Звітувати перед народом, а не Офісом! Процедура звільнення і призначення міністрів має бути прозорою! Саме для цього ми з колегами з різних фракцій зареєстрували законопроєкт № 13407. Він передбачає низку змін, які дозволять унормувати процедуру звільнення і призначенням міністрів та інших посадовців. Він чітко передбачає, що перед звільненням міністри мають звітувати у Парламенті – не для депутатів, а перед українським народом. Ця норма формально існує, але її регулярно ігнорують. Тому ми пропонуємо її зафіксувати в законі. Щоб Кабмін не міг далі відверто і зневажливо ігнорувати людей, уникати відповідальності і просто не з’являтися у Парламенті на запрошення депутатів.Дуже зручно: зарплати – отримують, авто, кабінети, держдачі – користуються. А от пояснити з трибуни Верховної Ради, що вони зробили для держави, – «немає часу». Звітність перед народом для них – зайва опція. Так не має бути! Державний менеджер має показати результат. Якщо його немає – піти. Не по-тихому, а з поясненням. І щоб більше не виникало можливості «попрацювати» за державний рахунок без жодної користі для країни!Законопроєкт містить ще одну важливу норму, яка не дасть керівництву Ради маніпулювати і протягувати голосування за «кота в мішку». На вимогу двох депутатських фракцій чи груп голосування за кожного міністра буде відбуватися індивідуально і персонально. Не пакетом, не «всіх гуртом», а конкретно: хто ти, що зробив, чи гідний працювати на посаді? Щоб в одному списку не пройшли дійсно професіонали і ті на кому клейма ніде ставити. Україна потребує змін і відповідальних рішень. Настав час припинити гру в «Уряд-невидимку» і запровадити справжню відповідальність – публічну, фахову, персональну.
Наша безпека — наша відповідальність. Україна має не просити захисту, а створювати його сама!Допомога наших міжнародних партнерів дійсно є дуже цінною, і без неї ми навряд чи вистояли б усі ці роки повномасштабної війни. За це – величезна подяка. На Гаазькому Саміті НАТО лідери запевнили в підтримці України до 2035 року, у тому числі у фінансовому й оборонному плані. Це важливо. Але перспективи членства України в Альянсі немає. Ще з часів Бухарестського саміту 2008 року, де Україна так і не отримала План дій щодо членства в НАТО, у нас прийнято покладати великі надії на такі заходи. Але замість того, щоб діяти і запропонувати свій план, українська влада знову повертається до улюбленого заняття – пасивно чекати і сподіватися на диво. Плану «B» – немає. Плану «C» – тим більше. У влади є лише один план: стояти під зачиненими дверима НАТО і чекати поки нас запросять. На цей Саміт Україна мала їхати не лише з проханнями. А з пропозиціями. Конкретними. Реалістичними. Стратегічними.Це План створення системи безпеки в Європі з чітко прописаними на папері алгоритмами стримування і реагування на нову агресію, стратегія розвитку військово-промислового комплексу. План дій із виконавцями, строками, відповідальністю.Це був би інший рівень розмови. Не прохання – а партнерство. Крок до реальної безпеки – від країни, яка вже бореться і платить за це найдорожчим.
