Останнім часом доводиться чимало чути за "польське економічне диво", і що ця країна демонструє якісь дуже пристойні в порівнянні з іншими державами ЄС показники. Дехто навіть пов'язує це із великою присутністю українців, хоча, як бачиться, українці в цій країні навіть не здатні створити розгалуджену систему крупного етнічного криміналу. Для мене це навіть більш визначальний момент, ніж винниченківські україномовні повії. Бо україномовних повій я якраз бачив чимало, а от українського бандита, такого собі міжнародного Хмарука, що взяв би цих рольніків за зябра, на жаль, ні. Тому доводиться перебиватися на зборі полуниці, а цим ні власний бюджет, ні польський державний не поповниш. Такий собі фріган Павло Зуб'юк, що працює у Варшаві делівером в перервах між постами до фейсбуку на геополітичні та глобальні етнопсихологічні теми є жалюгідною карикатурою на проісходящеє.Але я не про те, а що візуальні студії над поляками не дають підстав говорити за прогрес. Половина їх продовжує працювати сантехніками десь по Лондонам, частина розважається наскоками на потяги із українським збіжжям. Власне ніяких змін на краще я там не спостерігаю, ба більше: у тимчасово окупованому Холмі десь зник вокзал, так що з милосердя Сергія Лещенка "Укрзалізниці" довелося посилати полякам вагони незламності, аби вони горопашні на тій станції геть не задубли.Мені здається, що найкраще ситуацію можна пояснити такою схемою: насправді Польща не виривається уперед, а лише деґрадує трохи повільніше за інші країни континенту. Це загалом у польському тренді — перебувати на европейському маргінесі, хронічно відстаючи від нагальних тенденцій. Тому, можливо, поляки ще зберігають той інерційний ріст, що був в Європі на зламі 80-90-х років, перш ніж слідом за Бундесом та іншими колишніми європейськими локомотивами гехнутися у прірву.