Едуард Юрченко

ПРО СОБОРНІСТЬ І ЇЇ РІЗНОВИДИТреба розуміти, що Соборність (саме так, з великої літери, як ідеологема) можлива лише при об'єднанні всіх українських земель. Це породжує питання про кордони.Кордони бувають різні:▪️ кордони фактичні:Це там, де держава реально здатна здійснювати свої повноваження. Відповідно тимчасово окуповані терени знаходяться за їх межами.▪️ кордони юридичні:Це кордони визнані (принаймні тимчасово) іншими державами. У нашому випадку, це непогані за розміром і ресурсами, але кострубаті з точки зору безпеки кордони колишньої УРСР на основі адміністративних меж, визначених більшовицькими окупантами. У 1991 році погоджуватись на них було вигідно, але проблема у тому, що життя на місці не стоїть і юридичні норми (зокрема міжнародні) систематично коригуються. В нас це чомусь не врахували.▪️ кордони природні:Тобто ті, в яких держава може оптимально існувати з точки зору безпеки і відносної самодостаності. Наприклад, з точки зору класичних французьких націоналістів це так званий «чотирикутник» – Атлантика, Альпи, Піренеї, Рейн (про останній діаметрально протилежної думки були німці, що й породило тривале протистояння). У випадку України, природними кордонами на Сході є Каспій та Середня Волга. Питання не в тому, хто там живе, які в нас права і фактичні можливості на них вийти, а в тому, що з московською сокирою у горлянки жити небезпечно (навіть якщо ця сокира «міжнародно визнана»). Повернення Криму й ОРДЛО лише додасть мотивації господарям сокири.▪️ кордони історичні:Це кордони теренів, якими країна в свій час володіла, але пізніше втратила. В нашому випадку це кордони максимального розселення українців та максимального розширення влади Української держави. Наприклад, за держави Його Світлості Ясновельможного Гетьмана Павла Скоропадського, наша реальна політична влада розповсюджувалась на Білгородчину.З історичним кордоном за етнічним критерієм все важче. Така експансивна і схильна до колонізації нація як ми нерідко захоплювала досить віддалені терени. Варто згадати наші анклави у Казахстані, Сибіру та на Далекому Сході.▪️ кордони етнічні:Це кордони розселення певного народу, які можуть виплескуватись за межі його природного, а тим більше юридичного кордону. До того ж постає питання віддалених анклавів. Я маю на увазі не Сірий чи Зелений клин, а по справжньому віддалені землі, такі як українські поселення в Бразилії, наприклад.Окремою темою є етнічні землі, українське населення яких втратило ідентичність, але залишається українським за походженням. Це абсолютно практична проблема через те, що більшість території наших земель згідно з природними кордонами, має переважно саме таке населення. Все вище перераховане – лише грунт для роздуму. Але ми повинні розуміти одне: кордони визначаються природою, а закріплюються волею Нації до життя. Міжнародні норми існують чи не існують, держави і цивілізації підіймаються і падають, але гори й океани лишаються на своїх місцях, а інстинкти або підштовхують до виживання, або втрачають силу, а з нею вмирає майбутнє народу.@EdYurchenko🎓

ЛУЇ XVI ТА СУЧАСНА УКРАЇНАФранцузька революція, уособленням якої стало вбивство короля Луї, була першим серйозним прецедентом масштабного терору з боку лівих сил і першим радикальним ударом по культурі та ідентичності європейських народів. Українцям добре відомо, що таке лівий терор, адже ми пережили сімдесят років панування комуністичних ідей. Та й сьогодні українцям доводиться боротись проти зазіхань путінської Росії, яка вважає себе спадкоємцем більшовицької імперії, яка вважала свою жовтневу революцію наступним етапом після революції "французької". Можна багато мудрувати про "фашистського царя Путіна", але полковник КДБ, який зробив кар'єру завдячуючи дідові, який був кухарем у лєнінській резиденції, декларує саме боротьбу за СРСР. З іншого боку, не меншим ворогом є ідеологія «культурного марксизму», який позиціонує себе лівим лібералізмом і який прагне знищити будь-які звичні відмінності між людьми та будь-які природні спільноти: від сім'ї до нації. Ця ідеологія опанувала значною частиною європейських країн і сьогодні загрожує також і нам, українцям. На щастя, віднедавна розпочався контрнаступ проти неї, але боротьба лише починається і не буде легкою. Думаю не варто нагадувати, що ліволіберали є спадкоємцями "французької" революції не меншим чином, ніж адепти СРСР.