Telegram statistics channel - @zolochivskaotg

ОГОЛОШЕННЯщодо проведення конкурсу на посаду керівника ЗОЛОЧІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ ЗОЛОЧІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИДо 21 травня 2026 року (включно) проводиться прийом документів на конкурсний відбір на посаду КЕРІВНИКА ЗОЛОЧІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ ЗОЛОЧІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (вулиця Центральна, 150, с. Вишеньки). Умови оплати праці: наказ Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», а також Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів:- громадянство України; - володіння державною мовою; - вища освіта ступеня, не нижче магістра; - стаж педагогічної роботи не менше трьох років; - організаторські здібності; - фізичний і психічний стан осіб не повинен перешкоджати виконанню професійних обов’язків. Порядок подання документів Для участі у конкурсі подаються такі документи:- заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;- автобіографія та/або резюме (за вибором учасника конкурсу);-  копія паспорта громадянина України;- копія документа про вищу освіту (з додатком, що є його невід’ємною частиною) не нижче освітнього ступеня магістра (спеціаліста);- документ, що підтверджує вільне володіння державною мовою;- копія трудової книжки чи інших документів, що підтверджують стаж педагогічної (науково-педагогічної) роботи не менше трьох років на день їхнього подання (крім приватних та корпоративних закладів освіти);- довідка про відсутність судимості; - довідка про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду;- мотиваційний лист, складений у довільній формі.Особа може надати інші документи, що підтверджують її професійні та/або моральні якості.  Конкурс складається з таких етапів: - 25 травня 2026 року (за окремим графіком) конкурсна комісія перевіряє подані кандидатами документи на відповідність установленим законодавством вимогам, приймає рішення про недопущення до участі у конкурсі кандидатів, які подали не всі документи, необхідні для участі в конкурсі відповідно до вимог законодавства, або подали документи після завершення строку їхнього подання. Перелік кандидатів, яких допущено до участі у конкурсному відборі, оприлюднюється на офіційному вебсайті Золочівської сільської ради та  інформаційних сторінках управління гуманітарного розвитку Золочівської сільської ради; - 28 травня 2026 року кандидати, яких допущено до участі у конкурсному відборі, ознайомлюються із закладом загальної середньої освіти, його трудовим колективом та представниками батьківського самоврядування;- 05 червня 2026 року (за окремим графіком) проводиться: - тестування кандидатів на знання законодавства України у сфері загальної середньої освіти; - перевірка професійних компетентностей шляхом письмового виконання ситуаційного завдання;- публічна та відкрита презентація перспективного плану розвитку Золочівського ліцею, а також надання відповідей на запитання членів конкурсної комісії в межах змісту конкурсного випробування. Документи подаються до 21 травня 2026 року (включно) з 10.00 до 15.00 за адресою: с. Вишеньки, вул. Центральна, 150, управління гуманітарного розвитку Золочівської сільської ради, 2 поверх,  тел. (067) 230-56-24. Відповідальна особа: Оксана ШВЕЦЬ, начальник відділу освіти.

ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ ТІЛЬНЯКА18 квітня для Золочівської громади назавжди залишиться днем глибокого смутку. Саме в цей день два роки тому ми отримали звістку, в яку не хотілося вірити: на фронті загинув житель села Гнідин, старший сержант Андрій Юрійович Тільняк.Андрій був людиною виняткового розуму та незламної волі. Його боротьба за вільну Україну почалася не у 2022-му. Він був активним учасником Революції Гідності, брав участь в обороні Донецького аеропорту та в інших боях із загарбниками на сході України. Отримав нагороду від Президента України «За участь в антитерористичній операції».Із першого дня повномасштабного вторгнення Андрій Тільняк став на захист Києва. Мощун, Ірпінь, Гостомель — він пройшов через найпекельніші бої, отримав поранення і контузію, але після одужання знову повернувся в стрій.Його звитягу відзначено високими нагородами: «Золотим хрестом» від Головнокомандувача ЗСУ, а від командувача Сухопутними військами – відзнаки «За звитягу» та «За службу». Нагороджений медаллю «За оборону Києва».За його плечима пекло Бахмута, бої за Нью-Йорк, Кліщіївку та багато інших населених пунктів, назви яких тепер навіки викарбувані в історії нашої визвольної боротьби.Останній свій бій Андрій прийняв 18 квітня 2024 року неподалік села Ступочки Краматорського району Донецької області. Ворожий безпілотник обірвав життя нашого Захисника…Сьогодні ми згадуємо Андрія Юрійовича як люблячого чоловіка, дбайливого батька, вірного друга та справжнього Воїна.Вічна пам’ять Герою! Дякуємо за захист!

ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА ЗУЄНКА7 квітня 2026 року наша громада у глибокій скорботі та зі сльозами на очах провела в останню земну дорогу свого Захисника Володимира Анатолійовича Зуєнка. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісти, але, на жаль, повернувся до рідного дому «на щиті».Згадаємо…Народився Володимир 4 листопада 1981 року в місті Вишневе на Київщині. Коли ж сім’я залишилася без батька (так склалися обставини), мама з двома маленькими дітками повернулася до рідного Гнідина. Тут він закінчив школу, де запам’ятався всім своєю артистичністю та любов’ю до сцени. Здобув професію будівельника, пройшов строкову службу, працював та допомагав мамі… Він був справжньою опорою для своїх рідних, був доброзичливим, мрійливим і надзвичайно працьовитим. Його особливою гордістю був садочок, який він власноруч посадив і з любов'ю леліяв біля дому.4 травня 2024 року Володимир був мобілізований до Збройних Сил України. На фронті був гранатометником 2-го батальйону військової частини А2582. Але не довгим виявився бойовий шлях рядового Зуєнка. 12 серпня 2024 року мамі надійшла жахлива звістка, що її син під час бойових дій на Курському напрямку зник безвісти. Понад півтора року материнське серце жило надією. Тривожні дні, безсонні ніч і віра в те, що син живий... Проте у квітні 2026 року судово-медична експертиза на підставі аналізу ДНК підтвердила найстрашніше: Володимир Зуєнко загинув у тому запеклому бою, до останнього подиху залишаючись вірним Військовій присязі та Українському народові.Висловлюємо найщиріші співчуття родині полеглого Героя. Нехай Господь дасть сили пережити цю втрату. Пам’ять про Захисника, який віддав життя за нашу свободу, житиме вічно у наших серцях і в кожному квітучому дереві його саду.Спи спокійно, наш Герою…Вічна пам'ять і слава Захиснику України!

СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ВОЇНУЧорна звістка знову сколихнула нашу Золочівську громаду. З глибоким сумом повідомляємо про непоправну втрату — трагічну загибель нашого Захисника, жителя села Петропавлівське, сержанта Олексія Івановича Олексієнка.Олексій народився 1 червня 1976 року в місті Бориспіль. Коли йому було лише два роки, родина разом із ним та його старшою сестрою переїхала до села Петропавлівське. Навчався у Вишенській школі. Після її закінчення розпочав свій трудовий шлях у радгоспі «Вишеньківський», де працював трактористом. У 18 років був призваний на строкову військову службу.…Він був взірцевим чоловіком і люблячим батьком трьох дітей. Його любові вистачало на всіх: найстаршу донечку дружини Олексій виховував із трирічного віку як рідну, даруючи їй усю свою батьківську опіку та тепло.З перших днів повномасштабного вторгнення Олексій разом із односельцями приєднався до лав ДФТГ Золочівської громади, щоб захистити свою сім’ю та кожного з нас. 25 лютого 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Мужньо боронив нашу країну на сході.У червні цього року Олексій мав би святкувати свій 50-річний ювілей, але доля розпорядилася надто несправедливо. 