Ігри кашалотів 😍Ми вже писали про «пісні» китів. Морські ссавці, включно з китами й дельфінами, набагато більше залежать від звуку, ніж сухопутні ссавці, через обмежену ефективність інших органів чуття у воді. Швидкість звуку у воді приблизно в чотири рази більша, ніж в атмосфері. Але це вусаті кити, наприклад горбатий кит. Але от зубаті кити – не «співають». Вони (зокрема дельфіни) не видають звуків, характерних для «пісень» горбатих китів й використовують клацаючі, скрипучі та тріскучі звуки для ехолокації. Але, виявляється, не тільки. Група науковців в науковому журналі Nature Communications опублікувуала свіжу статтю, в якій розповідає, що кашалоти за допомогою таких звуків можуть передавати необхідну інформацію для інших особин. Ці звуки можуть містити не тільки заклики самок про готовність до спаровування, але й містять «повідомлення» один одному про підйом на поверхню або спуск на глибину. Окрім того дослідники виявили, що одні особини є більш «балакучими», а інші – більш «мовчазними».#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Морська ігуана або галапагоська морська ігуана (Amblyrhynchus cristatus) – єдиний представник роду морських ігуан з родини ігуанових. Проживають виключно на Галапагоських островах. Має унікальную серед сучасних ящірок властивість проводити значну частину часу в морі. Це великі, до 1,5 м в довжину ящірки. Морська ігуана – ящірка з масивним тулубом, короткою головою, яка покрита роговими виступами. Вздовж всього хребта тягнеться гребінь з високих трикутних лусок. Хвіст ігуани товстий і довгий, довжиною більше половини її тіла. Лапи ігуан мають гострі кігті, а також як у морської істоти – плавальні перетинки. На березі ящірка гріється на сонці. Чорний колір шкіри – іноді бурий, оливково-сірий – сприяє цьому. Морська ігуана зустрічається переважно на скелястих берегах, солоних болотах та мангрових заростях. Вона не дуже вправна на суходолі, втім добре плаває та пірнає. Морські ігуани плавають, хвилеподібно вигинаючи тіло в горизонтальній площині. Найбільша глибина, на яку здатна пірнути морська ігуана, складає 12 метрів, але частіше ящірки пірнають на 1,5 – 5 метри. Під водою ігуани вміють затримувати дихання на 1 годину. Харчується переважно водоростями, які відкусує з каменів. І тільки деколи ящірки дозволяють собі поласувати червоним крабом або іншою дрібною морською істотою. Надлишок солі, яка проковтується з їжею, виводиться за допомогою спеціальних залоз через ніздрі. Тому це єдиний вид ящірок, які вміють чхати. Це яйцекладна ящірка. Морські ігуани не відрізняються высокою плодовитістю. Самиця робить ямку в піску, куди відкладає 1-3 яйця. Ще один приклад адаптації до нових умов.Відео: Roberto Ochoa, @ robertoochoahe, Marine iguana#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Журавель японський (Grus japonensis) – великий східноазійський журавель, один з найрідкісніших журавлів у світі. Популяція птаха розділяється на мігруючу та осідлу. Навесні та влітку мігруючі популяції журавля гніздяться найчастіше на озері Ханка (Сибір, далекий схід Росії), на кордоні з Китаєм. Пізніше, восени, вони мігрують зграями на Корейський півострів та східно-центральний Китай, щоб провести зиму. Постійна популяція зустрічається на сході острова Хоккайдо, Японія. Цей вид гніздиться на водно-болотних угіддях, болотах й річках. На зимівлі середовище проживання – це рисові поля, трав'янисті й мулисті рівнини.Дорослі журавлі мають ділянку червоної голої шкіри на маківці, яка стає яскравішою в час шлюбного періоду. Загалом вони білосніжного кольору з чорними вторинними маховими перами, які створюють видимість чорного хвоста, коли птахи стоять зі складеними крилами, хоча хвостове пір'я біле. Цей вид належить до найбільших та найважчих журавлів, зазвичай досягаючи 158 см заввишки й 150 см завдовжки (від дзьоба до кінчика хвоста). Вага тіла може коливатися від 4,8 до 10,5 кг. Японський журавель всеїдний, хоча харчові вподобання до кінця не вивчені. Вони їдять як рис, петрушку, моркву, кукурудзу, жолуді, гречку, так і трави, ягоди й різноманітні водні рослини. Тваринний раціон складається з риби, земноводних, особливо саламандр, равликів, крабів, комах, дрібних рептилій, креветок, дрібних птахів та гризунів. Добова потреба в їжі дорослих журавлів становить 750 г.