Влада визнала правоту опозиції щодо необхідності відставки Уряду, але не хоче заявляти про це публічно. Процес відставки Уряду фактично запущено. Проте робиться все це, як завжди, у «стилі Офісу». Депутатам монобільшості дана команда публічно не підтримувати ініціативи опозиції і не ставити підписів під вимогою відставки Кабміну, хоча бажаючих вистачає. Втім, серед «слуг» уже бронюються дні і ширяться чутки про позачергову сесію. Називають 7-8 липня, як дати можливої відставки Уряду. Владі просто не вистачає політичної мужності і відповідальності визнати, що відставка Кабміну — це вимога опозиції і людей, які щоденно на собі відчувають провали у його роботі, що вже не вдається списувати на війну. Зараз відволікають увагу суспільства інтригами і нереальними сценаріями відставки. Вкидають якісь нереальні дати, хоча технічно зробити це неможливо, що також ознака непрофесійності сценаристів. Замість того, щоб представити програму нового Уряду, дати суспільству розуміння що зміниться із заміною одного урядовця, відповідального за кризу, на іншого.Відставка, скоріш за все, не відбудеться ані 7-го ані 8-го. Зміна Кабміну можлива 15-17 липня, тому що треба буде не лише відправити у відставку цей Уряд, а й призначити хоча б нового прем’єра, або, як задача максимум, весь Кабмін. У даному випадку, я думаю, що це буде відбуватися на одному тижні, тому що за один день це зробити неможливо. Тобто зібрати 7-го, і залишити на тиждень Уряд без прем'єра – на це влада не піде.Опозиція буде наполягати на тому, щоб зміна Кабінету міністрів відбувалася за повною процедурою: звітами за виконання програми Уряду, про виконання бюджету, загальнонаціональних програм. Мають бути отримані висновки від профільних комітетів та Рахункової палати. Кандидат на посаду прем’єр-міністра та міністрів має представити свою програму, а не яскраві презентації з малюнками та фото в Інстаграмі, відповісти на запитання народних депутатів. При цьому принципово, щоб голосування відбувалося за кожною кандидатурою окремо, а не «пакетом» за всіх.Не можна допускати, щоб одні «зручні/ручні виконавці» просто встали та пішли, а інші «зручні» для Банкової сіли на вільні урядові стільці або були перепризначені. Така «ротація» ситуацію в країні не врятує і довіру до Уряду не поверне.
Обіцянками бюджет не наповниш. Бізнесу та інвесторам потрібні прозорі умови! Залучення інвестицій в Україну падає вже другий рік поспіль. Це – не лише наслідок війни, а й результат «роботи» Уряду, через яку ми сьогодні маємо падіння промисловості і діру в бюджеті на 450-500 млрд грн. Закони для залучення бізнесу мають бути не “для галочки”, а з урахуванням реальних проблем і потреб інвесторів. Але це стосується не лише законодавства. Без передбачуваної податкової політики, без прозорих механізмів роботи контролюючих органів та судової системи, без справжніх стимулів для підприємців – ніхто сюди не прийде.Чому влада не створює реальні умови для розвитку малого і середнього бізнесу в агросекторі? Саме такий підхід допоміг Польщі пережити світову кризу 2009 року і стабільно зростати. В результаті – країна не просто захистила національного виробника і стала успішною в межах Європейського Союзу, а ще й отримала від нього в рази більше, ніж віддала: +100 мільярдів євро. Це приклад прагматичного, а не декларативного підходу до євроінтеграції. Ми маємо орієнтуватися саме на таку політику. Будуймо свою економіку, а не чужу. Бо якщо ми самі не подбаємо про українське майбутнє — за нас цього не зробить ніхто.
Парламенту час прокидатисьУкраїнські громадяни перестали довіряти Верховній Раді. Абсолютно. Найгірші показники довіри серед усіх органів державної влади. Чому так відбувається? Відповідь проста – у парламенті суспільство більше не бачить центру прийняття державних рішень, ініціатив. Не бачить відповідальності парламенту за ситуацію в країні. І це не влаштовує громадян.Верховна Рада має прокидатись. Подивитись, що відбувається в економіці, як живуть люди, які є потреби в українських захисників. Розгледіти, що ситуація погіршується. Підзвітний та підконтрольний парламенту уряд не в змозі працювати і не хоче звітувати. У бюджеті вчергове «непрогнозована дірка» розміром від 400 до 500 мільярдів гривень, які украй потрібні нашим Збройним силам. Цінники у магазинах ростуть щомісяця, а інколи і щотижня. «Економічний безвіз» завершився. Реформи, необхідні для продовження співпраці із нашими міжнародними партнерами, стоять. Промисловість падає, а податки ростуть. Бізнес, підприємці, громадяни вимагають підтримки.Настав час, коли від парламенту чекають рішень і дій. Маємо запобігти поглибленню проблем в країні. Допомогти людям. Забезпечити всім необхідним Збройні сили України, які мужньо протистоять агресору. Сформувати нову команду державних менеджерів і у тісній співпраці з новим урядом взяти ситуацію під контроль. І повернути довіру громадян до парламенту – вищого органу представницької демократії.
