У зв’язку із підняттям градусу дєрзкості у кандидата від українського Фейсбука Петера Мадяра, самий час вернутись до нашої старої теми – візії майбутнього.Ось тут ми можем прочитати про різницю у переворотах (чи революціях, якщо хочете) в Європі та Китаї: якщо в Європі монарха скидали за те, що він не хоче робити зміни, то у Китаї скидали монарха за те, що він збирається робити зміни.Що у принципі відповідає поняттю «у-вей»: якщо весь світ сприймається як дуже складна конструкція, де все підігнано впритул одне до одного так, що неможливо витягнути яку деталь, щоби не розвалилась уся побудова, логічно, що такого «сина Неба» потрібно негайно зупиняти. Звідси і традиція чесного чиновника, що попри величезний особистий ризик вказує імператору на неправильну поведінку. Хоча тут є великий ризик залишитись без голови, подібні держслужбовці від Хай Жуя до Пен Дехуая цінувалися в китайському народі не менше, ніж в античності Гармодій з Аристогітоном, навіть більше: ті були просто тираноборці, а ці рятують Піднебесну, тобто в китайському розумінні весь цивілізований світ.Вертаючись до українського народу, можна побачити, що його логіка радикально окцидентальна: тут скидання чергового гетьмана сприймається, як перехід до апріорно значно кращої суспільної формації. Хоча здавалось би, що досвід усіх майданів мав би переконати українців у зворотньому, тут діє логіка «якщо щось не вдається поремонтувати з допомогою ізоленти, потрібно взяти іще більше ізоленти».Більше того, це українське світобачення проектується геть на всі навколишні країни, де в будь-якій ситуації пропонується один і той же рецепт: міняти гетьмана, і буде вам щастя. Ймовірність того, що зміна може бути на гірше, просто витісняється із свідомості. Це не тільки стосується прогнозованого Орбана, замість якого прийшов непевний Мадяр. Українці настільки бажають відставки (чи й смерті) Трампу, що гонять геть саме питання, а хто ж прийде йому на зміну.