Едуард Юрченко

СЛОВО КОМАНДИРА "АЗОВ" ДО ДНЯ ДОБРОВОЛЬЦЯОдин всесвітньо відомий французький письменник та доброволець вважав, що бути людиною — це відчувати свою відповідальність за те, що відбувається навколо тебе. Інший видатний німецький мислитель і також доброволець писав: «Дуже глибокий сенс є у тому, що якраз найсильніше життя жертвує собою найбільш охоче». Ці дві цитати чи не найкраще розкривають глибинну сутність українських добровольців — тих, хто обрав битву замість втечі. Немає більшого щастя, ніж захищати те, що є рідним для тебе, та брати долю своєї країни у власні руки. Ніж бути тим, хто сам розпоряджається своїм життям, і хто завжди стоїть в епіцентрі доленосних для його народу подій. Я гордий тим, що від самого свого початку і впродовж років «Азов» був місцем концентрації добровольчого духу в Україні. Таким він залишається і сьогодні. Жодна сучасна зброя так не лякає окупантів, як дисципліновані та підготовлені на високому рівні, вмотивовані бійці, які абсолютно свідомо вирішили обміняти затишок рідних осель та спокій тилових міст на сталеві грози боїв за свободу своєї Батьківщини. Ті, хто за покликом серця, без належної підготовки відстояли незалежність України у 2014, а потім у 2022 роках, і хто сьогодні стали справжніми професіоналами військової справи.Я вітаю кожного українського добровольця з нашим днем і дякую вам за вибір, який ви зробили. За ту відповідальність, яку ви на себе взяли. І за те, що стоїте на своєму попри всі труднощі, які супроводжують цей нелегкий шлях. Слава Україні! Слава українським добровольцям!© командир 12-ї бригади спеціального призначення АЗОВ полковник, Денис Прокопенко

ВАЛЬДЕМАР ПАБСТ - ЗАБУТИЙ ГЕРОЙ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТУ.(На згадку про Розу Люксембург)15 січня 1919 року було поставлено жирну крапку в спробі більшовиків захопити владу в Німеччині. В цей день були успішно ліквідовані їх ватажки - Лібкнехт та Роза Люксембург.Але хто їх зупинив?Вальдемар Пабст-офіцер, який пройшов пекло боїв під Верденом, пізніше став одним з лідерів легендарних "фрайкорів".Лібкнехт і Люксембург, пацифісти доби Вердену,  в 1919 році, коли Німеччина вже лежала в руїнах, виступили під гаслом "НІ громадянському миру - так громадянській війні".Завдячуючи мужності "фрайкорів" більшовицький путч, який мав всі шанси на успіх, було подавлено. Пабст, не коливаючись наказав ліквідувати його ватажків. Німеччину було врятовано."Перемога комуністів в Німеччині була б ударом по всьому християнському Заходу. Ліквідація небезпеки була варта ліквідації двох злочинців"- згадував він в старості.Господь благословив Вальдемара Пабста довгим та цікавим життям.Він прожив біля 90 років і спочив мирно.

ДУЖЕ КОРОТКО І КОМПЛІМЕНТАРНО (ТРАМП ПРО УКРАЇНУ В КОНГРЕСІ)Згадка про Україну була дуже короткою (особливо на фоні майже двохгодинного виступу), але обнадійливою. Трамп згадав і похвалив лист Зеленського, одразу підтвердивши готовність підписати угоду про надра. Важливим моментом є те, що президент України фактично не вибачався, а просто висловив жаль, що перемовини пішли не так. Тим не менш, Трамп одразу "відкатив ситуацію" на попередню "доскандальну" фазу. Причому зробив це явно охоче. Після сенсаційного скандалу в Овальному кабінеті, знаючи характер Трампа, це можна вважати успіхом. Точніше підтвердженням того, що США вимушені рахуватись з Україною як суб'єктом. Можливо значно слабшим, але суб'єктом. Про заключення миру нічого цікавого. Стандартні фрази про те, що війну треба закінчити, українці не проти, а росіяни "дають сигнали". Також Трамп цілком справедливо звинуватив ЄС в тому, що вони однією рукою допомогали Україні, а іншою купували в росіян енергоносії (причому на більшу суму). Будемо сподіватись, що згадка про цей сором трохи спонукатиме "Європу пробудитись".Підсумуємо. На фоні максимально жорсткої риторики відносно більшості партнерів й, фактично, всього світу, якої дотримувався Трамп протягом виступу – це дуже, дуже непоганий для нас результат. Фактично Україна була ледь не єдиною компліментарно згаданою державою. В нашій ситуації це реальний успіх.