Не «популізм», а конкретні цифри. Гроші на підвищення мінімальної пенсії є. Бажання у влади – нуль. Сьогодні мінімальна пенсія в Україні — 2361 грн. У частини людей вона трохи більша через доплати від Кабміну. Але ці доплати не закріплені законом: це означає, що сьогодні вони є, а завтра можуть зникнути!На ці гроші живе 1,7 мільйона українців! Я не знаю, як можна вижити на ці суми: коли потрібно купувати продукти, ліки, платити за комірне. З командою «Розумної Політики» ми запропонували підняти мінімальну пенсію вдвічі — до 4722 грн – і зареєстрували відповідний законопроєкт № 13214. Відразу почули від влади: "популізм", "немає грошей", "не на часі".Але час — саме зараз. Я не звик займатися популізмом – я оперую цифрами. Порахували: така ініціатива коштує бюджету 20,8 мільярда грн на рік.А тепер — конкретні цифри, де можна було взяти ці кошти на прикладі неадекватних розтрат Уряду лише на цей рік.▪️14,4 млрд на “Вовину тисячу”, яку могли отримати як бабуся в селі, так і міністр чи олігарх▪️1,7 млрд додатково виділено на утримання Офісу президента в порівнянні з минулим роком▪️1,5 млрд — на єдиний телемарафон▪️3 млрд — на фінансування політичних партій.Усе разом — уже понад 20 мільярдів. А якщо скасувати підвищення зарплат в чотирьох міністерствах, понад сто мільйонів грн на послуги з просування угоди про копалини, — отримаємо ще й надлишок.Ось проста математика. Але влада бачить лише ті цифри, які можна витратити на себе. Це не про брак ресурсів. Це про брак совісті у влади.
⚡❗Уряд має бути відправлений у відставку – ми з командою «Розумної Політики» ініціюємо цей процес❗Кабмін провалив абсолютно всі напрямки своєї діяльності. Дефіцит бюджету, нестача грошей на армію і загроза виплат захисникам уже другий рік поспіль. Провальна міжнародна політика – через бездіяльність Уряду ми втратили економічний безвіз, а українська економіка – мінімум 3,5 млрд євро на рік! Падіння промислового виробництва – сьогодні це мінус 6,1%. Зростання тарифів і податків, і як наслідок – сотні тисяч закритих ФОПів і втрата робочих місць. Зараз має об’єднатися весь Парламент, якому цей Уряд підзвітний. Тут немає політики. Це крок, який без перебільшення буде рятівним для нашої держави. Бо якщо далі ці невігласи будуть працювати в Кабміні, ми просто втратимо все, все те, що сьогодні боронять наші захисники на фронті. Все те, що робить тил, забезпечуючи і соціальний сектор, і нашу з вами армію! А якщо у Шмигаля залишилася хоч крапля совісті – він має самостійно піти у відставку. Це було б хоч якесь відповідальне рішення після всього, до чого його команда довела країну! І це дозволило б зекономити час який доведеться витратити на підготовку документів для відставки цього Уряду.