11 квітня 2026 року, повертаючись до своєї частини після короткої відпустки, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на автошляху Київ–Харків він отримав травми, несумісні з життям. Лише за 20 хвилин до трагедії чоловік розмовляв зі своєю дружиною…Гірко усвідомлювати, що наш Захисник, який пройшов пекло війни та встояв під ворожими обстрілами, загинув через нещасний випадок. Він встиг побути вдома, обійняти дружину й дітей. Але ці кілька днів відпустки стали для нього прощальними. Висловлюємо найщиріші співчуття родині, близьким та побратимам Олексія. Поділяємо ваш біль та схиляємо голови у скорботі. Світла пам’ять про доброго батька, люблячого чоловіка та вірного сина України назавжди залишиться в наших серцях.Шановна громадо! Поховання Олексія Олексієнка відбудеться завтра, 14 квітня 2026 року. Закликаємо гідно зустріти загиблого Захисника на вулицях нашої громади та долучитися до прощальної церемонії з ним. Жалобний кортеж із тілом Воїна розпочне свій шлях о 10:00 від магазину «Гурман», що в селі Петропавлівське, та буде рухатися трасою до села Гнідин. Орієнтовний графік руху колони:- 10:20 — прибуття до місточка у Гнідині та проїзд головною вулицею села;- 10:35 — прибуття до села Вишеньки, проїзд центральною вулицею у напрямку Петропавлівського;- 10:45 — прибуття до центру села Петропавлівське.У центрі Петропавлівського кортеж зробить зупинку біля будинку Олексія (орієнтовно на 10 хвилин), після чого процесія вирушить до храму Святих Апостолів Петра і Павла, де відбудеться чин відспівування Захисника України.Поховають Воїна на Алеї Героїв у селі Петропавлівське.

БЕЗПЕКА ВІРЯН – ПОНАД УСЕ!Великодні свята та поминальні дні у Київській області мають пройти з неухильним дотриманням заходів безпеки, зважаючи на підвищений ризик ворожих атак.Нагадаємо, що 12 квітня 2026 року (за новоюліанським календарем) віряни християнських Церков східного обряду відзначатимуть Великдень (Воскресіння Христове). Вже за тиждень після цього традиційно розпочнуться поминальні дні.З огляду на дію правового режиму воєнного стану та з метою недопущення загроз життю і здоров’ю людей, у Київській області рекомендовано обмежити проведення масових заходів. Йдеться, зокрема, про тематичні події, концерти, виступи професійних і аматорських колективів, ярмарки, у тому числі благодійні.Комендантська година у Великодню ніч залишиться без змін і триватиме з 00:00 до 05:00. У цей період пересування вулицями заборонене, тож відвідати храми можна буде лише після її завершення.У зв’язку з цим нічні богослужіння рекомендовано проводити у форматі онлайн-трансляцій. Крім того, 11 та 12 квітня 2026 року під час дії комендантської години у храмах дозволено перебування лише обмеженої кількості кліру — не більше 10 осіб.Організатори релігійних заходів несуть персональну відповідальність за безпеку вірян як на території храмів, так і на прилеглих ділянках.Релігійним організаціям рекомендовано завчасно сформувати графіки богослужінь та освячення великодніх кошиків, аби уникнути скупчень людей.Під час проведення богослужінь необхідно неухильно дотримуватися вимог безпеки у разі оголошення сигналу «Повітряна тривога». Також слід забезпечити наявність інформаційних покажчиків щодо розташування споруд цивільного захисту.

