Значить в нас тут затишна осіння історія про тривожність, каву, книжкові клуби, плітки, кохання та користь терапії. А ще тут ДОРОСЛІ герої! Їм по 30+ і я готова танцювати від щастя з цього приводу! Господи боже, героїня переймається не через перше кохання, іспити, чи порятунок світу, ні, вона боїться здохнути на роботі! Джіні, рідненька, як же ж я тебе розумію! Шо по сюжету. Джіні отримала в подарунок від тітки кав’ярню у маленькому містечку Гавань мрій. І переїхала туди будувати нове життя, бо коли знайшла свого боса мертвим за робочим столом, зрозуміла, шо далі так жити не можна. Проблема в тому, що Джіні тривожна і має багату уяву. А ще передознулася трилерами та трукраймами. Про це нам прямо не говорять, але якщо жінці всюди ввижаються вбивці - це про щось та й свідчить. Логан - місцевий фермер. Брутальний красень зовні, з бородою і фланелевою сорочкою та розвиненими м’язами. І тендітне оленятко всередині. Колишня влаштувала йому глибоку психологічну травму на очах всього міста, але він ніяк не дійде до психолога. Інші жителі містечка люблять пліткувати, читати розпусні любовні романи і каву. Це містечко просто залежне від кави! У підсумку маємо абсолютно прекрасну історію. Комфортну, затишну, кумедну. Рівень гарячих сцен - дуже помірний. Їх, здається, три, вони не розтягнуті і мають значення для сюжету. Особливо перша. До перекладу мала два вагомих зауваження, які віднесла редакторці, тож в наступних накладах все має бути зовсім добре. Але в цілому і зараз рівень ок. Принаймні, дві помилки на 300 сторінок нормальна статистична похибка. Тож якщо вам потрібно трохи затишку і атмосферності - мої найщиріші рекомендації. Хотіла хапнути одразу і другу частину, але наступні ще в роботі і будуть не у червні точно, тож мені порадили зачекати і дочитати Генріха 8.