Отож, пам'ять про європейського монарха, який першим пав жертвою лівого терору, для нас є водночас готовністю до боротьби за свою свободу та ідентичність. Для боротьби проти ворога, необхідно розуміти його сутність і бити в саму основу. Неможливо видерти отруєну рослину, не видерши її коріння. Неможливо покінчити з ідеологіями адептів СРСР 2.0 та "воукізма", не викорінивши спадщину 1789 року. Не долікований рак дасть нові метастази.Не варто також забувати про походження короля-мучня від священної крові наших князів. В жіночому коліні він був прямим нащадком Анни Київської, отже й її батьків й прабатків. Не можна забувати й прощати вбивство прямого нащадка Ігоря Старого та св. Рівноапостольної Ольги, Святослава Завойовника, св. Володимира Рівноапостольного та св. Ярослава Мудрого. Не варто гнівити тих, хто продовжує захищати нас, перебуваючи в Вічності.Отже, вшануємо пам'ять короля-мучня та всіх жертв антиєвропейського терору лівих екстремістів. Вшануємо і встанемо до боротьби зі злом, яке вбивши його і мільйони європейців, досі намагається знищити Європу та Християнську цивілізацію.@EdYurchenko🎓

"НЕ ВИСТАЧАЄ МІЗКІВ І НАВИЧОК" - КОМАНДИР БРИГАДИ "АЗОВ" ПРО ПРОБЛЕМИ З ФОРТИФІКАЦІЄЮОстаннім часом доволі часто спекулюють на темі фортифікаційного обладнання рубежів оборони:«Крадуть гроші!»«Немає техніки!» «Не вистачає ресурсів!» «Не вистачає людей!» Не вистачає мізків і навичок. За минулий рік нашій бригаді довелося проводити стабілізаційні дії на Лиманському та Торецькому напрямках. В трьох випадках вдалося розбити ворога, який втратив ініціативу та наступальні спроможності. Просування в глибину оборони (навіть на непідготовлених рубежах) було зупинено. Згодом створювали сприятливі умови: контратакували та звільняли раніше окуповані території. Так, звісно, на фронті є такі ділянки, де і кінь не валявся. Або де просто змушують солдатів займати оборону в «кошачих туалетах»: там, де немає шансу просидіти і кілька годин без поранення (про евакуацію взагалі мовчу). Потім браво доповідають, що «людей немає», хоча в сусідній посадці вже давно виритий і накритий той самий опорний пункт, але вже «людей немає». Насправді справа навіть не в цьому. У трьох випадках, при прийомі смуги оборони, було виявлено, що здебільшого проблема значно ширша та багатогранніша, ніж просто відсутність людського або технічного ресурсу. У першому випадку міняли солянку підрозділів із когорти «мертвонароджених бригад». Лінійно наступали полки вдв із потужною артилерійською підтримкою (на той час FPV-дрони та скиди ще не були мейнстрімом). Тут би я просто порадив більше не формувати такі бригади.У другому випадку, в прямому сенсі слова, я порадив одному із комбригів закопати безглуздо вириті опорні пункти, але він цього не зробив. Через короткий проміжок часу вони були втрачені та послужили чудовим укриттям для противника. В третьому випадку СИСТЕМА оборони була відсутня як така. Це були 2023-2024 роки. Зараз, наче, і техніка є, і ресурси є, і наймаємо будівельні компанії. Але знову щось не так! В чому полягає проблема!? Відповідь дуже проста. Офіцери перестали думати: або не навчили, або за них «подумали» люди, які не виходили на рекогностування місцевості того рубежу і на гарматний постріл! Навіть при наявності ресурсу, не знаючи фундаментальних азів організації та побудови оборони (ДЕ І ЯК копати?), стійкості не буде. Дуже скоро всі ці ресурси противник перетворить на попіл, і вони не виконають свою функцію захисту та збереження життя особового складу, уявний рубіж оборони перетвориться на прохідний двір. Із задоволенням прийму ініціативних офіцерів та особисто проведу інструкторські-методичні заняття на власних прикладах по фортифікаційному облаштуванню рубежів оборони та організації оборонного бою.За вами люди, цього не варто соромитися — пишіть в особисті повідомлення.© Полковник Денис Прокопенко командир 12-ї бригади спеціального призначення "АЗОВ"