СУМНІ РОКОВИНИ…Сьогодні минає рік з того дня, як небо розкрило свої обійми, аби прийняти до себе ще одного Янгола Світла. 8 квітня 2025 року обірвалося життя Дениса Букавіна - мужнього Воїна, який свідомо став на захист України та до останнього подиху залишався вірним військовій присязі.«Завтра може не бути… Ніхто не знає, коли прийде твій час», — ці слова Денис написав мамі за день до того, як його серце зупинилося. Він ніби відчував, що час обмежений, і поспішав: купував подарунки братам, мріяв обійняти сина, чекав на літню відпустку.Денис Букавін був воїном не лише на полі бою, а й у житті. Попри важку недугу та випробування, які супроводжували його з дитинства, він обрав шлях добровольця. Приховав хворобу, щоб стати на захист України. У розвідці він знайшов своє покликання: став майстром безпілотників та врятував не одне життя побратимів. Був нагороджений орденом «За відвагу».Він відійшов у засвіти 8 квітня 2025 року під час відпочинку після бойового завдання. Епілептичний напад вирвав його з життя раптово, без болю, без прощання...Денис народився і виріс у Львові, але з 2007 року його родина жила в селі Вишеньки. Саме тут, на Алеї Героїв, знайшов свій вічний спочинок Воїн, який усе життя йшов наперекір долі. Він боровся з хворобою, з обставинами, із несправедливістю. І ніколи не здавався.Йому назавжди 32… Він любив життя, свою родину, свого сина, щиро вірив у перемогу та світле майбутнє України.У цей день ми згадуємо його з глибокою вдячністю та схиляємо голови у скорботі. Вічна пам’ять мужньому Захиснику Денису Букавіну! Герої не вмирають, доки живе пам'ять про них.

СТОП ПОШУК: ВОЇН ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДОДОМУ НА ЩИТІШановна Золочівська громадо! На жаль, знову маємо гірку звістку з фронту… Повертається додому «на щиті» раніше безвісти зниклий Захисник України Сергій Васильович Коломієць. Чорні дні невідомості, тривожних молитов та незгасної віри рідних обірвалися важким болем офіційного підтвердження про його загибель. Наш земляк, Воїн, людина золотої душі та щирого серця віддав своє життя за свободу кожного з нас. Він повертається до рідного села, де пройшло його дитинство, де залишилася його майстерня і недописана історія щасливої родини. Повертається, щоб назавжди залишитися в пам’яті рідних Вишеньок символом незламної вірності та найвищої любові до своєї землі.Сергій Коломієць народився 22 листопада 1979 року в селі Вишеньки. Тут пройшло його безтурботне дитинство і щаслива юність. Закінчив місцеву школу та обрав для себе професію столяра. Його професійний шлях був прикладом неабиякої стабільності та відданості своїй справі: з 19 років він працював на одному підприємстві — ТОВ «Лірона», що спеціалізується на проєктуванні та виготовленні дерев’яних виробів за індивідуальними замовленнями. Сергій вкладав душу в кожен виріб, поєднуючи майстерність столяра з любов’ю до дерева. Він був людиною праці та честі, завжди залишався відкритим до людей. Усі, кому пощастило знати Сергія особисто, пам’ятатимуть його як надзвичайно щирого, світлого та доброго чоловіка, чиї руки не знали втоми, а серце — байдужості.Він був коханим чоловіком, найкращим сином і батьком, справжньою опорою, джерелом тепла та надійності для своєї сім’ї. Усе його життя оберталося навколо коханої дружини та двох улюблених донечок, для яких він був цілим світом. У вересні цього року родина готувалася до особливої події — срібного весілля, двадцятип'ятиріччя спільного життя. Та, на превеликий жаль, не судилося… Війна безжально обірвала плани на майбутнє, залишивши по собі лише світлий спогад про чоловіка, який понад усе любив своє життя і своїх рідних.13 лютого 2025 року Сергій став на захист України. Для побратимів він був не просто солдатом, а вірним другом із позивним «Столяр». Виконуючи свій військовий обов'язок, Воїн неодноразово виходив на найскладніші позиції і повертався. Але 16 грудня 2025 року зв’язок із Сергієм обірвався. Довгі 85 днів у пеклі війни він не мав можливості зателефонувати до рідних. 10 березня 2026 року рідні отримали офіційне сповіщення про те, що Сергій вважається зниклим безвісти. Згодом надійшла й неофіційна звістка про його загибель. Але серця рідних до останнього відмовлялися вірити в найгірше, тримаючись за найменшу надію.Дружина та діти Сергія висловлюють щиру вдячність усім — рідним, знайомим і незнайомим людям – за неймовірну підтримку та допомогу в поширенні публікацій про його пошук. Ця небайдужість була для них моральною опорою в найтемніші часи.