Book pleasure

Перед "Книжковою країною" багато хто прочитав "Сніжний Ізюм", бо він потрапив до короткого списку премії блогерів, і, читаючи відгуки, я зрозуміла, що мені таки треба дещо озвучити.Ні, не "МОЄЇ ГЕНІАЛЬНОЇ КНИЖКИ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ПІДУ ВТОПЛЮСЯ У РІЧЦІ ГЛИБОКІЙ" 😄Звісно ж, не піду, ви прогноз погоди бачили? Але є нюанс. Вже неодноразово читала, що "Ізюм" - це янг-едалт. Отже:Чи "Сніжний Ізюм" - це янг-едалт?Відповідь: Ні. Жодним чином. Так, головна героїня на початку книги досить інфантильна і іноді поводить себе не як 28-річна, проте вона 28-річна, і всі персонажі книги дорослі. Деякі навіть занадто 😜 Книга - про доросле, а не дорослішання.Тоді чому на виданні з м'якою обкладинкою стоїть 12+, а на зимовий лімітці - 16+? Аліно, ти додала гарячих сцен?!Відповідь: ні, не додала 😭 Справа в тому, що коли "Ізюм" вийшов, у деяких книгарнях, побачивши маркування 12+, його ставили в підліткову, а то й дитячу літературу.Так, ми заплуталися. То його можна читати підліткам чи ні?Відповідь: та чого б ні? Дивіться, там є трохи матюків, але хто з українських підлітків не чув вислову "йобана русня"? Там є натяк на інтимну сцену, але взагалі без графічних описів, на кшталт "а зранку вони прокинулися" 😄 На презентації в Дніпрі до мене прийшов чудовий хлопець (з мамою), якому якраз виповнилося 12. Я спочатку трохи зніяковіла, але після презентації почула, як вони з однокласницею спілкуються про МУР і Розстріляне відродження, тому питань взагалі нема. Тобто, я гадаю, що батьки краще знають своїх дітей і їхній, так би мовити, читацький бекграунд, щоб зрозуміти, чи варто давати їм у 12-13 років, наприклад, читати "Ізюм". Чи не тригернуть їхніх дітей згадки окупації чи авіанальотів на Харків на початку 2022 року? Розумієте, тут навіть не від віку це залежить. Тож все індивідуально.Дякую, що прочитали! ❤️

#Доранковоїкави Такса носить Прада. Бо шо? Бо такса у назві і на обкладинці.Історія про консультантку з соціальних медіа Ісла Томпсон завірусилася у мережі з максимально неправильного набору причин. Тепер в однієї молодої зірки вщент зруйнована кар'єра, а Ісла немає шансів на роботу. Але опуститити руки дівчина не може, адже відповідає за чотирнадцятирічну сестру. Тому погоджується на першу-ліпшу роботу: доглядати за Каміллою. Розкішною, невихованою пекельною псицею.Після тижня, який минає у переїздах між ігровими зустрічами та екстрасенсами для тварин, Ісла заміслюється, що гавкіт такси гірший за її укус. Так само, як і Тео Гаррісон.На відміну від Ісли, Тео віддає перевагу життю у відокремленій від решти світу розкоші. А ще він милий і кумедний. Але кохати його не можна, адже Ісла має довести сестрі, що мрії завжди треба здійснювати.Звучить абслютно прекрасно! Треба буде почитати. Ще краще, якщо хтось купить і перекладе, щоб читати з комфортом. Наразі про нью-йоркських песиків є три романи

#Доранковоїкави японський вінтажний детектив, який вперше опублікували у 1961. Значить, рано-вранці, у Токіо 1960х, під рейками потяга знаходять труп з настільки понівеченим обличчям, що особу встановити проблематично. Поліція має дві зачіпки: літній чоловік, який розмовляв з молодиком, з характерним акцентом, та слово "Камеда". Інспектор Іманіші змушений залишити свої улюблені бонсаї та хайку і взятися до справи. От тільки справа виявляється безнадійною і, за кілька місяців, її доводиться закрити.Інспектор незадоволений, ще й низка збігів повертає його до цієї справи. Йому треба з'ясувати:- Чому молода жінка розкидала шматки білого паперу з вікна потяга?- Чому дівчина з бару пішла додому одразу після розмови з ним?- Чому актор, який мав інформацію, помер від сердцевого нападу?- Що група молодих художників має спільного з убивством тихого і "святого" колишнього провінційного поліцейського?Іманіші мусить дізнатися. Не знаю, як ви, а я відчуваю тут вайби Агати Крісті, але в азійському стилі.

