Шарварок | У Лу Сіня є така притча. До батьків новонародженого прийшли з поздоров...

У Лу Сіня є така притча. До батьків новонародженого прийшли з поздоровленнями троє гостей. "Прийде час і ця дитина стане багатою", - сказав один, і був обдарований батьками. "Прийде час, і ця дитина стане знатною", - сказав другий, і також отримав подяки. "Прийде час, і ця дитина помре", - сказав третій, і був відлупцьований усіма присутніми.При цьому улюблений письменник товариша Кім Ір Сена ставить питання так: оскільки очевидно, що третій сказав однозначно правду, а двоє перших, швидше за все, збрехали, як говорити правду так, щоб по можливості бути менше битим (підказка: слідувати у-вей і не говорити взагалі нічого).Це ж, до слова, стосується і дискусії щодо Ірану: я на прикладі низки українських майданів абсолютно щиро переконаний, що ні до якого покращення ситуації там ніякі протести не приведуть, і ті, хто мені днями писав про прекрасний Іран майбутнього, швидше за все навіть самі це знають. Тим більше, що там вештається цей Пехлеві, сім'я якого і так довела персів, що вони вибрали аятолл, як кращий варіант.Але це зовсім не значить, що я не хочу знищення цього режима, що воює із нами. Просто мені настільки ж байдуже, що буде собою представляти Іран після Ісламської Республіки, як і Трампу - що буде являти собою влада в Боліваріанській Республіці після Мадуро. Може, вона взагалі провалиться крізь землю разом із місцевими жінкинями. Це як до Золкіна колись додзвонилася російська лібералка з питаннями, щодо докорів сумління: він взяв у полоненого кримінальника інтерв'ю, а потім у Пригожина того забили насмерть кувалдою. На що Золкін відповів у тому дусі, що йому абсолютно байдуже, що буде відбуватися з московським лайном, і якщо його закувалдили, то людству стало від того тільки легше, погодьтесь.