КОМАНДИР БРИГАДИ "АЗОВ" ЩОДО ЧЕРГОВОГО ОБМІНУ ПОЛОНЕНИМИПід час сьогоднішнього обміну з російського полону вдалося повернути одного військовослужбовця 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Обмін пройшов за окремим форматом взаємної репатріації важкохворих полонених. Саме вони мають бути першочергово повернені згідно з Третьою Женевською конвенцією. Після важкої 86-денної оборони Маріуполя та тривалого часу у пекельному російському полоні наш боєць нарешті зможе побачити своїх рідних. Дякую йому за мужність та стійкість. Він вкотре довів, що сила духу українського воїна незламна. Росіяни регулярно вчиняють воєнні злочини, розстрілюючи українських військовополонених, та утримуючи їх в жахливих умовах. Катування, знущання, голод, відсутність медичної допомоги. Боєць, який повернувся сьогодні, у вкрай важкому стані. У нього важка форма відкритого туберкульозу.12-та бригада спецпризначення «Азов» регулярно бере у полон військовослужбовців ворога та робить все, аби наш обмінний фонд зростав. Так, ми неухильно дотримуємось законів та звичаїв війни. Але навіть якби їх не існувало, у нас є військова честь та відповідальність за наших полонених побратимів. Кожен боєць бригади знає, що у російських тюрмах на визволення чекають українські воїни, серед яких 849 бійців «Азову», а єдиний на сьогоднішній день дієвий спосіб їхнього повернення додому — обміни. Яка б ненависть до ворога не охоплювала нас під час бою, противник, який склав зброю, може стати квитком на свободу для когось з наших полонених.Російському військово-політичному керівництву байдуже на долю свого особового складу. Це очевидно і по тактиці їхніх штурмових дій, і по ставленню до полонених. Вони не розглядають полон як можливість повернути своїх. Натомість вдаються до терору щодо полонених, намагаючись посіяти паніку та деморалізувати українські війська.Нас відрізняють від нашого ворога безліч речей. Втім, ледь не основною відмінністю є ставлення до життя свого особового складу.Я вдячний кожному українському військовослужбовцю, який, ризикуючи життям, поповнює обмінний фонд. Завдяки вам наш боєць сьогодні зміг повернутись додому. Дякую Президенту України, представникам МВС, СБУ, ГУР та «Асоціації родин захисників Азовсталі», а також країнам, які систематично сприяють процесу обмінів. Обміни військовополонених це завжди результат спільної та злагодженої роботи на всіх можливих рівнях.Продовжуємо щоденно працювати над поверненням кожного нашого побратима додому.© Командир 12-ї бригади спеціального призначення "АЗОВ", полковник Денис Прокопенко.@EdYurchenko🎓

Чудова думка Progud Progunson https://www.facebook.com/progud.progunsonяка пояснює чому я не вірю в демократію і чому треба не обурюватись словам Портнікова (якого я терпіти не можу), а нарешті зрозуміти до чого ми дійшли. Політикани рідко кажуть правду, унікальний випадок...."У стародавньому, ще неосвіченому і репресивному Римі, влада належала аристократії - тому на полі бою, після поразки при Каннах, залишилися лежати 80 сенаторів, два квестори, і консул Емілій Павло.А за ліберальної демократії влада належить народу - тому в наших війнах на полях битв гинуть тільки безвісні джони, йохани та івани.А безвладні обділені прем'єр-міністри, президенти, міністри та депутати з жахом дивляться на свій владний народ і шкодують, що їхні господарі так безтурботно розлучаються з життям.Вони б раді як вірні слуги заступитися за нас, але позбавлені будь-якої влади і волі не можуть.Зате вони, як вірний Хатіко, приходять на меморіали своїх господарів, що гинули, чіпляють стрічки і кладуть квіточки. "

Цікаво, хтось звинуватить Вселенського Патріарха в тому, що він святкує по "московські". Ну, або засудить за підтримку "астрономічних неточностей та мракобісся".@EdYurchenko🎓———Пост Сергія Шумила:Сьогодні, 7 січня н.ст., Вселенський Патріарх Варфоломій у Константинополі традиційно взяв участь у святковій Різдвяній літургії за "старим стилем" і привітав з Різдвом Христовим всіх своїх парафіян, які дотримуються юліанського календаря. Різдвяна служба за участі Патріарха Варфоломія за "старим стилем" була відправлена у храмі Подвір'я Афонського Андріївського скита у м. Стамбул. Патріарх Варфоломій неодноразово наголошував, що Різдво Христове покликане єднати всіх незалежно від національностей і традицій, зокрема й календарних, адже різноманітність літургійних традицій у Церкві є виявом Любові і єдності во Христі. У складі Вселенського Патріархату здавна об'єднані єпархії і парафії різних народів з різними традиціями, зокрема й календарними. Є там і "новостильні", і "старостильні", які святкують Різдво 25 грудня н.