Сьогодні слова дружини полеглого Захисника відлунюють болем у кожному з нас: «На жаль, змушені повідомити страшну звістку — ми його знайшли… Наш Воїн повертається додому на Щиті».З глибоким сумом Золочівська сільська рада змушена повідомити жителям громади, що під час жорстокої ворожої атаки, віддавши своє життя за нашу свободу та незалежність, Сергій Васильович Коломієць загинув. Загинув як справжній Герой.Прощання із полеглим Воїном відбудеться 8 квітня 2026 року (середа). Прибуття жалобного кортежу до села Петропавлівське очікується о 10:00. Потім о 10:20 від місточка його шлях проляже головною вулицею Гнідина. Орієнтовно о 10:35 траурна процесія прибуде до Вишеньок. На першому перехресті (Пробита) поверне праворуч та буде рухатися вулицею Соборна, де зробить зупинку біля садиби Героя. Далі кортеж їхатиме вулицею Храмова до центру села. На майдані, перед будинком культури об 11:00 розпочнеться траурний мітинг та відбудеться поминальний молебень. Поховають Воїна у Вишеньках, на Алеї Героїв.

І ЗНОВУ НА ЩИТІЗі зрозумілих усім причин ми не можемо сьогодні назвати кількість мужніх синів і дочок Золочівської громади, які на фронтах загальною протяжністю 2 295 км стримують навалу московських загарбників. Сільська рада й односельці намагаються підтримувати своїх Захисників усіма доступними матеріальними засобами та щирими молитвами. Але, на жаль, час від часу до деяких родин із військових частин надходять страшні сповіщення, які в народі називають похоронками. Тоді на сільських Алеях Слави з’являються нові могили воїнів-героїв. Надходять і жахливі повідомлення про зникнення воїнів безвісти. Звичайно, вони залишають рідним надію за деякий час побачити фронтовиків живими. У такому очікуванні нині перебувають близько тридцяти золочівських сімей. А кілька вже не дочекалися. Бо в двері їхніх осель постукали фатальні сповіщення: за результатами експертизи ДНК… І далі за текстом. Бодай його не читати. Днями майже дворічне очікування обірвалося для жительки Гнідина Галини Іванівни Зуєнко: її син Володимир Анатолійович Зуєнко, який теж був серед зниклих безвісти, повертається додому на щиті.Народився Володимир 4 листопада 1981 року в місті Вишневе, яке в той час належало до Києво-Святошинського району Київської області. Коли ж сім’я залишилася без батька (так склалися обставини), мама з двома маленькими дітками повернулася до рідного села, тобто в Гнідин. Тут з Володею часто бавився дідусь – Іван Лаврович Рой. Він народився в 1930 році й був свідком подій Другої світової війни. Про неї любив розпитувати онук. Тоді ні хлопчик, ні його дід і гадки не мали, що й Володі доведеться воювати. Але то трапиться згодом. А допоки він закінчив дев’ять класів Гнідинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, де залюбки грав на сцені. Потім здобував професію будівельника в одному зі столичних профтехучилищ. У 1999 році юнак пішов на дійсну службу до Збройних Сил України. Після демобілізації деякий час працював у ПрАТ «АЛЕКО-СEРВІС», що в Бортничах. Був для матері опорою в домашньому господарстві, допомагав молодшій сестрі Наталії. Піклувався про своїх племінниць: за можливості вранці приводив до школи, а після уроків забирав дівчаток додому. Володя був людиною доброзичливою, мрійливою, любив свій садочок, який саморуч садив і леліяв…Його мирне життя, як і життя мільйонів українців, було зруйноване хижацьким нападом на Україну ординців-московитів. 4 травня 2024 року мама виявила в поштовій скриньці військову повістку. Бориспільським РТЦК та СП Володимир був мобілізований до Збройних Сил України. Він категорично відкинув пораду деяких знайомих не їхати до військкомату, бо розумів, що настала і його черга захищати рідну землю. На фронті був гранатометником 2-го батальйону військової частини А2582. Не довгим виявився бойовий шлях рядового Зуєнка. 12.08. 2024 року матері надійшла сумна звістка, що її син під час бойових дій на Курському напрямку зник безвісти. Тривожні дні і ночі материнських очікувань, надія тиха і непохитна, що син живий, що син повернеться… Не повернувся…Натомість прийшло гірке сповіщення, у якому йшлося, що відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, Володимир 12 серпня 2024 року загинув на полі бою в районі населеного пункту Свердликово Суджанського району Курської області. Факт загибелі було підтверджено 01.04.2026 року судово-медичною експертизою, яка на підставі аналізу ДНК визнала, що тіло раніше невідомого воїна належить саме йому, Володимиру Анатолійовичу Зуєнку.Вічна Пам’ять воїну-герою! Царство Небесне його безгрішній душі.

