. І його, і його відморожених прихильників геополітична поразка Франції не непокоїть. Адже вони "інтернаціоналісти й антиколоніалісти". Меланшонівцям успіхи "вагнерівців" не проблема, а навпаки в радість. Це або стратегічна помилка, коли суверенітет Франції та безпека ЄС прямо проноситься в жертву внутрішньополітичним чварам, або пряма зрада. Зрада в інтересах РФ та інших ворогів Франції та Європи.@EdYurchenko 🎓

Оригінальний пост Сергія Коровайного:Із болем і розчаруванням, якщо чесно, дивлюсь на результати цьогорічного World Press Photo. Доєднуюсь до заяви Ukrainian Association of Professional Photographers - UAPP, яку пошерю у наступному дописі.Ці дві світлини визначені найкращими на європейському континенті за 2024 рік. На першій - Ангеліна, їй 6 років і вона переселенка з Куп'янська. Дівчинка травмована війною та страждає на панічні атаки. Автор - Florian Bachmeier (thanks for your work).На другій - поранений російський окупант в стабіку в окупованому Бахмуті. Причина страждань Ангеліни. Причина смертей та руйнувань, горя та сліз тисяч українців. Зняла її росіянка за походженням Nanna Heitmann.І європейське журі, де головує досвідчений фотограф Finbarr O'Reilly, який сам багато разів знімав страждання українців, вирішує їх поєднати. Поставити разом. Утворити ТАНДЕМ. Бо вони так схожі візуально, правда? Да і сенс такий самий, правда? Російські хлопчики ж теж страждають. З точки зору журі, pairing providing a deeper, more nuanced view of a conflict with far-reaching global ramifications.З моєї точки зору - це неемпатична, поверхнева, натягнута за рахунок візуальної подібності маніпуляців, що прибирає відповідальність за загарбницьку російську війну в Україні з "простих росіян" - військових та цивільних. Яка заохочує російський guiltwashing. Яка максимально недоречна під час war of choice, що її веде Російська Федерація.Про цивільних я ж теж не придумав. Одна з історій-переможиць від фотографки російського походження Aliona Kardash - саме про російське суспільство під час війни, його виклики та страждання. Вона називається It Smells of Smoke at Home. В українських містах також пахне димом. Це російські ракети та дрони вбивають наших цивільних та військових, вчорашніх цивільних. Кожен день. В російських містах перестане smells of smoke, коли російське військо піде з України. В той самий момент перестануть помирати російські хлопчики в підвалах українського міста Бахмут, а Ангелина повернеться в свій Куп'яньк додому. ———Мій коментар:А що ж ви хотіли від адептів "загальнолюдських цінностей"?Нам ще пощастило, що нас не вважають за своїх на Заході. Це дає право на крихітки емпатії. Адже своїх "прогресивні гуманісти" зраджують обов'язково.Якби дівчинка була німкенею або француженкою — її б взагалі агресором проголосили. Особливо якби був не поранений москвин, а представник якогось більш екзотичного народу.@EdYurchenko 🎓

ГЕРОЇЗМ ТА МУЧЕНИЦТВО КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ.15 березня 1939 року, в умовах угорського вторгнення, було проголошено незалежність Карпатської України. Від самого початку це було актом самопожертви заради відродження Великої України. Українське Закарпаття не мало шансів в протистоянні з угорськими та польськими агресорами але воно було проявом соборної  волі до національної реставрації українства. Цілий край приніс себе в жертву заради того щоб нагадати світові про боротьбу та існування  Нації.Біля 3000 воїнів "Карпатської січі протистояли 40 000 тисячній мадярській орді. Вони протрималися декілька днів та нанесли ворогу суттєві втрати, власною кров'ю підтвердивши, що Україна живе і воює за свою свободу.Глибоко символічно, що начальником генштабу "Карпатської січі" був   військовий стратег та геополітик, один з провідних ідеологів української великодержавності Михайло Колодзинський. "В словнику українського націоналіста немає слова "капітулювати" - коротко констатував він йдучи на неминучу загибель.

