Справа в тім, що, незважаючи на досить футуристичне тло розповіді, читаючи Анну Ін ви побачите доволі багато до болю знайомих історій. Завдяки тому, що Інанна - пращурка Кибели, Іштар та інших бунтівних богинь, та персонажок світового епосу, ви точно бачили ці історії про відвідування загробного світу, воскресіння, зміну пір року.Найочевидніша (і наймодніша у сучасній белетристиці) історія Гадеса і Персефони. Причому в оригінальному міфі Інанна виступає і Персефоною (тією, хто спустився у потойбіччя) і Деметрою (тією, хто воскрешає близьку людину). Є й інші паралелі, які ви, безумовно, вичитаєте без моєї допомоги.Окремо доставляє спроба пані Токарчук у збереження ритміки шумерської літератури. Це цікава і незвична сучасному читачеві стилістика. Разом із тим вона дуже комфортна для сприйняття. Майже на рівні дитячої літератури.А от післямова авторки - це вже зовсім інша історія. Адже вона розповідає нам закулісся цього міфу. Методи, якими користувалася, щоб зібрати його з уривків, як паззл. І заглиблення гу це літературне розслідування - окремий кайф. Аж захотілося, на хвильку, полізти у нетрі шумерської літератури. Але пані швидко оговталася, попила холодної водички і побігла далі, бо травма від епосу про Гільгамша та його друга Енкіду досі жива і кровоточить у моїй душі. Тому дякую Ользі Токарчук за захоплюючий та корисний лікбез, але сама не полізу. Хіба що вона, згадає про Інанну зараз, через 20 років після виходу книги і вирішить порадувати нас чимось подібним. Підсумовуючи. Анна Ін у гробницях світу - це такий собі ретелінг шумерського міфу кількатисячолітньої давності, написаний у жанрі наукової фантастики з елементами фентезі. І легким апокаліптичним вайбом. Дуже раджу. Обсяг гуманний. Сюжет прекрасний. Мова - як вміє тільки пані Токарчук. Мастхев будь-якого книголюба.