#Доранковоїкави трилер, судячи з якого стрьомні історії про блогерок в стилі тред вайф стають трендом. Авторка, якщо шо, триразова лауреатка премії Брема Стокера.Мія Райт - королева традиційних дружин, яка знімає свій контент на ідилічній фермі. В неї вродливий чоловік, семеро ідеальних дітей і сповнене домашніх страв та пасторального блаженства життям. Вона буквально ікона сучасної жіночності. Але за цим бездоганним образом, як завжди, ховається таємниця. І у випадку Мії ця таємниця дійсно жахлива.І ось, у це ідилічне життя вривається журналістка Дженні Каплан. У прагненні врятувати заплямовану кар'єру, вона приїздить на ферму "Чорний лебідь", щоб викрити усі брудні таємниці королеви trad wifes. Дженні налаштована рішуче, але навіть не здогадується, з чим насправді доведеться мати справу. Бо у Чорному лебеді щось дуже не в порядку. Діти співають дивні пісенькі. Щось моторошне повзає у снах.Дженні втрачає час, волосся і, здається, розум. Тому що у серці ферми ховається жах, який чекає саме на Дженні.

Там у Forbes вийшла стаття про Korali books. У Непозбувного книгочитуна вже є основні тези, але я таки маю шо додати. З власних, так би мовити, інсайтів:1. Як жінка 40+ здивована, що жодне видавництво досі не будувало комунікацію під мої потреби (але якщо ви викупили Лорелл Гамільтон, я, звісно, багато чого пробачу), бо так-то на ринку стільки всього, що читати не встигаєш.2. Korali видаватимуть романтичну, історичну прозу, психологічні романи та детективи з жінками в головних ролях - от НІКОЛИ такого не було! РМ, КСД, Віват, Небо, Артбукс, Букшеф, КМ-Букс, Книголав та всі інші дружно йдуть на фіг.3. А шо не так з високою полицею? Жінки 30+ цілком можуть собі дозволити інтелектуальну літературу. Нам ще далеко до деменції.4. Patsany Agency проанкетували 250 людей і провели 10 глибинних інтервʼю. Важливий інсайт: під час війни українки мають потребу в читанні для душі, щоб переключитися, усамітнитися чи відновитися Просто цікаво, чи бачить пан Круглов іронію у цій тезі? Окремо маю питання до валідності результатів опитування, чесно кажучи. Фінал взагалі викликає в мене реакцію "дякую, кепе!5. На створення айдентики і проведення фокус-груп витратили близько мільйона гривень. Враховуючи вищеозвучені тези, маю підозру, що когось круто намахали, але довести не можу...6. Нє, ну інвестиції вони окуплять. Легка література добре продається так-то.7. Тим більше цінник обіцяють 260-300 гривень за м'яку обкладинку.8. До кінця року обіцяють 50 тайтлів. Ну не КСД чи Віват, звісно...Бонус:«У першому пакеті будуть твори авторок-жінок, а потім подивимося», – каже СЕО корпорації. Жіночі романи часто пишуть автори-чоловіки під жіночими псевдонімами, додає він" А колись було навпаки. Це вже перемога фемінізму, чи ще ні? 🤣🤣🤣Насправді в мене дуже неоднозначні враження. Починаючі від амбре сексизму у самій концепції і закінчуючи дуже дивними інсайтами творців видавництва. Але нічого, почекаємо, коли Ранок створиитть "дочку" "Шаровари букс" з книгами виключно для чоловіків. Просто цікаво, що пхатимуть туди і де в цьому світі місце для високої полиці.А тим часом піду-но я попрацюю, бо коралі, знаєте, з неба на шию не падають... 😁

#Доранковоїкави маю рекомендацію від ірландського письменника Ронона Гешена — збірку есе присвячену східному мистецтву сторітелінгу. Враховуючи популярність східних мотивів у сучасниих авторів, думаю, багатьом буде цікаво, а якщо вірити Гессіону, якісних робіт на цю тему англійською дуже і дуже мало.Генрі Лієн висуває новаторську тезу про те, що різноманітність має охоплювати не лише персонажів, а й структуру, теми й цінності.Щоб довести не універсальність традиційної трактної структури і теми розширення можливостей та змін, Лієн використовує приклади Паразитів, 1001 ночі та гри Супер Маріо. Цій структурі автор протиставляє східну чотириактну структуру (кішотенекетсу) та циклічні й вкладені структури, пояснюючі, як форму можуть визначати колективізм чи східні системи цінностей.Генрі Лієнн тайванець за походженням, який живе в Голлівуді.Серед його хобі написання та виконання пафосних гімнів для своїх книг та програш у премії Небула, в якій вин виходив у фінал 4 рази, але жодного разу не виграв.

#Доранковоїкави сьогодні психологічний трилер, в якому мене купив ріллз від Саймон і Шустер (старожили гарантовано вгадають, на що я повелася перш ніж побачити обкладинку та анотацію 🤣).Значить в нас на дворі вікторіанський Лондон 1880 року. Корі Вексфорд — жінка з таємницею, вимушена втекти з Америки і тепер її кар'єра - портети померлих. В день її 39 дня народження жінку знайомлять з чарівним і успішним Майлзом Вейлом, з котрим в неї зав'язується роман. І саме в цей час в житті кори стається кар'єрний стрибок, адже шанована власниця галереї і суфражистка запрошують кору створити серію портретів жінок, чиї смерті були спричинені чи уможливлені системою. Проте на сцені починають з'являтися жертви Джека Різника, робота перетворюється на одержимість, а життя розсипається на шматки. Питання лише в тому, чи проблема полягає у насильстві Лондона, чи справа й Майлзі?Анотація обіцяє розкрити тему бажання, маніпуляції та співучасті суспільства, як ілюстрацію того, наскільки жахливим може виявитись кохання.

