18 травня 1944 року радянський режим розпочав примусове виселення понад 190 тисяч кримських татар із рідного Криму.Людям на збори давали по пів години. З собою дозволяли взяти лише особисті речі, провізію, посуд. Більшість майна залишилася і була конфіскована режимом. Десятки тисяч кримських татар загинули в дорозі або в перші роки вигнання – від голоду, хвороб, нелюдських умов.Сухі цифри смертності не здатні передати відчуття людей, яких вирвали з корінням із власної землі. Яким не давали навіть ховати померлих по дорозі у місця заслання. Їхні будинки були заселені іншими. Їхні назви міст і сіл, саму назву народу – прискіпливо вирізали з офіційної історії режиму. А чоловіки, які поверталися з війни, замість сімей, що чекали вдома, бачили пустку, біль, зневагу і довгу дорогу пошуку бодай когось із рідних, хто залишився живий.Повернутися додому кримським татарам вдалося лише через багато років. І то – далеко не всім.У 2014-му росія знову принесла в Україну окупацію та репресії. Принесла найперше у Крим. Наче навіжений маніяк, що не може відмовитися від нав'язливої ідеї завершення злочину. Знову арешти та викрадення. Знову заборони. Відтоді півострів вимушено покинули понад 50 тисяч кримських татар. Багатьом з них російська влада заборонила в'їзд до Криму.Сьогодні – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.І сьогодні кримські татари знову виборюють своє право життя і можливість мати майбутнє – у тилу, в окупації і на фронті. Борються, щоб повернути собі свій дім.Вшановуємо пам'ять усіх жертв депортації.Пам'ятаємо і боремось.За вільний Крим.