Сьогодні у нас День народження. Демократичній Сокирі – вісім років!8 років – це ниньки дитина вже у третьому класі. Хоча скрип суглобів більшості з нас надихає не на думки про школу, звісно. 8 років ми збираємо мітинги, акції, "хрестові походи" у різні антикорупційні, експертні та ради громадського контролю. Але останнім часом найбільше ми зайняті зборами донатів на військо. Така ж бо специфіка життя, коли воно почалося під час війни, а половина припадає на час після повномасштабного вторгнення. Під тиском насиченості нашого життя подіями згадувати, як все починалося, дедалі важче. Спогади нагадують якісь невідновлені забуті плівки з архівів кіностудії ім. Довженка.Ось акція під НКРЕКП і координатор мітингу проплачених пенсіонерок робить фатальну помилку – дає мегафон Швецю. Антон, своєю чергою, дає мітингарям доступ до правди про тарифи і облгази Фірташа. А ось наглядач починає міняти кольори обличчя, як світлофор, бо йому дзвонять і горлають у вухо забрати мегафон. Але силу правди вже не спинити і кадр застигає на епічній композиції: літня панянка з нашою сокирою із World of Warcraft проривається у будівлю регулятора. Так закінчився спокій державних органів та почалася епоха, коли їм довелося розбиратися у мемах і новинках геймінгу. Чи вона почалася із тої доленосної зустрічі співзасновників ДемСокири у кафе? Хто зна, всі рахують по-різному.Але з кожної нашої акції та мітингу є такі спогади. Найкраще вони виринають, якщо перебирати реквізит, котрий від тих заходів лишився. Ось опудало вовка з акцій по ОАСКу і судді Вовку. Його, до речі, нарешті звільнили, а ОАСК ліквідували. Ось капелюхи із Дня святого Патрика, тобто, Приватрика – акції під судом, де вчергове намагалися скасувати націоналізацію Привату. Доречно згадати, що справи ці Коломойський і його спільники також програли завдяки усім, хто ходив на наші акції. А ось чай та кава, якими мабуть ще поїли юних активістів "конкурентної" організації під час "Ночі на Банковій". Або це чай з якогось із наших сеймів, бозна. А ще що – баночка з Малюською і ляльки-вуду Дубінського? Фу, треба помити руки. Чого у нас дійсно мало після 2022 року – так це банерів. Вони давно поїхали на позиції, ними чудово можна оббивати бліндажі. Наші активісти, прихильники, голови осередків, спікери та лідери більше не ходять на акції, бо як у жарті – їх не відпускає командир. Тисячі сокирян, їхні родини та друзі серйозно сприйняли гасло Д7 "Де ми – там битви". Вони донатять, волонтерять, воюють. Моментально стають чиєюсь скалкою у дупі і потім змінюють на краще місця, куди їх закидає доля. Всі ми – одна здоровенна машина зв’язків. Зв'язків, якими передаються контакти, знайомства, адреси, вакансії для переведення і тонни допомоги – від грілок, одягу та інструментів до дорогої техніки, батарей, старлінків, автівок і цікавих лотів на благодійні розіграші. За небайдужість ми маємо вигорання, хронічну втому та безсонні ночі. Повістки у суд за якийсь неправильно заповнений у 2022-му папірчик. Збори не на Сейми, а на похованнях своїх з фаєрами. І весь цей час нас тримає відчуття спільноти своїх людей, які не кинуть навіть після страшної сварки. Нас тримають звістки, що наша допомога зробила чиєсь життя легшим, або чиєсь життя врятувала. І це – величезне багатство в епоху змін. Це були складні вісім років. Але ми не опускаємо руки. Адже ДемСокира – це не безлика організація, а люди. І люди у нас прекрасні. З днем народження всіх нас!Свої привітання і подарунки, за можливості, конвертуйте у донати на старлінки:🏦 Банка – https://send.monobank.ua/jar/9HBS8PKmM2💌 Конверт – https://next.privat24.ua/env/donate/7d5f5333🏦 Гривня, валюта і крипта — https://is.gd/rkN4ob💳 Карта — 5169335100475223🌐 PayPal — [email protected]