СЛОВО КОМАНДИРА "АЗОВ" ДО ДНЯ ДОБРОВОЛЬЦЯОдин всесвітньо відомий французький письменник та доброволець вважав, що бути людиною — це відчувати свою відповідальність за те, що відбувається навколо тебе. Інший видатний німецький мислитель і також доброволець писав: «Дуже глибокий сенс є у тому, що якраз найсильніше життя жертвує собою найбільш охоче». Ці дві цитати чи не найкраще розкривають глибинну сутність українських добровольців — тих, хто обрав битву замість втечі. Немає більшого щастя, ніж захищати те, що є рідним для тебе, та брати долю своєї країни у власні руки. Ніж бути тим, хто сам розпоряджається своїм життям, і хто завжди стоїть в епіцентрі доленосних для його народу подій. Я гордий тим, що від самого свого початку і впродовж років «Азов» був місцем концентрації добровольчого духу в Україні. Таким він залишається і сьогодні. Жодна сучасна зброя так не лякає окупантів, як дисципліновані та підготовлені на високому рівні, вмотивовані бійці, які абсолютно свідомо вирішили обміняти затишок рідних осель та спокій тилових міст на сталеві грози боїв за свободу своєї Батьківщини. Ті, хто за покликом серця, без належної підготовки відстояли незалежність України у 2014, а потім у 2022 роках, і хто сьогодні стали справжніми професіоналами військової справи.Я вітаю кожного українського добровольця з нашим днем і дякую вам за вибір, який ви зробили. За ту відповідальність, яку ви на себе взяли. І за те, що стоїте на своєму попри всі труднощі, які супроводжують цей нелегкий шлях. Слава Україні! Слава українським добровольцям!© командир 12-ї бригади спеціального призначення АЗОВ полковник, Денис Прокопенко

ВАЛЬДЕМАР ПАБСТ - ЗАБУТИЙ ГЕРОЙ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТУ.(На згадку про Розу Люксембург)15 січня 1919 року було поставлено жирну крапку в спробі більшовиків захопити владу в Німеччині. В цей день були успішно ліквідовані їх ватажки - Лібкнехт та Роза Люксембург.Але хто їх зупинив?Вальдемар Пабст-офіцер, який пройшов пекло боїв під Верденом, пізніше став одним з лідерів легендарних "фрайкорів".Лібкнехт і Люксембург, пацифісти доби Вердену,  в 1919 році, коли Німеччина вже лежала в руїнах, виступили під гаслом "НІ громадянському миру - так громадянській війні".Завдячуючи мужності "фрайкорів" більшовицький путч, який мав всі шанси на успіх, було подавлено. Пабст, не коливаючись наказав ліквідувати його ватажків. Німеччину було врятовано."Перемога комуністів в Німеччині була б ударом по всьому християнському Заходу. Ліквідація небезпеки була варта ліквідації двох злочинців"- згадував він в старості.Господь благословив Вальдемара Пабста довгим та цікавим життям.Він прожив біля 90 років і спочив мирно.

ДУЖЕ КОРОТКО І КОМПЛІМЕНТАРНО (ТРАМП ПРО УКРАЇНУ В КОНГРЕСІ)Згадка про Україну була дуже короткою (особливо на фоні майже двохгодинного виступу), але обнадійливою. Трамп згадав і похвалив лист Зеленського, одразу підтвердивши готовність підписати угоду про надра. Важливим моментом є те, що президент України фактично не вибачався, а просто висловив жаль, що перемовини пішли не так. Тим не менш, Трамп одразу "відкатив ситуацію" на попередню "доскандальну" фазу. Причому зробив це явно охоче. Після сенсаційного скандалу в Овальному кабінеті, знаючи характер Трампа, це можна вважати успіхом. Точніше підтвердженням того, що США вимушені рахуватись з Україною як суб'єктом. Можливо значно слабшим, але суб'єктом. Про заключення миру нічого цікавого. Стандартні фрази про те, що війну треба закінчити, українці не проти, а росіяни "дають сигнали". Також Трамп цілком справедливо звинуватив ЄС в тому, що вони однією рукою допомогали Україні, а іншою купували в росіян енергоносії (причому на більшу суму). Будемо сподіватись, що згадка про цей сором трохи спонукатиме "Європу пробудитись".Підсумуємо. На фоні максимально жорсткої риторики відносно більшості партнерів й, фактично, всього світу, якої дотримувався Трамп протягом виступу – це дуже, дуже непоганий для нас результат. Фактично Україна була ледь не єдиною компліментарно згаданою державою. В нашій ситуації це реальний успіх.