Японський журавель моногамний, зі стабільним зв'язком між парами й вважається, що вони спаровуються на все життя. В гнізді, зазвичай, можна знайти від одного до трьох яєць.Цей журавель – великий птах, тому в межах його зимівлі немає природних хижаків. Орлів, соколів, сов, лисиць, собак, вовків птах легко відлякує без особливих зусиль.Птах внесений до переліку видів, що перебувають під загрозою зникнення Міжнародним союзом охорони природи. Основними причинами називаються браконьєрство та втрата середовищ проживання.#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Мурени (Muraena) – рід променеперих риб з родини муренових (Muraenidae). Зустрічаються в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах, широко поширені в Середземному й Червоному морях. Мешкає на глибині до 50 метрів. Тіло довге, стиснуте з боків, позбавлене луски. Довжина сягає 2,5 метра. Мурен часто приймають за морських змій, але вони належать до риб. Тіло мурен вкрите шаром слизу, що виділяється спеціалізованими клітинами. Населяє мілководні кам'янисті та зарослі водоростями прибережні ділянки, живе також на коралових рифах. Вдень вони сидять в ущелинах скель або коралів, висунувши голови й зазвичай водячи ними з боку в бік, виглядаючи здобич, що пропливає. Саме слиз забезпечує тварині безпечне й легке ковзання й проникнення в невеликі ущелини, печери та інші укриття, а також захищає від механічних пошкоджень й паразитів. Вночі ж мурени вибираються зі сховищ для полювання. Зазвичай вони харчуються рибами, але нападають і на ракоподібних, і на восьминогів, яких ловлять із засідки, стрілою вискакуючи зі своїх сховищ й хапаючи жертву, що пропливає повз. Ці риби відомі своїм поганим зором. Однак у них гострий нюх. Мурена постійно відкриває рот. Чому? У неї немає кісткових зябрових кришок, за допомогою яких риби прокачують воду крізь зябра, а отже їй доводиться прокачувати воду через зябра ротом. Деякі види (зокрема, зелена мурена – Gymnothorax funebris) мають великі розміри і, будучи агресивними, отруйні, тому їхній укус становить небезпеку для людини. Хоча дія шкірних отрут мурен на людину досліджена ще недостатньо добре. Цікаво: деякі види мурен зазвичай не вживаються в їжу й можуть спричинити отруєння. Але м'ясо інших видів мурен (Muraena helena – середземноморська мурена) після спеціальної обробки можна вживати в їжу. М'ясо біле й смачне. Особливо воно цінувалося стародавніми римлянами. Стародавні римляни тримали мурен у так званих «віваріях» – наповнених солоною морською водою кам'яних резервуарах, з'єднаних із морем водопроводом. Мурен, за словами хроністів, відгодовували для бенкетів або утримували як «домашніх тварин». Неслухняних або неакуратних рабів кидали в такі резервуари з голодними муренами. Вважалося, що така «дуже специфічна» дієта покращувала смак м'яса мурен. На відео – велетенська мурена (Gymnothorax javanicus) Червоного моряВідео: @reyesiruela – Reyes Buceo#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Акула китова (Rhincodon typus) – найбільший вид акул, а також найбільший вид сучасних риб, довжиною 16-20 метрів й вагою до 34 тонн. Живуть в середньому 80-130 років. Не зважаючи на великі розміри, китова акула для людини абсолютно безпечна, оскільки живиться виключно планктоном та іншими дрібними організмами, яких вона фільтрує, втягуючи в себе воду.Ці акули мають сіре, коричневе або синювате забарвлення, а спина покрита світлими смужками й плямами. У них є п'ять зябрових щілин. Великий рот тягнеться по всій ширині плескатої й притупленої передньої частини голови. Віддають перевагу температурі води від 21°C до 25°C й поширені по всьому світу, зустрічаючись майже в усіх теплих тропічних й субтропічних морях. Особливо багато їх в регіонах з високим сезонним вмістом планктону.