Шарварок | От часто задаю собі питання: якби я був київським русофілом, чи піднім...

От часто задаю собі питання: якби я був київським русофілом, чи піднімав би я теж на прапор Булгакова? І кожен раз відповідаю собі: ні.Я підняв би на прапор Шульгіна - людину, яку попри його антиукраїнські настрої та білогвардійщину, я все одно вважаю трагічним персонажем. Персону, зіткану з протиріч не менш за нашого ТрампаМонархіст, що приймав зречення Миколи ІІ. Антисеміт, що намагався зупинити погроми. І так активно захищав Бейліса, що навіть на місяць сів до цюпи за образи прокурора. Для контрасту поцікавтеся ставленням до Бейліса у сімейки Булгакових.Іще: промовляючи "не введи нас у спокусу", я маю на увазі, аби мене не поставили перед вибором із кількох етично неприйнятних рішень (проблема вагонетки). Життя не раз підкидувало Шульгіну спокуси, які він примудрявся більш чи менш вдало обходити: його не спокусили ні смєновєховці, ні Гітлер. Навіть коли Шульгіна залапали большевики, у фільмі "Перед судом історії" він визнав Леніна історичною особою, погодився, що радянський народ став жити краще, але не відмовився від нічого, сказаного раніше, та й взагалі вужем прокрутився, аби лише не насрати у некролога.На відміну від одного обласканого Сталіним писаки, що дисидентсвував в тумбочку.Опонентів штибу Шульгіна мені хотілось би бачити значно більше, аніж нинішніх булгаколюбів, стурбованих долею пам'ятника Буратіні виправдальників убивства Ірина Фаріон. Більше того, за певних розкладів вони могли б стати не тільки опонентами, але і союзниками проти світового глобалізму. У певному академічному інституті, наприклад, мій св. пам. батько мав по-перше конфлікт з директором і, по-друге, імідж українофіла. А сусідній відділ очолював (нині вже здається академік) Ємельянов, що мав імідж русофіла і ностальгента зі імперією. Тоді директор з’єднав два відділи, розраховуючи, що ці два доктори загризуть одне одного з ідеологічних міркувань. Натомість отримав синергію, так як обоє об’єдналися в ненависті до комуняки-директора, та й прониклися симпатією одне до одного бо переконання обох були щирі і світолглядно-ненасильницькі. Проте ми маємо лише те, що маємо.