"Мінімум 5 діб триває наша робота на позиціях. Часто – довше. Все залежить від умов – погоди, активності ворожих БпЛА та нашого навантаження. У переддень виїзду на позиції ми ретельно готуємося: збираємо речі, дрони, обладнання, купуємо їжу. У призначений день за нами приїжджає авто, щоб доправити до місця роботи. На позиції вивантажуємося, у бліндажі розкладаємося та починаємо працювати. Кожна зміна триває добу, з перепочинком на кілька годин. Літаємо по визначених цілях, які знаходимо по стрімах, і намагаємося уразити їх по максимуму.Коли робочий виїзд закінчується, нас міняє інший екіпаж БпЛА. А ми знову збираємо речі та йдемо до машини – стільки, скільки вона не змогла доїхати до позиції. Іноді це 3-5 кілометрів, буває й більше", – ділиться внутрішньої "кухнею" роботи операторів дронів на позиціях пілот БпЛА з позивним Єті з 47-ї ОМБр "Маґура".Пояснювати, наскільки в таких умовах підрозділу потрібен власний прохідний позашляховик, мабуть, не треба. Адже військовим, окрім спорядження, БК та самих дронів, доводиться на собі тягати ще купу різного-необхідного для виконання бойових завдань.Натепер з необхідних 420 000 гривень на позашляховик для пілотів БпЛА підрозділу Єті ми зібрали 34 555 гривень.З місця зрушили, але до мети ще далеко. Будь ласка, долучайтеся.100, 200, 500, 1000+ гривень – будь-яка сума важлива.Зробіть посильний донат прямо зараз:
🇺🇦 Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/EWJNjxQyC
🇺🇦 Номер картки: 4874100025782148
🇺🇦 Конверт: https://privat24.ua/env/donate/64c4ccfd
🇺🇦 PayPal:
[email protected](у коментарях до платежу вкажіть "На джип для «Маґури»")Дякуємо!
Трохи новин від нашого бро Андрія Яворського, а саме про проєкт "Спортивний простір єдності", який проводиться системно в різних громадах Одеської області, а організаторами виступають Одеська обласна державна адміністрація, управління фізичної культури і спорту Одеської ОДА, Одеська обласна організація ФСТ "Спартак", Обласний центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх" та 11 бригада імені Михайла Грушевського Національної гвардії України.Цей проєкт має важливу мету – підтримати ветеранів та допомогти громадам створювати нові можливості. Йдеться не лише про спорт, а й про робочі місця, розвиток інфраструктури та проведення змагань, що можуть виходити на всеукраїнський рівень. Такі ініціативи приносять користь місцевому бізнесу й туристичній сфері, адже спорт стає невід'ємною частиною життя регіону.У програмі представлені різні адаптивні види спорту: настільний теніс, дзюдо, піклбол, корнхол, регбі, волейбол сидячи та інші. До тренувань долучаються інструктори та ветерани-спортсмени. Подібні проєкти варто розвивати й поширювати в громадах, адже вони зміцнюють суспільні зв'язки та відкривають нові перспективи.Щира подяка організаторам за системну роботу та за те, що роблять ці ініціативи довготривалими й корисними для людей.
Друзі, маємо хороші – наскільки це можливо в подібній ситуації – новини про нашого друга та колегу Андрія Скатерного.На сьогодні Андрій знаходиться у стаціонарі лікарні. Він при свідомості, уже говорить, впізнає близьких і навіть жартує. Попри те, що мовлення дещо сплутане та зберігаються провали в пам'яті, динаміка одужання позитивна. Попередня КТ показала, що гематома не збільшилася. Водночас через розташування впритул до кори головного мозку вона провокує епілептичні приступи. Також зберігається ризик повторного інсульту, тому Андрій перебуває під наглядом кардіолога та приймає препарати для контролю тиску.До лікування потроху додадуться реабілітаційні вправи, щоб він поступово починав рухатися.Наступне обстеження заплановане на кінець тижня.Команда Демократичної Сокири та родина Андрія щиро вдячні всім, хто відгукнувся на заклик про допомогу. На лікування ви зібрали понад 400 000 гривень. Дякуємо також за вашу увагу, чуйність, турботу та слова підтримки.Дякуємо, що ви поруч.Будемо на зв'язку.
