От тягне мене прокрастинувати. Тому я катую чат джипіті. Цього разу попросила його уявити, як би виглядав перший розділ Біблії, якби її написали харків’яни. Результат нижче:Спочатку був ХА́ОС. І сказав Господь: — Та включіть уже світло, шо ви як не рідні. І стало світло. Але через пів секунди блимнуло. І сказали харків’яни: — А, ну значить нормально, живемо. І відділив Господь Салтівку від Центру, і побачив, що доїхати між ними за годину — це диво велике. І створив Він метро. І була станція Історичний музей. І люди сказали: — Оце вже по-божеськи. І сказав Господь: — Хай у метро не буде запаху відчаю. І стало в метро чисто, тепло й “передаємо за проїзд”. І поставив Господь посеред міста Геннадія Кернеса. І ходив він містом та казав: — Тут лавочку. Тут клумбу. Тут бордюр рівненько. І боялися комунальники грішити, бо знали: десь уже їде перевірка. І створив Господь лавочки. І смітники біля кожної лавочки. І ще один смітник — про запас. І побачив, що це добре й культурно. І сказав Він: — Нехай у місті буде чисто. І стало настільки чисто, що харків’янин, побачивши папірець на землі, дивився на нього як на особисту образу. І двірники вставали раніше за сонце. І листя вже прибирали ще до того, як воно падало. На другий день створив Господь тремпелі. І побачив, що це добре. А всі інші регіони спитали: — Шо? На третій день створив Він “пакєтік с пакєтікамі”. І харків’яни зберегли його на всякий випадок. Навіки. І сказав Господь: — Хай буде погода. І стало +18, сонце, квітучий парк. А через дві години — вітер, дощ, сніг і “ой, голову ломить”. І створив Господь базар. І був ринок Барабашово. І можна було знайти там усе: від шкарпеток до сенсу життя, але тільки до шостої вечора. І створив Господь парк Центральний пару. І люди ходили туди “на колесо”, “на каву”, “просто пройтись”. І кожен другий казав: — Ну от у нас хоч парк як у людей. І створив Господь дороги. А потім сказав: — Нє, тут поки випробування для духу. І створив Він каву “з собою”, бо харків’янин без кави зранку — істота теоретична. І створив Господь дощ. Але харків’яни все одно мили тротуари. На сьомий день Господь хотів відпочити. Але йому подзвонили й спитали: — Алло, а ви фонтани не вмикали? Бо шось недостатньо гарно. І побачив Господь Харків. І сказав: — Красавчики.