Шо по сюжету. В нас є Місто, яке розташоване десь на території України. Я, звісно, уточню у автора під час презентації у Ха, але підозрюю, що десь в районі Закарпаття. Бо єдина згадка війни, яка була раптова, як вчасно здана прогульником робота, бо до тієї приблизно 300ї сторінки я вже була впевнена, що дія відбувається в якомусь паралельному світі. Менше з тим. У цьому світі є Рай, Пекло, світ людей, відповідно янголи, демони та всяка прикольна і не дуже нечисть. І є головний герой Богдан - член ордену Пекучого Меча, покликаний викошувати усю злобну нечисть та, за сумісництвом, хранитель рівноваги. Тобто людина, яка спеціфічно обрана вищими силами, щоб контролювати янголів з демонами і підтримувати хитку рівновагу добра і зла. З цього приводу у Богдана підселили янгола і демона, котрі, як куратори, допомагають йому словом, а іноді і ділом. І от навколо стрьомних подій у Місті і розгортаються події.Чтиво, звісно, не жіноче, бо крім мордобиття там жодної романтики і сукенок. Але якщо ви в курсі, що література — явище гендерно-нейтральне, то знайте, що як будь яке класичне урбан-фентезі тут в нас бойовик звичайний трохи приправлений розслідуванням і морально-етичними дилемами.Погана новина — історія закінчується кліфхенгером. А @ksd_bookclub, якщо шо, продовження ще не анонсували. Сподіваюся лише, що пану Заболотських не знадобиться ще 10 років, щоб написати другу частину. Бо це якось навіть негуманно.Хороша новина — прихильники жанру гарантовано отримають свою порцію задоволення і порадіють відсилкам до класики. Окремий сорт задоволення — намагатися вгадати, з якого регіону автор писав своє Місто.Шо по вайбу. 50 гр. нуару, 50 гр. серіалів з 90х, 100 гр. містики. Збовтати, не змішувати, додати томатного соку та стебло селери. Пити з брутальним виразом обличчя поклавши ноги на стіл і лагідно погладжуючи улюблений пістолет.Увага! Якщо ви релігійно-чутлива людина, ця книга вас засмутить! Просто попереджаю про всяк випадок. Щоб не вразити людей. Хоча демон, який схожий на кардинала з Ватикану - це шедевр! Другий після графа Феррари, але граф — то моя окрема любов! А ще тут п’ють, вивають і графічно описані сцени насильства та окультних практик (тут я зацікавлено чекаю дізнатися. скільки з вас вже замовляють Пекло).

#Доранковоїкави обрала обкладинку другої частини трилогії. І так співпало, що перша частина вийшла минулого року і я навіть про неї розповідала, ну бо ці обкладинки — класика романтичної літератури. В даному випадку роментезі. А в другій частині в нас історія про королеву фей спокусницю Лорелей. А легенду про Лорелей я люблю. Так ось, наша пані залишає за собою слід з розбитих сердець і веде максимально гламурний спосіб життя. Але за цією картинкою ховається небезпечно розумнажінка, ладна на все, щоб захистити свій народ. Навіть на викрадення найвідомішого героя імперії. Тієї самої малахольної з першої частини, ерц-герцога якої заарканила її колежанка королева-відьма Саскія.Наш герой на ім'я Жерар генерал і типовий лицар без страху, докору і багатьох інших корисних в повсякденному житті офіцера і політика якостей. І Лорелей йому треба, як мені — павич в хаті. Але ж обоє влазять у небезпечний фейський турнір. А в нас тут роментезі, тому, чим скінчиться справа, гадаю, пояснювати не треба.

#Доранковоїкави перша частина нового циклу Катажини Пузинської. Залісся — суміш трилеру, класичного детективу,та психологічного роману.Значить шо в нас у першій частині. Прокурор Гжегож Хала отримує анонімні листи, про певну подію, що відбулася багато років тому. Однак, схоже, що ці анонімки пов'язані зі справою, яку має вести пан Хала.У віллі в Заліссі жорстоко вбито і без того смертельно хворого мільйонера Тадеуша Бацевича. Саме напередодні запланованої зміни заповіту. Підкомісар Міхаліна Муравська вимушена повернутися до підрозділу в Пясечні і сподівається, що справа Бацевича допоможе їй з кар'єрою. Звісно, якщо впорається з непередбачуваною напарницею.До кучі кожен крок поліції передбачає донька Бацевича, яка працює журналісткою-розслідувачкою. Жінка ускладнює розслідування і знає суттєво більше, ніж можна від неї очікувати. Наприклад, про минуле Муравської.І в усьому цьому хаосі поліцейським таки треба якось впіймати вбивцю, вижити і зберегти здоровий глузд і трохи нервових клітин.