Едуард Юрченко

​​ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЯПОНІЇ ТА ІМПЕРАТОРУ. До роковин загибелі Сіндзо  Абе.Це був великий чоловік, який заклав фундамент японського відродження, яке вже стає реальністю. Найправіший голова уряду після 1945 року, відкрито боровся за добру пам'ять про японських героїв Другої світової та підтримував реставрацію політичної влади Імператора. Ці глибоко табуйовані питання тепер сприймаються зовсім по іншому. Психологічну стіну зламано, і по мірі розгортання світової кризи ми станемо свідками відновлення істинно-японського світогляду та відкритої влади Династії. Абе розпочав процеси, які не спинити.Але самим головним його досягненням лишиться в історії відновлення повноцінної японської армії. Сили Самооборони вже перетворились на реальне військо, і процеси лише розпочато. Це ключ до виживання Японії в сталевих грозах суворого ХХІ сторіччя. Абе встиг врятувати країну, яку пацифізм прирікав на катастрофу.Вбивство цього великого чоловіка — це вереск безсилля, а не повноцінний акт терору. Вороги Японії, в зловісних тінях яких безперечно вгадуються необільшовики, вже програли. Вони ніколи не зможуть знищити те, що він створив. Вбивці мимоволі подарували цьому герою смерть від ворожої зброї, гідну самурая. Це лише зробить пам'ять про нього величнішою, а його пролита кров надасть сил неминучому відродженню величної імператорської Японії.Коли японські і українські школярі будуть проходити історію звільнення "Північних територій",  відновлення Тихоокеанської імперії та розгрому більшовицьких недобитків, в якості того хто заклав фундамент перемоги буде вказано державотворця і мучня імператорської Японії Сіндзо Абе.@EdYurchenko 🎓

​​Гавриїл (Ургебадзе) – "Християнину не лічить скиглити"Сьогодні православні вшановують святого Гавриїла Самтаврійського (Ургебадзе), одного з найбільш відомих та улюблених святих сучасної Грузії.Преподобний Гавриїл пройшов свій земний шлях в важкі часи безбожного більшовизму, лише останні декілька років він жив в незалежній Грузії. Все його життя стало не лише чернецьким подвигом аскези та любові до людей, але й боротьбою проти брехні атеїстичного тоталітаризму.Існує безліч історій про його любов до людей, Божу допомогу за його молитвами та аскетичні подвиги. Але сьогодні хотілося б зупинитись на тому, як він протистояв злу і неправді в умовах, коли всім це здавалось неможливим. Це не давалось йому легко – його віддавали під суд, катували, переслідували та кидали до психіатрічної лікарні. Але він не здавався.Найбільш відомим випадком протистояння св. Гавриїла та більшовицької системи був випадок, коли на першотравневій демонстрації 1965 року він підпалив великий портрет Леніна. Його побили так, що він отримав 18 (!) переломів. Під час допитів, жорстоко покалічений чернець вперто повторював: ««Причина (мого вчинку) полягає в тому, що потрібно поклонятися розп'ятому Христу, а не Леніну. Не можна обожнювати земної людини. Не "слава Леніну!", а "слава Тобі Боже, слава Тобі" ».Скандал вийшов загальносоюзного масштабу, щоб не роздмухувати його щє більше, преподобного Гавриїла проголосили божевільним та кинули до психлікарні. Але він стійко витримав всі випробування і після звільнення продовжив мужню проповідь православної віри.Загалом, в своїй боротьбі він гармонійно поєднував мужність з почуттям гумору та посмішкою. Він розумів, що простим людям правду так приймати легше. Водночас зло, як намагається поневолити душі страхом, завжди боїться бути смішним.Одного разу він сидів на проспекті Руставелі в Тбілісі, поруч з ним лежали ікони, а в руках він тримав хрест. Він сміливо і голосно проповідував. Міліціонери кілька разів зажадали, щоб він припинив проповідь, але він нібито не чув їх. Нічого не діяло, і його посадили в коляску мотоцикла і повезли в дільницю. Отець Гавриїл скористався цим шансом, встав на повний зріст в колясці мотоцикла і на ходу почав проповідь громовим голосом: «Любіть Господа нашого Ісуса Христа! Любіть животворний хрест! » Нісся мотоцикл, і ряса старця Гавриїла майоріла як прапор. «Що ви робите ?!», – гнівно запитували міліціонери. «Так це ви мені влаштували прогулянку по місту», – відповідав святий. Вони зупинили мотоцикл і сказали: «Іди, будь ласка!»В цьому випадку яскраво проявився метод старця – комуністи в боротьбі з ним поводили себе якщо не жорстоко, то по дурному, а слава та авторитет ченця тільки зростали.Сьогодні, коли новітній необільшовицький тоталітаризм, під гаслами «полікоректності», знову забороняє слово правди не тількі для християн, але й для всіх людей, що зберегли залишки сумління та здорового глузду, приклад преподобного Гавриїла повинен мати для нас особливе значення.Обрані цитати святого, борця не тільки за правду і віру але й за свою земну Батьківщину:«Християнину не личить скиглити.»«Горе тому ченцеві або черниці, кому не болить за бідами свого народу.»«Чернець повинен бути твердим, захищати правду, тому, що правда - це сам Бог.»«Краще бути стократ блудником, ніж єретиком.»«Грузія воскресне, як Лазар. Поки в Грузії не буде коронованого царя, нічого доброго не буде.»«Грузія - земний уділ Божої Матері. Не залишайте батьківщину у важкі часи, не гнівіть Матір Божу!» (варто додати , що земнми уділами Богородиці також вважаються Афон та Русь).»«Опановуючи людиною, демон насамперед забирає розум.»«Треба любити всіх. Але якщо не можеш, хоча б бажай всім добра.»«Грузія відродиться, але через великі випробування. Коли скажуть - вже все скінчено - тоді воскресне і засяє!»@EdYurchenko🎓