Одному хворому не пощастило з лікарнею, на яку він розраховував. Настільки розраховував, що вважав стосунки з цією лікарнею одним з основних завдань свого життя. Навіть офіційний документ склав, де було прямо прописано, що сенс його життя — це стати постійним клієнтом об'єднання приватних клінік, де ця була найбільшою. Але коли він сильно травмував ногу, головний хірург не поспішав йому допомагати. Хворий не міг адекватно оплатити лікування, тому "добрий" хірург вирішив, що краще не заморочуватись й здійснити ампутацію. Тим не менш він заявив хворому, що ампутація це неприйнятне рішення і він буде з ним до самого кінця. Не в сенсі до летального, а до одужання, яке мусить здійснитись, бо так правильно. Відсутність полегшення він чесно пояснював неадекватністю ліків. Але надавати адекватні відмовлявся через відсутність одноголосно підписаного рецепту та боязнь ескалації з мікробами, які ту ногу отруювали. А доки хворий очікував допомогу, хірург надавав йому різні ліки, які полегшували стан, але не лікували. За задумом "доброго" хірурга, мусила початись гангрена і хворий попрохав би про ампутацію сам. Потім замість "доброго" хірурга прийшов "злий", який одразу сказав, що ногу треба різати. Лікувати її дорого, неперспективно, а в хірурга немає часу й гроші витрачати він не збирається. Оскільки ампутація вимагатиме певних зусиль, новий хірург почав вимагати переписати на нього половину квартири хворого. Ну, в якості оплати за те, що ногу акуратно відріжуть.Хворий нарешті зрозумів, що в цій клініці ловити немає чого і покульгав звідти. Тепер в нього з'явився реальний шанс знайти адекватні ліки і одужати. Але разом з тим не менш реальний шанс не тільки лишитись без ноги, але й померти, якщо не пощастить. Життя воно таке, неоднозначне.П. С. Ну а "доброго" хірурга звільнили не просто так. Він незрозуміло куди витрачав кошти та напустив в лікарню пацюків, які все загадили й кидались на персонал. І навіть на нашому нещасному хворому примудрився списати купу ліків, які незрозуміло де поділись. Так що злий хірург був таки чесніше і принаймні саму лікарню любив щиро (на відміну від її клієнтів). Але мудаками були обидва.@EdYurchenko 🎓

ВІД КРУТ ДО КОРЕЇ : ХРЕСТОВИЙ ПОХІД УКРАЇНСЬКОГО МОНАРХІСТА.Федюк - Федорович Рудольф - Яків хоробро бився під Крутами в складі 1-ї  Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Потім визволяв Крим разом з Болобочаном і бився в складі Запорізького корпусу пізніше.Після поразки регулярної армії він продовжив боротьбу в лавах повстанського руху.  Але й після поразки перших визвольних змагань він не припинив боротьби...З початку 1930-х років Яків Федорович проживав в Канаді. Молодий ветеран став правим активістом приєднавшись до  гетьманського руху та до Канадської монархічної ліги. Таким чином він поєднав боротьбу за українську Булаву та британську Корону як і належало європейському традиціоналісту.Приймав участь в Другій світовій війні. В 1949 році старий воїн одружився і став батьком  п'яти (!) дітей. Але коли в Кореї розпочалась нова війна проти більшовизму,  він знову взяв до рук зброю.Герой полишив світ в 1986 році маючи 86 років життя, оточений пошаною суспільства і чисельної родини.