ст., і які святкують Різдво 25 грудня ст.ст. (тобто 7 січня н.ст.). Так афонські ченці часто на "новостильних" парафіях у Греції святкують Різдво 25 грудня н.ст., а потім повертаються на Святу Гору Афон і святкують Різдво 7 січня (тобто 25 грудня старого стилю). Так само практикується і в деяких інших єпархіях Вселенського Патріархату. Зокрема, за "старим стилем" відзначають Різдво в УПЦ діаспори (під омофором Вселенського Патріархату), в Пісидійській та багатьох інших єпархіях Вселенського Патріархату.Це не створює жодних проблем, ніхто нікого не обвинувачує і не шукає "зради". І Вселенський патріарх радо вітає і тих, і тих парафіян. Бо Різдво є Христове, а не "грецьке", "українське", "російське", "католицьке", "православне" чи ще якесь, незалежно від умовних дат та календарів.Вчора Вселенський патріарх Варфоломій служив святкову літургію з нагоди свята Богоявлення за новим стилем. А сьогодні він радо вітає всіх, хто дотримується "старого" юліанського календаря, з Різдвом Христовим! Лишається тільки приєднатись до мудрого прикладу і привітань Вселенського патріарха ))Тож ще раз всіх вітаю одночасно і з Різдвом і з Богоявленням! Миру Вам і Різдвяної радості та любові! Різдво є Христове незалежно від дат! Христос народився! Славімо Його!З повагою,Сергій Шумило P. S. На фото Вселенський Патріарх Варфоломій під час сьогоднішньої святкової літургії з нагоди Різдва Христового за "старим стилем" у храмі Подвір'я Афонського Андріївського скита у м. Стамбул, 7 січня 2025 р.P.S. За цим посиланням можна побачити, як Вселенський Патріарх Варфоломій минулого року так само відзначав "старостильне" Різдво Христове 7 січня:https://www.facebook.com/share/p/18UGCsDE9P/

ТОЛКІН – НЕ ПРАВИЙ, А УЛЬТРАПРАВИЙСьогодні свій День народження святкує один з найвидатніших письменників ХХ ст. Джон Роналд Руел Толкін запам'ятався нам в першу чергу чарівним світом Володаря перснів. Тож варто згадати і про політичні погляди генія.​​Консервативні симпатії Толкіна не є секретом. Але їх нерідко вважають чимось на кшталт сентиментальної симпатії до всього старовинного, не надаючи їм реального політичного значення. Тим не менш недостатня політизованість «професора» пов’язана не з його аполітичністю чи поміркованістю, а з тим, що в Європі його часу не було сил, достатньо правих та консервативних (точніше традиціоналістичних), аби пригорнути його щирі симпатії.Толкін ненавидів демократію в усіх її проявах, зокрема і в комуністичному. Цікаво, що він, цілком в дусі крайньо правої позиції вважав ці явища різними стадіями однієї хвороби. Навіть фашизм не пригорнув його симпатій саме через те, що був занадто масовим і демократичним. В цьому позиція Толкіна дивовижно нагадує Юліуса Еволу.Нерідко йому приписують симпатії до демократії на підставі певної ідеалізації ним способу життя хоббітів, як свого роду ідеальних «простих людей». Але йому імпонувала в них ідея спокійного життя, що базується на традиціях замість законів та добрій згоді замість державного примусу. В хоббітів немає королів і аристократів не тому, що в них рішення приймає більшість, а тому що в них відсутнє політичне життя елітарного рівня. Їх самоврядування це просто мінімальна організація побуту громади.Так само ідея свободи, по Толкіну, є цінною саме в протиставленні її безособовій демократичній державі але, водночас, не передбачає ані рівності, ані відходу від традиції як системи регулювання життя.В «великому світі», за межами Шира, Толкін явно звеличує монархію та аристократію і, більш того, не бачить їм альтернативи.Про його релігійність навіть казати нічого не треба. Людина, яка прийняла католицизм як більш традиційну форму християнства в протестантській Англії і, мало того, вкрай негативно сприймала модерністські реформи в межах самого католицизму, просто не може не визнаватись християнським традиціоналістом.Толкіна нерідко вважають ледь не інтернаціоналістом через критику Британської імперії. Але в тому і проблема, що критикував він її (і навіть Великобританію саму по собі) з позицій етнічного націоналізму, залишаючись при цьому палким патріотом Англії.