ПОВАРЄНОК.Мало хто в курсі але  Володимир Путін  кар'єрою зобов'язан своєму  походженню. Його дід , Спиридон Іванович Путін ,  був поваром в Горках, фактично особистим поваром Леніна.Так що його лояльність советській спадщині  не  випадкова. Він природний виходець з другого ешелону більшовицької еліти. Все чого досягла його родина та він, обумовлено  жовтневим переворотом 1917 року.Так що коли його називають царем або звинувачують в спробах відродження імперії, це ніщо інше як абсолютно абсурдне возвеличення ворога. Немає ніякої Російської імперії 2.0 і новітнього царя тим більше. Є лєнінський поваренок який боронить право черні на свою космополітичну та глибоко егалітарну державу СРСР (не 2.0 бо РФ це не перезаснування проекту, а його косметичний ремонт). Так що не треба розводити тєрпільський "антиколоніальний дискурс", який перетворює нас в пригноблених дикунів, а кац..ів в лордів.Ми Нація військово - аристократичної культури яка протистоїть нападу орди біглих холопів. Треба знати собі ціну.

"Харошіє русскіє" створили нову політичну "силу". Символом обрали чи то кішку чи то кастрованого кота. Символ обрали, бо "кішки одні з найбільш мирних тварин".Що ? Кішки, включно з нашими домашніми "мурзиками", одні з найдосконаліших вбивць в тваринному світі. Тобто в авторів концепції, пізнання в зоології навіть не нольові, а мінусові. І життєвий досвід настільки специфічний, що вони не бачили жодного сільського або вуличного кота. Виникають два практичних питання. По - перше. Скільки відсотків вони реально зможуть набрати на реальних демократичних виборах в пост - путинській Московії. По - друге. Кого має сенс наймати в якості технічних виконавців майбутній українській адміністрації, на теренах колишньої РФ : колишніх путинських чиновників або персонажів з "мирним кошаком невизначеної статі" ? Посіпаки путінського режиму це дуже погано звісно але в цих же персонажей, каналізація забарахлить в перші години. Не думаю, що хтось з українських глав військово - цивільної адміністрації, захоче щоб підзвітне місто затопило лайном. П. С....РДК я поважаю і підтримую. Якщо хтось і зможе зробити з Московії щось адекватне то це вони. Але точно не ліберашки, які нездатні розібратись в поведінці найбільш масових домашніх тварин.

З ДНЯМИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ХРИСТИЯНСЬКИЙ КАВКАЗ !!!Вчора братня Вірменія відмітила День Незалежності.Поза позавчора, в той самий день коли Вірменія згадувала великий День перемоги в Сардарапатскій битві, Незалежність відзначала братня Сакартвело. Україна приречена на боротьбу за Кавказ, і нашим природним союзником є християнські нації регіону. Тимчасові ускладнення на кшталт проросійських (інших прочужинських) урядів в Тбілісі чи Єревані або геополітично імпотентного політикуму в Києві, не здатні відмінити ані геополітичної необхідності, ані цивілізаційної спорідненості наших країн.Ми не можемо лише тримати оборону, ми приречені на експансію. Не маємо іншого виходу.Але на відміну від чужинських імперії, з півночі чи півдня, для українців нації Кавказу є не розмінною монетою, а братами та сусідами, свобода яких є гарантом нашої.Ми всі приречені на спільну боротьбу за нашу свободу, незалежність та базові орієнтири спільної християнської цивілізації.Слава Сакартвело! Слава Вірменії! Слава Україні!

СЛОВО КОМАНДИРА. "АЗОВ": П'ЯТИЙ РІК У ПОЛОНІ.Визволення з полону наших побратимів — мій особистий пріоритет та справа честі для кожного азовця. Від першого дня після виходу з «Азовсталі» ніщо так не займає мене, як пошук можливостей для здійснення того, на що заслуговують бійці «Азову», які мужньо бились у Маріуполі та виконали наказ — повернення кожного з них додому.«Азов» щодня працює над цим завданням як у військовому (постійне поповнення обмінного фонду), так і у правозахисному напрямку (масштабна діяльність з адвокації питання військовополонених в Україні та за кордоном). Часто це непомітна робота, але підрозділ ні на мить не забуває про своїх полонених бійців.Всебічна концентрація на цьому має бути пріоритетом не лише «Азову», але й всіх відповідальних органів державного апарату та всього українського суспільства. Саме такою ми всі хочемо бачити державу, за яку воюємо вже 12 років: відповідальною за своїх громадян, котрі віддали себе служінню Україні, готовою зробити все можливе, аби гідно віддячити їм і підставити плече в найважчі часи. Наша нація неодноразово демонструвала здатність до захисту своїх інтересів, якою б великою не була ціна. Це те, що уможливлює наш спротив ворогу; те, завдяки чому ми вистояли і не скорились. Повернення полонених азовців — ще один виклик, впоратися із яким ми можемо тільки разом, згуртувавши зусилля і не виключаючи це питання з порядку денного — насамперед у своєму серці та в голові. Дякую усім, хто систематично допомагає «Азову» на цьому шляху.Сотні азовців, які вже п'ятий рік знаходяться у полоні, сподіваються на нас. Навіть у російських концтаборах, обмежені у своїх діях, під тортурами та постійним тиском, вони знаходять можливість підтримувати один одного. Ми, маючи свободу, маючи голос і можливості на всіх рівнях, зобов'язані діяти.© Денис Прокопенко, Герой України, Бригадний генерал, командир першого корпусу НГУ "Азов"

США констатують, що Китай фактично саботував будь-які безпекові домовленості та не збирається йти на них у найближчому майбутньому, а тому "Трансатлантичний союз разом з азійськими партнерами повинен відновити свою єдність у реагуванні на глобальні загрози". США готові надати Європі повноцінне місце на переговорах з рф щодо закінчення війни. У свою чергу Канцлер Німеччини заявив: Німеччина виступає за реформування НАТО та за спільний спротив "Китайський експансії" у випадку відновлення "рівноправного діалогу між Німеччиною та США з врахуванням європейських інтересів та повагою США до них. Німеччина наполягає на обов'язковості підвищення санкційного тиску на рф та її торговельних партнерів. Німеччина наполягає на відновленні та розширенні підтримки України з боку США як у межах PURL, так і прямої продажі, чи постачанні, зброї. Німеччина готова сприяти відновленню довіри між США та партнерами по НАТО та досягненню глобальних домовленостей між США та ЄС, які забезпечать довгостроковий спротив "Китайській експансії". Сторони домовилися продовжити діалог з тим, щоби "у найкоротший термін досягли домовленостей по всьому колу питань".»© Віктор Вовк

