Опівнічна бібліотека Метта Гейга - то наче життєвий аудит, де на порозі переходу в інший світ людині надається можливість викреслити деякі помилки з життя, або ж виправити їх, отримавши другий шанс саме в тих ситуаціях, чи моментах, де було й проминула думка, що якби я/ти/він/вона повели себе певно інакше - світанки видавались би яскравішими, їжа смачнішою, а життя вдалим. І начебто основна ідея роману вже доволі заїжджена популярними книжками та фільмами з підґрунтям Ефекта метелика, тим не менш це не заважає Опівнічній бібліотеці утримувати увагу читача до останньої сторінки. Бо принаймі в цьому романі, хай й не головною ідеєю, а десь на фоні, прозвучала доволі свіжа думка про те, що особливої ролі формат болю, через який проходить людина по життю, не відіграє. За задумкою автора, у людини в принципі нема вибору, чи то опції прожити свій шлях без втрат, шрамів, скорбот. Бо ж без болю нема й виходу з зони комфорту. І в цьому місці, власне, та й стається той поштовх, завдяки якому людина долає власні страхи й стрибає на наступну сходинку власного розвитку. Ці умовні стрибки автор і взявся уособлювати, аби наочно продемонструвати, де ми вертаєм не туди та як можна тому запобігти. За великим рахунком, вельми вдала спроба перевести в художній формат стоси психологічних книжок, метою яких є допомогти широкому колу віднайти себе, власні цінності й повернути віру в завтра. Традиційно:Щасливі моменти можуть обернутися болем - це тільки питання часуІноді зробити по-іншому щось одне - це приблизно те саме, що зробити по-іншому абсолютно все Людина - як місто. Не можна дозволяти, аби окремі, менш привабливі райони псували тобі загальне враженняНіколи не можна недооцінювати дрібниць Я ніколи не зустрічав такого товариша, чиє товариство може зрівнятися з самотоюЯкщо надто довго сидіти на місці, то можна забути, наскільки широкий насправді світТе, що інколи здається пасткою, насправді є тільки витівкою розумуНам не треба зіграти в усі ігри, щоб дізнатись, як це - перемагати. (с) Еля МіхайленкоПідписатися на Книжкову жабу