В національному питанні Толкін був попередником таких сучасних рухів як альт-райти або ідентаристи. Негативно ставлячись до шовінізму, він однозначно підтримував націоналізм в його етнічному вимірі.Звісно, матеріал величезний і в форматі коротенької замітки викладений не може бути суто з технічних міркувань. Але деякі речі ми можемо окреслити чітко.Толкін був за Традицію проти бюрократії та законодавства сучасного зразка. За релігію проти секулярності. За монархію та аристократію проти демократії. За етнічний націоналізм проти космополітичних держав модерного зразку. Ідею рівності він вважав чимось на кшталт синоніму дияволопоклонства.І цікаво, як би він поставився до сучасної боротьби за толе толерантність?@EdYurchenko🎓

СЛОВО КОМАНДИРА БРИГАДИ "АЗОВ" ДО НОВОГО РОКУВесь 2024 рік 12-та бригада спеціального призначення «Азов» провела на фронті. Більшу частину року ми продовжували виконувати бойове завдання на Лиманському напрямку, а згодом підрозділ отримав наказ терміново передислокуватись на ділянку прориву під Торецьком. Ситуація на той час там була критичною. Титанічними зусиллями бійців «Азову» та суміжних підрозділів вдалося утримати ввірену ділянку фронту, нанести противнику максимальних втрат в живій силі та техніці, після чого він втратив свій наступальний потенціал та бажання проводити активні наступальні дії.365 днів наші солдати, сержанти та офіцери стримували безперервні штурми росіян, контратакували, звільняли окуповані території, поповнювали обмінний фонд та евакуйовували цивільних з прифронтових територій. Я дякую кожному азовцю за проявлені мужність, відвагу та самовідданість. Цього року в результаті професійних та злагоджених дій військовослужбовців нашої бригади окупанти понесли значних втрат: як в живій силі, так і в техніці. Так буде і в 2025 році. Та жодна успішна операція на війні не дається задарма. За кожною відбитою ворожою атакою і за кожним відвойованим метром української землі стоять піт, кров і життя наших бійців. Саме їхнім рішучим діям завдячує Україна, яка зустрічатиме новий рік у вільних українських містах.Цієї можливості позбавлені 850 бійців «Азову», які понад два з половиною роки знаходяться у надзвичайно важких умовах у російському полоні. Спільними зусиллями різних відомств у 2024 році вдалося повернути з полону 169 наших побратимів. У наступному році ми продовжимо робити все, аби витягти з пекла російських тюрем всіх наших полонених.Також цього року «Азову» вдалося подолати багаторічну заборону на отримання озброєння від Сполучених Штатів Америки. Втім, отримання результатів від суттєвого удару по російській пропаганді дещо призупинили бюрократичні затримки. Особовий склад «Азову» та я особисто сподіваємось, що у 2025 році бригада нарешті отримає зброю, на яку заслуговує, як ніхто. І останнє. Сьогодні український та світовий медіапростір просякнутий впевненістю, що у 2025 році війна в Україні завершиться. Це переконання шкодить як фронту, так і тилу. Воно дає примарну ілюзію, заспокоює та розслаблює в ситуації, коли розслабитись означає втратити державу та незалежність. Якщо прогнози не виправдають себе, наше суспільство чекатиме важке розчарування, яке вдарить по обороноздатності країни. Цього ні в якому разі не можна допускати. До того ж, будь-які безпекові гарантії, які може отримати Україна, не означають, що українці зможуть перекласти відповідальність за оборону країни на плечі інших. У нас вже є сумнозвісний приклад Будапештського меморандуму, який приспав українське суспільство, переконавши у тому, що безпеку наших кордонів забезпечать підписи на папері. Але навіть якщо бойові дії у 2025 році припиняться, війна нікуди не зникне. Вона дивитиметься на нас очима наших загиблих побратимів, нагадуватиме про себе руїнами українських міст, буде поруч у сльозах сотень тисяч українських родин, які втратили найдорожче. І вона дихатиме в спину самим фактом існування на наших кордонах ворога, який ніколи не відмовиться від наміру окупувати Україну. А це означає, що у нас не буде іншого вибору, окрім як продовжувати реформувати армію, нарощувати власний ВПК та готуватись. Тому що наступного разу окупант прийде ще сильнішим та ще більш підготовленим.© Командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", Герой України, полковник Денис Прокопенко.