Одному хворому не пощастило з лікарнею, на яку він розраховував. Настільки розраховував, що вважав стосунки з цією лікарнею одним з основних завдань свого життя. Навіть офіційний документ склав, де було прямо прописано, що сенс його життя — це стати постійним клієнтом об'єднання приватних клінік, де ця була найбільшою. Але коли він сильно травмував ногу, головний хірург не поспішав йому допомагати. Хворий не міг адекватно оплатити лікування, тому "добрий" хірург вирішив, що краще не заморочуватись й здійснити ампутацію. Тим не менш він заявив хворому, що ампутація це неприйнятне рішення і він буде з ним до самого кінця. Не в сенсі до летального, а до одужання, яке мусить здійснитись, бо так правильно. Відсутність полегшення він чесно пояснював неадекватністю ліків. Але надавати адекватні відмовлявся через відсутність одноголосно підписаного рецепту та боязнь ескалації з мікробами, які ту ногу отруювали. А доки хворий очікував допомогу, хірург надавав йому різні ліки, які полегшували стан, але не лікували. За задумом "доброго" хірурга, мусила початись гангрена і хворий попрохав би про ампутацію сам. Потім замість "доброго" хірурга прийшов "злий", який одразу сказав, що ногу треба різати. Лікувати її дорого, неперспективно, а в хірурга немає часу й гроші витрачати він не збирається. Оскільки ампутація вимагатиме певних зусиль, новий хірург почав вимагати переписати на нього половину квартири хворого. Ну, в якості оплати за те, що ногу акуратно відріжуть.Хворий нарешті зрозумів, що в цій клініці ловити немає чого і покульгав звідти. Тепер в нього з'явився реальний шанс знайти адекватні ліки і одужати. Але разом з тим не менш реальний шанс не тільки лишитись без ноги, але й померти, якщо не пощастить. Життя воно таке, неоднозначне.П. С. Ну а "доброго" хірурга звільнили не просто так. Він незрозуміло куди витрачав кошти та напустив в лікарню пацюків, які все загадили й кидались на персонал. І навіть на нашому нещасному хворому примудрився списати купу ліків, які незрозуміло де поділись. Так що злий хірург був таки чесніше і принаймні саму лікарню любив щиро (на відміну від її клієнтів). Але мудаками були обидва.@EdYurchenko 🎓

ВІД КРУТ ДО КОРЕЇ : ХРЕСТОВИЙ ПОХІД УКРАЇНСЬКОГО МОНАРХІСТА.Федюк - Федорович Рудольф - Яків хоробро бився під Крутами в складі 1-ї  Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Потім визволяв Крим разом з Болобочаном і бився в складі Запорізького корпусу пізніше.Після поразки регулярної армії він продовжив боротьбу в лавах повстанського руху.  Але й після поразки перших визвольних змагань він не припинив боротьби...З початку 1930-х років Яків Федорович проживав в Канаді. Молодий ветеран став правим активістом приєднавшись до  гетьманського руху та до Канадської монархічної ліги. Таким чином він поєднав боротьбу за українську Булаву та британську Корону як і належало європейському традиціоналісту.Приймав участь в Другій світовій війні. В 1949 році старий воїн одружився і став батьком  п'яти (!) дітей. Але коли в Кореї розпочалась нова війна проти більшовизму,  він знову взяв до рук зброю.Герой полишив світ в 1986 році маючи 86 років життя, оточений пошаною суспільства і чисельної родини.

БОГИ АБЕТКИР.КіплінгУ сотнях епох та націй, де я інкарнації мав,Богів Торгових Майданів кумиром своїм визнавав.Затуливши лице руками, крізь пальці їх зліт та крахЯ бачив – а Боги Абетки все міцно стоять на ногах.Жили ми ще на деревах, коли вони з вістю прийшли:«Вода – буде мочити, і буде Вогонь пекти.»Та ми не знайшли в цій рутині Натхнення,  Польоту Душі,Тому – хай Горил навчають, а ми – Шляхом Людства пішли.Ми мчали волею Духа. Вони ж не міняли крок,Бо їх породив не вітер, так, як Богів Ярмарок.Та завжди вони доганяли, і ми дізнавались знов –То плем’я в льодах пропало, то варвар Рим поборов.Духовних Цінностей наших вони не бажають сприйнять,Твердять, що Місяць – не з сиру, компромісу не хочуть шукать.Думки для них – це не Коні, не бачать Крил у Свині, –  Ми ж ішли за Богами Торгових Майданів, нам це обіцяли вони.Коли Уельс усмиряли, вічний мир привітали вони,Віщали – віддайте зброю, загарбник і ви – брати! Коли ж ми мечі віддали – продали нас в ланцюгах,А Боги Абетки ж казали – «Цурайся нового Зла».Повноту Життя обіцяли на фемінізмі піску(Почавши з любові до ближнього – кохай і його жону).Дітей у жінок не стало, сенс і честь загубили мужі,А Боги Абетки ж казали – «Дістанеш смерть за Гріхи».У вугільний вік обіцяли, що буде вдосталь всьогоКоли від Петра-хазяїна відбере в колектив Павло;Стало доволі грошей – та де взять на них товар?А Боги Абеток казали – «Помре, хто не працював».І впали Боги Базарів, геть пішла красномовців юрба,І навіть до серцем убогих дійшло – говорять недарма,Що Двічі Два – то Чотири, не все Золото, що Блищить,І Боги Абеток неквапно прийшли це знов повторить.Так від початку Людства було, і так буде знов,Чотири лише певні речі Суспільний Прогрес знайшов:Пес – назад до своєї Блювоти, Свиня – піде знов в багно,А Дурень, хоча й опечений, лізе в Вогонь все одно.А потім, як все це мине, почнуть будувать новий світ,Де платять за те, що живете, і кари нема за гріхи,Але як Вода завжди мочить, і як опікає Вогнем, Так повернуться Боги Абетки до нас з вогнем і мечем!@EdYurchenko🎓