БОГИ АБЕТКИР.КіплінгУ сотнях епох та націй, де я інкарнації мав,Богів Торгових Майданів кумиром своїм визнавав.Затуливши лице руками, крізь пальці їх зліт та крахЯ бачив – а Боги Абетки все міцно стоять на ногах.Жили ми ще на деревах, коли вони з вістю прийшли:«Вода – буде мочити, і буде Вогонь пекти.»Та ми не знайшли в цій рутині Натхнення,  Польоту Душі,Тому – хай Горил навчають, а ми – Шляхом Людства пішли.Ми мчали волею Духа. Вони ж не міняли крок,Бо їх породив не вітер, так, як Богів Ярмарок.Та завжди вони доганяли, і ми дізнавались знов –То плем’я в льодах пропало, то варвар Рим поборов.Духовних Цінностей наших вони не бажають сприйнять,Твердять, що Місяць – не з сиру, компромісу не хочуть шукать.Думки для них – це не Коні, не бачать Крил у Свині, –  Ми ж ішли за Богами Торгових Майданів, нам це обіцяли вони.Коли Уельс усмиряли, вічний мир привітали вони,Віщали – віддайте зброю, загарбник і ви – брати! Коли ж ми мечі віддали – продали нас в ланцюгах,А Боги Абетки ж казали – «Цурайся нового Зла».Повноту Життя обіцяли на фемінізмі піску(Почавши з любові до ближнього – кохай і його жону).Дітей у жінок не стало, сенс і честь загубили мужі,А Боги Абетки ж казали – «Дістанеш смерть за Гріхи».У вугільний вік обіцяли, що буде вдосталь всьогоКоли від Петра-хазяїна відбере в колектив Павло;Стало доволі грошей – та де взять на них товар?А Боги Абеток казали – «Помре, хто не працював».І впали Боги Базарів, геть пішла красномовців юрба,І навіть до серцем убогих дійшло – говорять недарма,Що Двічі Два – то Чотири, не все Золото, що Блищить,І Боги Абеток неквапно прийшли це знов повторить.Так від початку Людства було, і так буде знов,Чотири лише певні речі Суспільний Прогрес знайшов:Пес – назад до своєї Блювоти, Свиня – піде знов в багно,А Дурень, хоча й опечений, лізе в Вогонь все одно.А потім, як все це мине, почнуть будувать новий світ,Де платять за те, що живете, і кари нема за гріхи,Але як Вода завжди мочить, і як опікає Вогнем, Так повернуться Боги Абетки до нас з вогнем і мечем!@EdYurchenko🎓

ПРО СОБОРНІСТЬ І ЇЇ РІЗНОВИДИТреба розуміти, що Соборність (саме так, з великої літери, як ідеологема) можлива лише при об'єднанні всіх українських земель. Це породжує питання про кордони.Кордони бувають різні:▪️ кордони фактичні:Це там, де держава реально здатна здійснювати свої повноваження. Відповідно тимчасово окуповані терени знаходяться за їх межами.▪️ кордони юридичні:Це кордони визнані (принаймні тимчасово) іншими державами. У нашому випадку, це непогані за розміром і ресурсами, але кострубаті з точки зору безпеки кордони колишньої УРСР на основі адміністративних меж, визначених більшовицькими окупантами. У 1991 році погоджуватись на них було вигідно, але проблема у тому, що життя на місці не стоїть і юридичні норми (зокрема міжнародні) систематично коригуються. В нас це чомусь не врахували.▪️ кордони природні:Тобто ті, в яких держава може оптимально існувати з точки зору безпеки і відносної самодостаності. Наприклад, з точки зору класичних французьких націоналістів це так званий «чотирикутник» – Атлантика, Альпи, Піренеї, Рейн (про останній діаметрально протилежної думки були німці, що й породило тривале протистояння). У випадку України, природними кордонами на Сході є Каспій та Середня Волга. Питання не в тому, хто там живе, які в нас права і фактичні можливості на них вийти, а в тому, що з московською сокирою у горлянки жити небезпечно (навіть якщо ця сокира «міжнародно визнана»). Повернення Криму й ОРДЛО лише додасть мотивації господарям сокири.▪️ кордони історичні:Це кордони теренів, якими країна в свій час володіла, але пізніше втратила. В нашому випадку це кордони максимального розселення українців та максимального розширення влади Української держави. Наприклад, за держави Його Світлості Ясновельможного Гетьмана Павла Скоропадського, наша реальна політична влада розповсюджувалась на Білгородчину.З історичним кордоном за етнічним критерієм все важче. Така експансивна і схильна до колонізації нація як ми нерідко захоплювала досить віддалені терени. Варто згадати наші анклави у Казахстані, Сибіру та на Далекому Сході.▪️ кордони етнічні:Це кордони розселення певного народу, які можуть виплескуватись за межі його природного, а тим більше юридичного кордону. До того ж постає питання віддалених анклавів. Я маю на увазі не Сірий чи Зелений клин, а по справжньому віддалені землі, такі як українські поселення в Бразилії, наприклад.Окремою темою є етнічні землі, українське населення яких втратило ідентичність, але залишається українським за походженням. Це абсолютно практична проблема через те, що більшість території наших земель згідно з природними кордонами, має переважно саме таке населення. Все вище перераховане – лише грунт для роздуму. Але ми повинні розуміти одне: кордони визначаються природою, а закріплюються волею Нації до життя. Міжнародні норми існують чи не існують, держави і цивілізації підіймаються і падають, але гори й океани лишаються на своїх місцях, а інстинкти або підштовхують до виживання, або втрачають силу, а з нею вмирає майбутнє народу.@EdYurchenko🎓

