Шарварок | От всі тут глузують з Фукуями, особливо ті, які зовсім недавно просто ...

От всі тут глузують з Фукуями, особливо ті, які зовсім недавно просто перлися з його "кінця історії" і цитували її до місця і не до місця. Без сумніву, Фукуяма - такий самий псевдонауковий пройдисвіт, як і Докінз з Солоніним та інші носії альтернативних знань. Однак Фукуяма цікавий тим, що експлуатує одну суто людську рису - соліпсизм, в якому власне бачення є єдиним критерієм достовірности. Земля не може бути круглою, бо ми бачимо її пласкою, земля не може обертатися, бо ми цього не помічаємо тощо. Те, що людина завжди пише непотребне слово на стіні а рівні своїх очей - це також соліпсизм. І, що цікаво, практично в усі епохи, що залишили нам письмові згадки, люди вважали, що живуть при кінці історії (калі юга). Певно, такий перекос відбувається тому, що в минуле заглянути легше, аніж в майбутнє (про відмирання футуризму - 1, 2, 3, 4, 5). Однак, віра в "кінець історії" на мою думку є лише складовою більш загальної похибки - уявлення про "кінець знань", відповідно до якої людство інтуїтивно вірить у те, що всі можливі наукові відкриття ним уже зроблені. Хоча насправді, якщо ми задамося питанням, яка кількість світу пізнана нами, то будемо вимушені визнати, що дуже низька, практично нульова. Правда, для того, щоб прийти до такого воїстину Сократівського розуміння "ми знаємо те, що нічого не знаємо", нам потрібно оперувати таким поняттям, як "непізнане", не врахувавши яке ми приречені на генерування помилкових рішень і катастрофічних вчинків. Це інтуїтивно розуміли і даоси (у-вей), які помітили, що діяння завжди наносить більше шкоди, ніж недіяння.