🪓 Сьогодні наші друзі Андрій Яворський та Альона Яворська відвідали дуже важливу зустріч – лекцію "Практики пам'яті: як ми діємо, коли болить" з Катериною Даценко у Community House. Щиро дякуємо Катерині за відвертий і потрібний діалог – за те, що піднімає теми, які болять, і допомагає проговорювати їх разом із суспільством.Те, що робить Катерина і ГО "Вшануй", – це не просто пам'ять про події, це пам'ять про людей, їхні історії, гідність і відповідальність. Лекція почалася з короткої історії ГО, і особливо зворушливо було згадати Ірину Цибух – її ініціативи й сміливість продовжують надихати. Говорили про меморіали та сучасні практики вшанування: зарезервований столик на честь людини, невидані дипломи загиблим студентам, назви вин, музичні фестивалі, ярмарки та інші форми пам'яті.Обговорювали також виклики: як поєднати історію після окупації з сучасністю, коли центральні місця пам'яті вже були зарезервовані; як не допустити стертих чи викривлених наративів; і як підтримувати родини загиблих так, щоб вшанування було гідним і не повторювало помилок минулого. Хвилина мовчання – це більше, ніж пауза; це відповідальність і пам'ять у дії.Українська культура пам'яті ще формується, і це надзвичайно важливо сьогодні – бо болить рана, і від того, як ми вшановуємо, залежить наше майбутнє. Раді були бачити у Одесі, дякуємо за цікаву лекцію та до нових зустрічей!
12 років тому наш світ здригнувся і більше вже ніколи не був таким, як раніше.107 героїв Небесної Сотні кривавою лінією позначили відлік новітньої боротьби за незалежність України.Вони не знали напевно, що за ворог чекає попереду і хто підхопить їхні знамена. Але стали на боротьбу за свободу, гідність та незалежність і через те загинули. Адже це саме те, чого росія ніколи не сприйме і не зрозуміє. І тому страшно боїться.Жертва була страшною, але не марною. Поки росіяни поспішно намагались нівелювати жертовність Небесної Сотні і вигадували зі слова "свідомість" лайку, все більше українців розуміли, з ким ми живемо поруч. Тотальній більшості полуда з очей спала в момент повномасштабного вторгнення. Але провісниками сьогодення були саме ті страшні години на Інститутській.Пам'ятайте, що Небесна Сотня – це не безликі герої, а сини, брати, чоловіки, друзі, кохані. Вони не з бронзи і мармуру, вони живі і теплі, такі ж, як ми. Вони вчилися, гуляли, сумували і сміялися поруч. Жили своє життя, але не змогли стояти осторонь.У цей день ми не тільки згадуємо болюче минуле і вшановуємо їх. А й маємо нагадати собі, що наша свобода – це не абстрактне слово в книзі. Рахунок за неї всесвіт виставляє кров'ю та потом таких же живих людей. Але тепер – на фронті, у госпіталях, у тихій допомозі тилу.Тож тримаємось одне за одного, пам'ятаємо і боремось. У тому числі для того, щоб ми взагалі мали свободу пам'ятати.