Гасло "Православ'я або смерть" (точніше переклад гасла "ортодоксія о танатос" адже воно є першоночально елінським) офіційно заборонено в РФ і внесено в список екстремістських матеріалів за номером 865. Щє до офіційної заборони цього еллінського за походженням гасла, проти нього особисто виступив голова РПЦ патриарх Кирило (Гундяєв). "Якщо ми чуємо слова "православ'я або смерть !" треба побоюватись такого проповідника" - прямо заявив він щє в далекому 2009 році. Цікаво, що це було напередодні державної заборони і моспатріархія явно не реагувала на рішення влади, а просувала власну позицію. Скорш за все рішення влади було прийнято після відповідних консультацій. За використання гасла в РФ реально пресують. Наприклад,можна сісти на декілька діб за репост з його використанням. Так що тим хто намагається роздивитись в ньому "рашизм", я раджу припинити лицемірство і чесно визнати свою неприязнь до православного християнства і ,відповідно, до традиційної української культури яка з ним тісно пов'язана.

​​15 ГРУДНЯ — ДЕНЬ, КОЛИ БІЛЬШОВИКИ РОЗПОЧАЛИ ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКИХ ЕЛЛІНІВ15 грудня 1937 року більшовицька влада розпочала так звану "грецьку операцію НКВС". Вона увійшла в історію, як найжорстокіша з так званих "національних операцій".Оцінки кількості жертв досі коливаються в межах 8 -10 тисяч. Величезна кількість для відносно невеликої спільноти.Майже всіх їх було вбито. Серед загиблих було непропорційно багато освічених та успішних людей. Народ намагались позбавити лідерів...Більшовики не приховували своїх планів, адже крім фізичних репресії були розгорнуті репресії проти національно-культурної автономії та елінської ідентичності.Репресії породили хвилю еміграції і принаймні біля 10000 греків втратили батьківщину. Фактично, по сукупності факторів, ми можемо казати про масштабний геноцид понтійських греків з боку більшовиків. Для України ця трагедія має особливе значення. Подавляючу більшість жертв склали представники понтійських греків – прямі нащадки грецької спільноти, яка існувала навколо Чорного моря з доби античності. Останні уламки колись багаточисельної спільноти, які були переселені з Криму на узбережжя Азова в 1778 році.В ХХ сторіччі вони зазнали подвійного геноциду з боку турецьких шовіністів та більшовиків. Антиелінський терор, який розпочався в 1937 році, мав на меті знищити останніх з них.На щастя, наші співвітчизники вистояли і зберегли свою ідентичність. Сьогодні Україна – єдина країна, де понтійські греки лишились на рідній землі. Іншої Батьківщини в них немає. Греція хоча і стала прихистком для більшості з них, але може вважатись рідною землею, як частка колись великого елінського світу. Приблизно так як Туреччина для кримських татар.Таким чином ми можемо бачити, що мова йде про корінний народ України, якій було піддано жорстокому геноциду і який досі чекає на визнання цього факту з боку цивілізованого світу. Символічно, що саме в цей день відбулось народження незалежної української церкви, яке було б неможливим без підтримки саме помісних церков еллінської православної традиції. Ми жили разом на нашій землі зі скіфських часів і разом пережили не одну катастрофу. Чого варті хоча б трагедії монгольської та османської навали або жахи більшовицького поневолення.Певен, що скільки б не замовчувалась і не відкидалась память про спільну трагедію наших народів, правда все одно переможе.Нехай Господь упокоїть невинно убієних та благословить братні православні народи на боротьбу за справедливість.@EdYurchenko🎓