Отже я вирішив прочитати детальніше, що таке «фукідідова пастка», про яку кілька раз згадав товариш Сі Цзіньпін за час нинішньої зустрічі з Дональдом Трампом. Тим більше, що товариш Сі не та людина, яка б уживала окцидентальні терміни, він більше любить сам творити аформизми і чимало докладається до того, щоб популяризувати їх серед варварів. Узагалі, гадаю, для східного вождя уміння говорити афоризмами таке саме важливе, як для гоплітів часів вже згаданого Фукідіда уміння складати вірші. Так от щодо «фукідідової пастки», то виявляється, що під неї цілком можна підвести і нашу війну з москалями. Якщо ми візьмемо за концепцію неминучість війни в умовах, коли держава-гегемон (Спарта) відчуває страх перед іншою державою, яка стрімко набирає могутність (Афіни) і загрожує її лідерству, то маємо визнати, що саме такими Афінами щодо путінської Росії була Україна після Революції Гідності. А ще Пелопонеська війна, описана Фукідідом, мені була відома тим, що афіняни під впливом демагогів умудрилися під час воєнних дій стратити усіх своїх стратегів під дурнуватими приводами – навіть попри те, що їх захищати взявся сам Сократ. Згодом афіняни розібралися схожим чином і з Сократом. Не знаю, як вам, але мені це чимось нагадує, як у нас відправили у відставку Резнікова під демагогічні розмови про «яйця за 17 гривень».