ВЕСНЯНИЙ БЛАГОУСТРІЙ У ЗОЛОЧІВСЬКІЙ ГРОМАДІ🌿Відповідно до розпоряджень Київської обласної та Бориспільської районної військових адміністрацій, а також рішення виконкому Золочівської сільської ради, з 1 квітня до 18 травня 2026 року на території нашої громади триватимуть щорічні весняні заходи із благоустрою, спрямовані на поліпшення стану довкілля.Закликаємо керівників підприємств, організацій та установ, що функціонують в межах Золочівської територіальної громади, забезпечити виконання намічених заходів у встановлені терміни. Просимо жителів громади долучитись до весняного прибирання і навести лад біля своїх будинків, на прибудинкових та присадибних територіях.У суботу, 4 квітня 2026 року, відбудеться традиційна щорічна толока з упорядкування сільських кладовищ. Запрошуємо всіх небайдужих жителів нашої громади з 9:00 долучитися до важливої справи! Будь ласка, візьміть із собою необхідний інвентар. Робота знайдеться для всіх.ВАЖЛИВО: Просимо максимально долучитися до прибирання саме в цей день. Це дозволить комунальним службам організовано вивезти все зібране сміття.Також закликаємо підтримати екоініціативу: не купуйте пластикові квіти. Краще принесіть або посадіть живі рослини, які стануть окрасою місць спокою і не шкодитимуть довкіллю.

ДО УВАГИ ЖИТЕЛІВ ЗОЛОЧІВСЬКОЇ ГРОМАДИ!До виконавчого комітету Золочівської сільської ради надходять численні звернення від жителів громади щодо підвищення вартості проїзду на приміському маршруті № 753, що обслуговується ТОВ «Автосервіс».Нагадуємо, що відповідно до законодавства організатором приміських автобусних маршрутів є Київська обласна державна адміністрація (КОДА). За інформацією, отриманою на попередній запит сільської ради до КОДА, згідно з пунктом 3.1 умов Договору між Київською обласною військовою адміністрацією та ТОВ «Автосервіс» від 26.11.2015 року № 2015-15-34 (д/у від 12.12.2025 № 428), тариф на проїзд визначено як вільний.У зв’язку з вищезазначеною інформацією повідомляємо, що сільською радою надіслано лист-запит до перевізника щодо обґрунтування підвищення вартості проїзду на маршруті № 753. Разом з цим сільська рада готує листи-пропозиції до потенційних перевізників Київської області, які готові взяти участь у конкурсі щодо організації перевезень пасажирів на приміському автобусному маршруті (аналогічному № 753).У разі отримання економічно вигідніших пропозицій Золочівською сільською радою буде направлено клопотання до Київської обласної державної адміністрації щодо розгляду можливості оголошення конкурсу на визначення нового перевізника.