🔱 Сьогодні День Державного герба України.Дата прив'язана до затвердження Тризуба як герба нашої нової держави у 1992 році, а не до його винайдення, звісно. Хто і коли приніс його на наші терени, достеменно не відомо. Хоча ви можете знайти на просторах українського кіберстепу безліч цікавих конспірологічних теорій, автори яких ну ТОЧНО знають, звідки він.Від суперечливих міських легенд до історій про космослов'ян із космомамонтами і намагання знайти його ще у шумерських письменах. Ми, може, цього й не усвідомлюємо, але це також своєрідний знак якості. Не кожен символ має такий багаж зацікавленості за собою, хай навіть часом вона і йде в цілковиту фантастику.А ще мало хто зараз має настільки простий, але зрозумілий символ у ролі герба. Більшість держав тільки проходять шлях від кучерявих геральдичних конструкцій. Хтось замовляє окремі логотипи і піар-кампанії.Українці ж іще серед буремних подій 1992 року якимось чином примудрилися собі обрати одночасно старовинні і при цьому ясні символи, які пасують до будь-якого часу й місця.Для того, щоб знайти у наших кольорах відгук, не треба знати глибоко геральдику (хоч і не завадить), треба хоч раз побачити наше літо. Для того, щоб намалювати Тризуб, не треба пам'ятати купу правил, символів і дрібних деталей, його намалює і дитина.Він пасує до всього: від старовинних палаців і парчевих кунтушів до гіперсучасної типографіки і футболок. У ньому кожен знайде посил і сенс, можливість вписати себе.Він – сокіл, якір, воля, хрест, трійця, зброя і ще багато чого, залежно від вміння художника. Одночасно символ далекої княжої доби, першої республіки, революцій і опору російському імперіалізму. А ще сам його вигляд страшно, до істеричної піни, бісить ворогів. Ну чим не оберіг? :)З формальним днем народження його.
⚡️ Скільки Пікачу треба, щоб зарядити одну зарядну станцію?Давайте на хвилину відкинемо здоровий глузд (ми, якщо що, зробили це вже давно) і спробуємо порахувати.Теоретично для цього вистачило б одного Пікачу. Практично – також одного, але він мав би бути: дуже злим, дуже вмотивованим і бажано працювати разом з інвертором, стабілізатором напруги та інженером поруч.
Щоб зарядити станцію на 1,2 кВт, Пікачу довелося б понад годину працювати без перерви, тримати стабільну напругу, не вигоріти від роботи та нікого не вдарити струмом.Коротко кажучи, на фронті такі сценарії не працюють. Та і з "покемонів" там максимум трапляються ПКМ.Тому нам потрібні нормальні зарядні станції. Саме вони дають зв'язок і заряд для рацій, дронів та всього, від чого залежить робота і безпека. І хоч наша міленіальська душа хотіла б собі кишенькового Пікачу та ще з десяток корисних покемонів до нього, поки що потреба в зарядних станціях куди гостріша.
І нам зараз дуже потрібен ваш донат. Отже, якщо ви:🔸 Фанат Пікачу та покемонів – кидайте 88 гривень
🔸 Дивилися Дігімонів – з вас 77 гривеньГолосуйте
⤵️🏦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2
🏦 Гривня, валюта і крипта — https://is.gd/rkN4ob
💳 Карта — 5169335100475223
🌐 PayPal —
[email protected]
Що таке соборність? Колись – дивне слово з тематичної класної години, газет і телевізора. Недостатньо зрозумілий більшості державний день у календарі. Та за останні буремні 12 років все більше з нас зрозуміли, що цей день вже не тільки про той Акт Злуки більше 100 років тому і ланцюг людей у 1990-му. Це взагалі не окремий день – це стан, постійна дія. Соборність України – це кожен українець, котрому не байдуже. Це підрозділ з людьми з усіх куточків країни. Волонтери, що тягнуть з усіх усюд потрібне майно до ліній фронту, а звідти – цивільних, собак, котів, кіз, коней, музеї, кого завгодно. Це збори, бо якби у кожної гривні з них була точка на карті, то ними можна було б викласти карту України. І так, разом з окупованими територіями, бо люди примудряються підтримувати свою армію і звідти. Там, і навіть і глибині ворожих територій також є соборність. Тиха мережа взаємопідтримки про яку краще не говорити.Соборність – це бабусі з покрученими руками, які приходять плести маскувальні сітки в холод і спеку. Евакопотяги, автобуси з інших регіонів у нашому місті, лікарі на виїздах у деокупованих територіях, бригади енергетиків та рятувальників, що курсують між екстреними ситуаціями по всій країні. Соборність – це всі ми. Тож якщо ви один з тих, кому не байдуже – сьогодні ваш день.Фото: рух Жовта стрічка. Бердянськ, Донецьк, Сімферополь, Ялта, Луганськ, Бахчисарай, Перевальськ, Горлівка вітають з Днем Соборності!