ЛУЇ XVI ТА СУЧАСНА УКРАЇНАФранцузька революція, уособленням якої стало вбивство короля Луї, була першим серйозним прецедентом масштабного терору з боку лівих сил і першим радикальним ударом по культурі та ідентичності європейських народів. Українцям добре відомо, що таке лівий терор, адже ми пережили сімдесят років панування комуністичних ідей. Та й сьогодні українцям доводиться боротись проти зазіхань путінської Росії, яка вважає себе спадкоємцем більшовицької імперії, яка вважала свою жовтневу революцію наступним етапом після революції "французької". Можна багато мудрувати про "фашистського царя Путіна", але полковник КДБ, який зробив кар'єру завдячуючи дідові, який був кухарем у лєнінській резиденції, декларує саме боротьбу за СРСР. З іншого боку, не меншим ворогом є ідеологія «культурного марксизму», який позиціонує себе лівим лібералізмом і який прагне знищити будь-які звичні відмінності між людьми та будь-які природні спільноти: від сім'ї до нації. Ця ідеологія опанувала значною частиною європейських країн і сьогодні загрожує також і нам, українцям. На щастя, віднедавна розпочався контрнаступ проти неї, але боротьба лише починається і не буде легкою. Думаю не варто нагадувати, що ліволіберали є спадкоємцями "французької" революції не меншим чином, ніж адепти СРСР.Отож, пам'ять про європейського монарха, який першим пав жертвою лівого терору, для нас є водночас готовністю до боротьби за свою свободу та ідентичність. Для боротьби проти ворога, необхідно розуміти його сутність і бити в саму основу. Неможливо видерти отруєну рослину, не видерши її коріння. Неможливо покінчити з ідеологіями адептів СРСР 2.0 та "воукізма", не викорінивши спадщину 1789 року. Не долікований рак дасть нові метастази.Не варто також забувати про походження короля-мучня від священної крові наших князів. В жіночому коліні він був прямим нащадком Анни Київської, отже й її батьків й прабатків. Не можна забувати й прощати вбивство прямого нащадка Ігоря Старого та св. Рівноапостольної Ольги, Святослава Завойовника, св. Володимира Рівноапостольного та св. Ярослава Мудрого. Не варто гнівити тих, хто продовжує захищати нас, перебуваючи в Вічності.Отже, вшануємо пам'ять короля-мучня та всіх жертв антиєвропейського терору лівих екстремістів. Вшануємо і встанемо до боротьби зі злом, яке вбивши його і мільйони європейців, досі намагається знищити Європу та Християнську цивілізацію.@EdYurchenko🎓

