Сьогодні 212 років від дня народження Тараса Шевченка. Шановні колеги та лідери громадської думки, хочете відзначити цю дату ефективно, а не ефектно? Тоді не пишіть пафосних дописів у ФБ і не розповідайте з екранів Єдиного телемарафону, як ви його любите. А просто почитайте його щоденник. А потім розкажіть про Тараса Григоровича дітям, друзям або знайомим. Як про людину, як про постать, як про того, хто реально повпливав на події, а не про міфічну особу покриту нафталином офіційного пафосу. Тільки без цього самого пафосу і пихатості. Розкажіть про нього як про живу людину зі своєю історією, повною пристрастей і подій. Тоді, можливо, люди самі захочуть почитати його вірші. Захочуть прочитати його біографію. Захочуть відкрити його щоденники й ознайомитися з тим, що писав Кобзар про своє життя і сучасників. Адже тоді стають зрозумілими мотиви написання віршів. І тоді, можливо, «борітеся — поборете» стануть не просто масово розтиражованими словами, що нав’язли на вустах і втратили свій гострий смак, а повернуть собі свій первісний зміст і будуть не лише цитатою, а й керівництвом до дії.З хеппі-бездейом, Тарасе Григоровичу!Ті, кому лінь шукати книгу, можуть знайти щоденник тут: http://litopys.org.ua/shevchenko/shev501.htmТарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. — К., 2003. — Т. 5. — С. 9–187.Підписатися на Книжкову жабу