Китові акули активно всмоктують воду (до 6000 л/год), пропускаючи її через свої зябра, що мають гребенеподібний фільтраційний апарат. Разом із зябровими дугами, хрящеві пластинки утворюють подобу ґраток, на яких розташовані більш ніж 300 рядів маленьких шкірних зубців. Щоб покривати величезні потреби в їжі, китові акули фільтрують з води крім планктону ще й дрібну рибу, а також інших дрібних мешканців морів.Репродуктивна поведінка китових акул досліджена погано. Вважається, що ці тварини яйцеживородні. Яйця залишаються в тілі матері, після чого народжуються мальки розміром від 40 до 60 см.Відео: Scuba Diving community - Red Sea#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Хвостаті деревні равлики мешкають в лісах Південної Африки й, за словами доктора Вернера де Гіра (Werner de Gier), «артистично» тікають від хижаків, вихляючи «хвостом», мушлею й навіть «стрибаючи» з листка на листок за допомогою слизових ниток!Для якої саме мети служить вихляння хвостом (або, правильніше буде сказати, «маленькими чорними виростами»), достеменно невідомо, але є припущення, що це може бути важливою поведінкою, коли настає час паруватися. Хвостаті равлики належать до родини Urocyclidae –дихаючих повітрям наземних равликів. Колись вважалося, що це група, до якої входить один вид, але 2017 року до хвостатих равликів приєднався новий рід та вісім нових видів зі східної частини Південної Африки, й, схоже, нам ще належить багато чого дізнатися про них.Відеорежисер й борець за збереження природи Джош Крикмей (Joshua Crickmay) нещодавно натрапив на хвостатих равликів в лісі Сент-Люсії, поселення в окружному муніципалітеті Умханьякуде в провінції Квазулу-Наталь в Південній Африці.«Я насилу вірю, що вони існують», – каже він, – «Ви тільки подивіться! Здається, вони спаровуються, й, судячи з їхньої поведінки, вони дуже раді цьому».«Я давно хотів побачити цих хлопців. Я чув про них раніше, особливо в цих лісах навколо Сент-Люсії. [...] Вони вихляють хвостами з метою знайти собі партнера, що змушує задуматися: навіщо продовжувати вихляти, якщо ти знайшов свого партнера? Я можу тільки припустити, що це тому, що вони дуже щасливі».На запитання в коментарях, чи справді вихляння хвостом свідчить про щастя, Крикмей пояснив, що ми так мало знаємо про цих равликів, що важко сказати, але дехто припускає, що вихляння може сприяти поширенню феромонів. Така поведінка, можливо, допомагає равликам знайти партнера й, можливо, навіть привабити його, пише IFLScience.На відео мало вивчений деревний хвостатий равлик Kerkophorus corneusВідео: @josh_crickmay, (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
«Пісні» китів 😮Кити використовують різноманітні звуки для спілкування. Механізми, що використовуються для отримання звуку, різняться у представників різних родин китоподібних. Морські ссавці, включно з китами й дельфінами, набагато більше залежать від звуку, ніж сухопутні ссавці, через обмежену ефективність інших органів чуття у воді. Швидкість звуку у воді приблизно в чотири рази більша, ніж в атмосфері. Слово «пісня» використовується для опису повторюваних й мелодійного характеру звуків, які «разюче схожі» на людські музичні традиції. Видаються деякими видами китів, зокрема горбатим китом. Передбачається, що «піснями» самки передають інформацію про їхню придатність самцям. Цьогорічне дослідження данських науковців пояснило як кити «співають». В людини звуки створюються вібраціями, коли повітря проходить крізь голосові звʼязки розташовані в середній частині гортані. Натомість вусаті кити мають у верхній частині гортані жирову подушку та велику U-подібну складку, в якій є «голосові складочки». Змінюючи положення цієї «подушки», а отже просвіт гортані, тварина вокалізує. Зубаті кити (зокрема дельфіни) не видають звуків, характерних для «пісень» беззубих китів й використовують клацаючі, скрипучі та тріскучі звуки для ехолокації.#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Ну от навіщо стукати? 