Якщо хтось ще скаже, що не чекає від наступного року хорошого, у нас почне сіпатися око. Хоча ніхто не зможе дізнатися – око сіпається від цієї фрази чи від подій 2025 року.Цей рік дійсно був важким для українців. Можна, втім, перефразувати і сказати, що цей рік реактивними темпами лікував нашу меншовартість, бо витримати такий рівень складнощів можуть тільки дійсно міцні люди.Або можна сказати, що цього року зимові свята знову набули того сенсу і ваги, яку мали у середньовіччі, серед злої зимової пітьми.Бо навкруги згусла така щільна темна завіса – хоч сокиру вішай, даруйте за такий очевидний виверт від нас. Темрява і цілком фізична, через ураження інфраструктури, і психологічна. Неначе хтось у цій грі підняв рівень до надскладного і застосував закляття "туман війни".Але ви не розгубилися – ви просто дістали світло з себе.Ті, хто мав можливість – протягнули гірлянди, наробили солом'яних павуків, різдвяних звізд, засвітили свічки. Заспівали старовинних святкових пісень. Вбралися у яскраві маски і шати, аби колядувати, а сьогодні й завтра багато хто з вас буде щедрувати й маланкувати.А ще ми знаємо вас – ви, шановні українці, весь рік допомагали одне одному.Ви возили "волонтерку" і часом волонтерів, ганяли машини, ремонтували їх. Ви допомагали розбирати завали і шукали житло людям та їхнім улюбленцям. Ви були за кермом потяга що запізнився через обстріли лише на годину, ремонтували інфраструктуру, вчили дітей у сховищах. Ви донатили на військо, а багато з вас стали його частиною, якщо не були й до того.Ви були на позиціях, на найдальшому опорнику, у підвалі, у пекельно жаркому чи так само пекельно промерзлому полі. У місцях, про які ми дізнаємось лиш через роки. У майстерні над платами, за пультом дрона, у кабінеті, за кермом вантажівки. На стабпункті, у медеваку, у госпіталі – в білому халаті і на ліжку.Ми знаємо, що ви робили усе, що могли. І були невдоволені тим, що не можете більше.І тепер ви усі просто не маєте права сумніватися в собі, бо ви все ще у цій точці часу і простору. Дякуємо вам і сподіваємось, що 2026 не просто буде для всіх нас кращим, а ми його таким зробимо.З прийдешнім Новим роком усіх, хто творить це неймовірне диво – цілу країну, яка відмовляється піддаватися тиску, що зламав би хребет будь-якій іншій.Зі святом вас, найкращі люди в світі!
🇺🇦 Сьогодні День Сухопутних військ України.День найбільшого й найрізноманітнішого виду наших Збройних сил, де поруч служать танкові й механізовані бригади, піхотні й артилерійські підрозділи, розвідники усіх напрямів, інженери, ППО, зв'язківці та РЕБісти, і навіть армійська авіація. Кого тільки немає."Сухопутка"– це система такої складності й масштабу, що її можна порівняти з цілими арміями не одного десятка держав цього світу. І порівняння буде не на користь цих держав. Це сотні тисяч людей, які щодня і щоночі тчуть широкий і страхітливий гобелен війни: тримають оборону, штурмують, розносять позиції противника, прикривають, вгризаються в землю, будують мережі зв'язку й логістики.Пліч-о-пліч з іншими видами ЗСУ своїми діями вони визначають долю не лише України, а й майбутній світовий порядок. У їхній владі давно всі головні елементи: земля, небо, вода, вогонь і життя ворогів. Останнє на цьому світі вони довго не затримують. Вітаємо всіх воїнів Сухопутних військ України! Дякуємо за захист і можливість бачити світанок.Честь вам допомагати. Пам'ятаємо тих, хто не з нами.Фото: 53 ОМБр
TGLIST.COM.UA
