Я вже писав отут, наскільки безглуздо виставляти фото Афганістану чи Ірану 60-х років з жінками без бурок та нікабів як ознаку більшої прогресивності режимів, що існували у країнах на той час. Це точно не пояснює, чому населення з такою радістю ті режими скинули, повернувшись до більш архаїчних форм державного устрою. Ба більше: у купі середньоазіатських деспотій поява зараз у бурці трактується як ознака бунтарських настроїв – і я певен, що місцеві узурпатори якщо і будуть скинуті, то під самими радикальними ісламістськими гаслами.Інша причина впадання народу в архаїку – спроби силоміць навернути його до цивілізованості (хто любить Салтикова-Щедріна, згадає його «війни за просвєщєніє»). Таким чином спроби цивілізувати Ірак, Лівію і той самий багатостраждальний Афганістан призвели до відкочування цих країн до більш примітивного суспільного устрою. Суспільство взагалі дуже часто відповідає архаїзацією на зовнішню інвазію, подібно до того, як організм бореться із вторгненням вірусів підвищенням температури. Можливо, це тому, що шахіди на віслюках більш готові ризикувати життям за немотивованих найманців? Подібних випадків є дуже багато, можна, наприклад, подивитися кадри боїв йєменців із саудитами, де буквально що піратські ватаги знищують колони модерної бронетехніки. Ймовірно, що так само виглядала і війна за незалежність Алжиру.І тільки наша війна чомусь призводить до того, що архаїзується не стільки жертва агресії, а сам нападник. Гадаю, суспільствознавців майбутнього має зацікавити цей момент.