😂Раки-самітники (Paguroidea) належать до десятиногих раків (Decapoda). Черевний відділ тварини, на відміну від головогрудей, які вкриті хітиновим панцирем, вкритий м'якою кутикулою. Це означає, що вони повинні займати укриття, щоб бути захищеними. Більшість раків-самітників використовують як укриття порожні мушлі черевоногих молюсків (а іноді й спеціально нападають на живих молюсків, щоб заволодіти їхніми мушлями). Своє вразливе черевце рак ховає в порожній мушлі, яку він носить із собою і в яку може втягувати все своє тіло. Кінчик черевця рака пристосований для того, щоб міцно триматися за колумеллу мушлі. Деякі види використовують мушлі двостулкових молюсків та скафопод і навіть порожнисті шматки дерева й каменю. Деякі види мешкають в нерухомих структурах – трубках, залишених багатощетинковими червами. Види різняться за розміром і формою: від довжини всього в кілька міліметрів до 40 см, які живуть до 70 років. Рак-самітник «пальмовий злодій» – найбільше наземне безхребетне в світі. Дихають зябрами, але більшість з них можуть ненадовго вижити поза водою, поки їхні зябра вологі.Коли раки-самітники ростуть, їм потрібні більші мушлі. Оскільки відповідні мушлі черевоногих молюсків іноді є обмеженим ресурсом, між раками-самітниками виникає конкуренція. Бувають випадки, коли мушлі недоступні, й краби-самітники використовують альтернативні варіанти, такі як консервні банки, пластикові відходи, розбиті скляні пляшки й лампочки.Для деяких великих морських видів дуже вигідні симбіотичні стосунки з однією або кількома актиніями на мушлі, оскільки це додатковий захист від хижаків. Актинія також отримує вигоду, оскільки харчується рештками їжі рака-самітника. Скам’янілості показують, що викопні раки-самітники теж використовували для захисту мушлі черевоногих молюсків, тобто були 100% раками-самітниками. Принаймні, деякі юрські та крейдові види використовували для цього мушлі амонітів.Відео: @fahdbinjumah, запозичене у Акваріумістика Ukraine, Рак-відлюдник#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Пелікан кучерявий (Pelecanus crispus) – птах з родини пеліканових. Найбільший представник родини й, можливо, один з найбільших прісноводних птахів у світі. Гніздиться від південно-східної Європи до Росії, Індії та Китаю на болотах й мілководних озерах. Відмінними рисами є кучеряве пір'я на потилиці, сірі ноги й сріблясто-біле оперення. Довжина птаха сягає 183 см, вага – 15 кг, розмах крил – 350 см. Довжина дзьоба – до 45 см. Далматинський пелікан мешкає на озерах, річках, у дельтах й естуаріях. Цей пелікан харчується майже виключно рибою і йому потрібно близько 1200 г риби на день. Раціон можуть доповнювати інші дрібні мешканці боліт, включно з ракоподібними, хробаками, жуками й невеликими водними птахами, зазвичай пташенятами та яйцями. Місцями гніздування зазвичай обирають або острови у великих водоймах (зазвичай лагунах або дельтах річок), або густі зарості водної рослинності. Їхні гнізда являють собою грубі купи рослинності. Далматинський пелікан відкладає кладку з одного-шести яєць, частіше два. Яйця важать до 195 г. Дорослі птахи не мають природних ворогів, страждають лише місця гніздування від наземних хижаків, коли рівень води досить низький. Вид перебуває під загрозою зникнення внаслідок втрати середовища існування через діяльності людини – осушення водно-болотних угідь та освоєння земель.Відео: @seanweekly, (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Самець дивоптаха червонохвостого (Paradisaea rubra) залицяється до самки. Це птах ряду горобцеподібних з родини райських птахів (Paradiseaidae). Великий райський птах, самець може досягати 72 см завдовжки, самка – наполовину менша. Раціон складається переважно з фруктів, ягід і членистоногих. Ендемік Індонезії.Відео від @TimLaman. Тімоті Г. Ламан – американського орнітолога, фотокореспондента дикої природи й режисера. Він відомий тим, що задокументував усі види райських птахів у їхньому рідному середовищі існування під час дослідницьких експедицій разом з колегою Едвіном Шоулзом (Edwin Scholes) з Корнельської лабораторії орнітології. Цей ролик є частиною серії, яку @TimLaman допомагав знімати для епізоду «Райські птахи» (епохального серіалу BBC «Планета Земля 2») на вражаючому острові Вайгео й на островах Раджа-Ампат в Індонезії.Відео: Tim Laman, @timlaman (Instagram)Відео запозичене у I do love birds, A male Red Bird-of-Paradise courts a female...#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
TGLIST.COM.UA