"НЕ ВИСТАЧАЄ МІЗКІВ І НАВИЧОК" - КОМАНДИР БРИГАДИ "АЗОВ" ПРО ПРОБЛЕМИ З ФОРТИФІКАЦІЄЮОстаннім часом доволі часто спекулюють на темі фортифікаційного обладнання рубежів оборони:«Крадуть гроші!»«Немає техніки!» «Не вистачає ресурсів!» «Не вистачає людей!» Не вистачає мізків і навичок. За минулий рік нашій бригаді довелося проводити стабілізаційні дії на Лиманському та Торецькому напрямках. В трьох випадках вдалося розбити ворога, який втратив ініціативу та наступальні спроможності. Просування в глибину оборони (навіть на непідготовлених рубежах) було зупинено. Згодом створювали сприятливі умови: контратакували та звільняли раніше окуповані території. Так, звісно, на фронті є такі ділянки, де і кінь не валявся. Або де просто змушують солдатів займати оборону в «кошачих туалетах»: там, де немає шансу просидіти і кілька годин без поранення (про евакуацію взагалі мовчу). Потім браво доповідають, що «людей немає», хоча в сусідній посадці вже давно виритий і накритий той самий опорний пункт, але вже «людей немає». Насправді справа навіть не в цьому. У трьох випадках, при прийомі смуги оборони, було виявлено, що здебільшого проблема значно ширша та багатогранніша, ніж просто відсутність людського або технічного ресурсу. У першому випадку міняли солянку підрозділів із когорти «мертвонароджених бригад». Лінійно наступали полки вдв із потужною артилерійською підтримкою (на той час FPV-дрони та скиди ще не були мейнстрімом). Тут би я просто порадив більше не формувати такі бригади.У другому випадку, в прямому сенсі слова, я порадив одному із комбригів закопати безглуздо вириті опорні пункти, але він цього не зробив. Через короткий проміжок часу вони були втрачені та послужили чудовим укриттям для противника. В третьому випадку СИСТЕМА оборони була відсутня як така. Це були 2023-2024 роки. Зараз, наче, і техніка є, і ресурси є, і наймаємо будівельні компанії. Але знову щось не так! В чому полягає проблема!? Відповідь дуже проста. Офіцери перестали думати: або не навчили, або за них «подумали» люди, які не виходили на рекогностування місцевості того рубежу і на гарматний постріл! Навіть при наявності ресурсу, не знаючи фундаментальних азів організації та побудови оборони (ДЕ І ЯК копати?), стійкості не буде. Дуже скоро всі ці ресурси противник перетворить на попіл, і вони не виконають свою функцію захисту та збереження життя особового складу, уявний рубіж оборони перетвориться на прохідний двір. Із задоволенням прийму ініціативних офіцерів та особисто проведу інструкторські-методичні заняття на власних прикладах по фортифікаційному облаштуванню рубежів оборони та організації оборонного бою.За вами люди, цього не варто соромитися — пишіть в особисті повідомлення.© Полковник Денис Прокопенко командир 12-ї бригади спеціального призначення "АЗОВ"

КОМАНДИР БРИГАДИ "АЗОВ" ЩОДО ЧЕРГОВОГО ОБМІНУ ПОЛОНЕНИМИПід час сьогоднішнього обміну з російського полону вдалося повернути одного військовослужбовця 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Обмін пройшов за окремим форматом взаємної репатріації важкохворих полонених. Саме вони мають бути першочергово повернені згідно з Третьою Женевською конвенцією. Після важкої 86-денної оборони Маріуполя та тривалого часу у пекельному російському полоні наш боєць нарешті зможе побачити своїх рідних. Дякую йому за мужність та стійкість. Він вкотре довів, що сила духу українського воїна незламна. Росіяни регулярно вчиняють воєнні злочини, розстрілюючи українських військовополонених, та утримуючи їх в жахливих умовах. Катування, знущання, голод, відсутність медичної допомоги. Боєць, який повернувся сьогодні, у вкрай важкому стані. У нього важка форма відкритого туберкульозу.12-та бригада спецпризначення «Азов» регулярно бере у полон військовослужбовців ворога та робить все, аби наш обмінний фонд зростав. Так, ми неухильно дотримуємось законів та звичаїв війни. Але навіть якби їх не існувало, у нас є військова честь та відповідальність за наших полонених побратимів. Кожен боєць бригади знає, що у російських тюрмах на визволення чекають українські воїни, серед яких 849 бійців «Азову», а єдиний на сьогоднішній день дієвий спосіб їхнього повернення додому — обміни. Яка б ненависть до ворога не охоплювала нас під час бою, противник, який склав зброю, може стати квитком на свободу для когось з наших полонених.Російському військово-політичному керівництву байдуже на долю свого особового складу. Це очевидно і по тактиці їхніх штурмових дій, і по ставленню до полонених. Вони не розглядають полон як можливість повернути своїх. Натомість вдаються до терору щодо полонених, намагаючись посіяти паніку та деморалізувати українські війська.Нас відрізняють від нашого ворога безліч речей. Втім, ледь не основною відмінністю є ставлення до життя свого особового складу.Я вдячний кожному українському військовослужбовцю, який, ризикуючи життям, поповнює обмінний фонд. Завдяки вам наш боєць сьогодні зміг повернутись додому. Дякую Президенту України, представникам МВС, СБУ, ГУР та «Асоціації родин захисників Азовсталі», а також країнам, які систематично сприяють процесу обмінів. Обміни військовополонених це завжди результат спільної та злагодженої роботи на всіх можливих рівнях.Продовжуємо щоденно працювати над поверненням кожного нашого побратима додому.© Командир 12-ї бригади спеціального призначення "АЗОВ", полковник Денис Прокопенко.@EdYurchenko🎓