* Коли чоловік на межі зриву отримує лист із дитячим малюнком і втирає сльози - це в ньому стільки Бога проявляється, що й не осягнути.* Багато з нас думали про можливу загибель, прокручували різні варіанти. Важко прийти на Марсове поле під час відпустки, провідати побратимів і не подумати про те, що, може, десь у наступних рядах лежатимеш ти.* “Ми всі тут загинемо, якщо не буде закону про дємбель і війну воюватимуть лише нами”* Це не коротка війна, яка тимчасово змінила нашу рутину, але скоро, мовляв, все буде як раніше. Це нові часи, які почалися і невідомо коли закінчаться, та чи закінчаться взагалі.* Щоб хтось жив, хтось інший повинен це життя захищати. Лінія фронту і військові на ній - це єдине, що відділяє нас від жахливої смерті.* Кожен, хто приєднався до Збройних Сил, взяв відповідальність, як то кажуть, за себе і за того хлопця… Так-от. Настала черга того хлопця. Час взяти на себе відповідальність тій частині суспільства, якій забезпечили два роки життя під час повномасштабного вторгнення.* Якими б героїчними не були ті, хто нас захищають, вони втомлюються, хворіють, отримують поранення та гинуть. Герої вмирають. Герої вмирають. Герої вмирають. І чим довше їх не міняти, тим більше вмирають. Тим глибше просунуться росіяни. Тим більше сімей вб`ють. Можливо, цього разу й вашу.* А справа в тому, що приєднатися до армії зараз - це ще не героїзм. Це зрілість і розуміння нової механіки виживання.* Хто не розуміє людей, які добровільно йдуть на війну - спати в землі, сцяти в пляшку і сподіватися, що влучить не в тебе, - тому треба подивитися на дитину.* Зранку повернулося трохи надії. На війні так буває завжди, коли після темряви сходить сонце.* Тож ми перемагаємо війну щоразу, коли повертаємо тілові його важливість та унікальність. Коли загиблого героя привозять додому. Коли над тілом плаче рідня. Коли його з почестями хоронять.* Ми називаємо росіян орками чи свинособаками, бо сама мова пручається від означення їх як людей.* Сталось так, що вершинна література про війну нічого нам насправді не здатні сказати про війну, в якій ми самі живемо й помираєм. Війну, яку вони не засвідчили.* Колись вони використають Ремаркову позицію бідних обманутих хлопчиків, щоб відбілити себе.* А нам довелось подорослішати і зрозуміти, що фронт вирушив до нас. Що ця війна відбувається тут і вона загрожує існуванню всього і всіх, кого ми любимо.* яка ціна національній літературі, якщо нація впродовж історії лише краде, вбиває і влаштовує геноциди?* Це наш час - сама жорстокість. Це наш час такий. Нечесний. Знущальний.* Пам`ятати усе це - жахливо. Гірше - тільки забути про це.* Я стільки всього відчуваю. Я не думав раніше, що буду здатним на цю любов.* Так, як було колись, вже не стане ніколи. Але буде також добре. Просто тепер по-іншому.* Люди тримаються за людей і за слова. Кожному потрібен хтось, хто говоритиме слова у найважчі життєві моменти.