Мене часто запитують – як я ставлюся до «ухилянтів»? Скажу відверто – ставлюся погано до навішування будь-яких ярликів і кліше, що дуже люблять сьогодні робити. Величезна подяка і низький уклін нашим захисникам на фронті. А є й ті, хто тримає тил. Хто працює на заводах, виробляє дрони, зброю, техніку для ЗСУ. Хто платить податки, з яких фінансується армія. Це «ухилянти»?! Якщо забрати цих людей — хто буде виготовляти те, чим воюють захисники? І чому влада постійно змінює правила бронювання, створюючи хаос там, де потрібен порядок? Є люди з інвалідністю, які не мали при собі документів — і їх забирають ТЦК, а потім відправляють в бойові бригади. Це теж «ухилянти»?Хтось десятиліттями живе за кордоном, має там резидентство, але донатить на армію і допомагає фінансово своїм рідним в Україні. Але така людина сюди не повернеться, бо на неї вже навісили ярлик «ухилянта»!А зараз, за логікою влади, у нас масово будуть заносити в категорію «ухилянтів» 16-річних хлопців. Тому що вони мають стати на облік в ТЦК. А якщо цього не зроблять – їх, неповнолітніх, будуть штрафувати! Так, є ті, хто справді купив довідку, хто виїхав незаконно. Хто їм ці довідки продав, хто на цьому заробив, і чи понесе за це відповідальність? І це питання до влади. Чому корупція в ТЦК вже досягає від 85 до 100 мільярдів гривень на рік?! ТЦК сьогодні працює не для того, щоб наповнювати бригади людьми, які можуть бути реально корисними, а щоб закрити статистику і «виконати план»! Це — не нормально. І це — не про державу, яка поважає своїх громадян. Це про владу, яка не здатна організувати процес, але дуже легко ділить людей на «правильних» і «неправильних». На «патріотів» і «ухилянтів».Це вигідно тільки ворогу. Сильна країна — це не про ярлики. А про справедливість, повагу і відповідальність. Для всіх.
Хто відповість за дерибан на фортифікаціях⁉️Харківщина, Донеччина – усі ці напрямки мали бути захищеними. Але ворог дійшов. Частину позицій — навіть не встигли зайняти наші військові. Рашисти зараз просуваються на Сумщині. Коли українська армія ще перебувала на території Курської області, був час і можливість для будівництва укріплень на кордоні. Але де вони – їх не змогли побудувати чи не захотіли? Або комусь було вигідніше «освоїти» кошти, ніж захистити прикордоння країни?!Давайте згадаємо ще «укриття» від Найєма і Кубракова — мільярди гривень на захист енергетики. Трипільську ТЕС, яка, за їх словами, «була захищена на 100%». А за кілька тижнів після цих заяв — знищена на 100%. І жодного відповідального.А що з третьою лінією оборони, «збудованою на 100%», про яку звітував Шмигаль? Нехай Уряд поїде і перевірить – хто зараз її контролює.Поки одні «захищають» країну на папері, а потім спокійно йдуть будувати політичну кар'єру, життя наших захисників — під загрозою. І не лише через зовнішнього ворога, а й внутрішнього, який питання націнальної безпеки перетворив на джерело наживи!
Від важкої промисловості – до оборонної міцності. Як українські виробництва стають опорою фронту. На Рівненщині побували на одному з найбільших українських підприємств у сфері ремонтно-монтажних робіт для важкої промисловості.Роками воно забезпечувало будівництво заводів, монтувало обладнання, модернізувало технічні процеси. Це потужний гравець не лише на українському, а й на міжнародному ринку. Усе завдяки професіоналізму, досвіду, співпраці з провідними науковцями та унікальним технологіям. Сьогодні підприємство працює не лише для важкої промисловості. Колектив із 200 працівників активно долучився до підтримки фронту: зокрема, тут виготовляють захисні споруди для українських захисників на передовій. Величезний парк металообробного обладнання, досвід високоточних зварювальних технологій, інженерні рішення світового рівня – тепер працюють для ЗСУ.Такі виробництва – це опора економіки, інженерного потенціалу і нашої обороноздатності. Це – позиція і відповідь на виклики часу. А ще – приклад для багатьох: як бізнес, який десятиліттями працював у мирному секторі, може і має включатися у спільну боротьбу.Дякую керівництву і всій команді за важливу роботу! Ви щодня доводите: Україна тримається не лише на фронті, а й у цехах, майстернях і виробничих залах.
TGLIST.COM.UA