ЩО ТАКЕ «НІКОЛИ ЗНОВУ» ДЛЯ УКРАЇНЦІВ?До 9 мільйонів в Радянській армії.До 100 тисяч в УПА.До 300 тисяч на боці Рейху.Сотні тисяч в інших арміях загалом.Українці вбивали один одного, стріляли один в одного, перемагали один одного, ставали героями в боях один проти одного. Військова слава нашої Нації здобута в добу Другої світової війни назавжди залишиться її скарбом. Але ми повинні розуміти, що героїзмом народу позбавленого державності завжди користуватимуться чужинці.«Ніколи знову» для українців, це не про війну яка не повинна повторитись. Війна йде з 2014 року. Найбільша на континенті після 1945 і саме на нашій землі.Ніколи знову не повинна повторитись бездержавність і відсутність національної суверенності.Ніколи знову не повинна кров наших героїв проливатись заради чужинського інтересу або абстрактних «загальнолюдських» ідеологем.Тільки Нація. Тільки тотальна незалежність. Тільки Україна понад усе.На небі Бог,на землі Священна Русь-Україна, а українці монолітна криця єдиного меча. Іншого шляху не існує. Ось головний висновок з героїчної історії Другої світової.

УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛОСОФ СЕРГІЙ ЧАПЛИГІН ПРО ДОБРОЗВИЧАЙНІСТЬ (КОРОТКО, ЯСНО ТА ПО ЄВРОПЕЙСЬКІ). Друзі. Термін boni mores (лат. «добрі звичаї», «добрі нрави», «добрі моральні якості») походить ще з римського права і є класичним загальноєвропейським стандартом у цивільному праві Європи впродовж всієї її історії. Цей термін використовується як критерій дійсності правочинів.А український термін «доброзвичайність» є прямим перекладом і адаптацією саме цього стандарту.Слово утворене від «добро» + «звичай» і фіксується в українській лексикографіі ще з часів Розстріляного Відродження. Це всього-на-всього українізація юридичної термінології.Порівняйте - «добросовісність», «доброчесність».(Якщо «доброчесність», наприклад, достатньо чітка для НАЗК, ВККС та антикорупційних перевірок, то чому «доброзвичайність» раптом стає для когось екзистенційною загрозою? Це той же самий семантичний ряд. І всі з цим згодні.).А знаєте чому вони казяться?Бо поняття «доброзвичайність» (boni mores) апелює до загальноприйнятих суспільних стандартів.А для гендерної ідеології будь-яке посилання на мораль/звичай/традицію - це потенційна загроза. Оскільки термін з коренем «добро» дратує їх ще й символічно - він апелює до об’єктивної етики, а не до суб’єктивних «права і свободи».Сергій Чаплигін

ФЕЛЬДМАРШАЛ ФОН БОК І СМЕРТЬ,ЯКУ ВІН КЛИКАВ ВСЕ ДОВГЕ ЖИТТЯ.4 травня загинув фельдмаршал Федор фон Бок. ЄДИНИЙ з фельдмаршалів Третього Райху, який загинув внаслідок бойових дій.Цікаво, що він постійно підкреслював, що померти за батьківщину, це висока честь і найкращє завершення шляху для солдата.Настільки часто, що солдати дали йому прізвисько "вмираючий". Треба зазначити, що він ніколи не уникав небезпеки і що таке близкість смерті знав вкрай добре. Більш того, його відзначали як надзвичайно стоїчного в небезпеці воїна.Переконаний монархіст, який завжди підкреслював байдужість до націонал- соціалізму, він користувався повною довірою фюрера, як особа не здатна на зраду через високі особисті якості.Під час Другої Світової наполягав на гідному поводженні з військовополоненими та цивільним населенням. Мав високу репутацію серед підлеглих різного рівня.На момент загибели знаходився в "резерві фюрера", тобто фактично в відставці. Дуже переживав через неможливість воювати в критичний для Німеччини момент. Загинув за чотири дні до капітуляції, померши смертю про яку мріяв і не побачивши кінцевої поразки Фатерланда.