Подумалося, що нинішні блекаути - чудова нагода згадати поетичну спадщину Павла Чучки, зокрема твір "Ниє світла":Ой темно са, мамо! Світла ниє! Не видно са никус. До чого йдеме? В потемку са стратили варош, село,заводи, коргази, школи, метро,фабрики стоять, хліб не печуть,телевізор умер, новинки не несуть. Пролиґнула нуч маґазини, хижі,рекет са докус сховав в темноті. Румуни в Діброві не стаючипаленку ллють як урваті вночи:начорно роблять, начорно ллють,начорно люди по-чорному п'ють. В потемку са стратив нанашко Дюрьо:пушов на роботу у варош - и всьо! Й жона його тиждень як дома не спить -чув'им, казали, же в ліфті сидить... Сночи дітину чужу из садкамоя Марґіта дому привела. Ниє елетрики - ниє и житя:сліпому - и тому треба огня. У хижі лем вітор студений зузнитьКо заспить — замерзне, ко мерзне — не спить! Не смійтеся, люди — на носі зимаДва теплі міста знам: то пекло й тюрма. Ци довго так буде? Ци скоро кониць? Ци зийде на зимлю Всевишній Отиць? Ни Джуна, ни Ванга, ни Глоба, ни пупне видят в потемку спасительну путь. Не видять і того, котрий нас веде.та й як буде видно, кидь світла ниє.