У зв’язку із смертю Марини Владі, згадалося, що я цікавився у різний час історією алкогольної залежності двох осіб: це Володимира Висоцького та Олексія Стаханова. Останнього – у першу чергу через те, що мав інформацію із перших рук від людей, що були особисто знайомі із головним стаханівцем.

А от про пияцтво Висоцького мені стало відомо ще в середніх класах, коли його пісні ще слухали на бобінах і мені однокласник сказав, мов державну таємницю, що Висоцькй перед концертом випиває чотири пляшки водки, а перед виходом на сцену п’ять. Після цього довгий час для мене випивка уявлялась, як невід’ємна складова будь-якого дисидентства.

І вочевидь не тільки для мене. Я реально знав людей, що з любові до України спилися насмерть. Принаймні на честь одного із них допіру названо вулицю.

Але про те, як підсаджували Висоцького на морфій за принципом «клін кліном вишибають», я-таки перше прочитав у Марини Владі. Пізніше про цю практику щодо співака ще перечитав кілька досліджень в інтернеті. І загалом прийшов до висновку, що саме вона його й угробили в 42-річному віці.

І от що я думаю: оця замісна метадонова терапія, як і меншою медичний канабіс – це ті ж самі протоколи лікування Висоцького, які у підсумку спрямовані на те, щоб закріпити і увічнити залежність. Причому, якщо з Висоцький такий «науковий» підхід був, швидше за все, випадковим, то метадонова терапія вводиться свідомо для створення цілого наркоманського прошарку, який з одного боку потребує бюрократичної опіки, з другого може лояльно голосувати, з третього створює хаос на вулицях.