Зінкевич Ігор | 26 квітня 1986 року…Ця дата назавжди закарбувалася в пам’яті людства.В...

26 квітня 1986 року…Ця дата назавжди закарбувалася в пам’яті людства.Вічна пам’ять героям Чорнобиля.Аварія на Чорнобильській атомній електростанції стала не лише найбільшою техногенною катастрофою в історії, а й своєрідним випробуванням політики «гласності», проголошеної Михайлом Горбачовим на з’їзді КПРС у лютому 1986 року.У ніч на 26 квітня сталася трагедія, про яку впродовж перших двох днів не повідомляли ані радянські, ані українські засоби масової інформації. Лише ввечері 28 квітня у програмі «Час» з’явилося перше коротке повідомлення про аварію. І сталося це не з власної ініціативи влади, а під тиском міжнародної спільноти, яка вимагала пояснень через зафіксоване підвищення рівня радіації в інших країнах.Першими занепокоєння висловили працівники шведської атомної електростанції «Форсмак», розташованої неподалік Стокгольма. Сигнали про радіаційне забруднення змусили їх перевірити ситуацію, і коли стало зрозуміло, що джерело не на самій станції, за напрямком вітру припустили аварію в СРСР. Лише після загрози офіційного звернення до МАГАТЕ радянська влада була змушена визнати факт катастрофи.29 квітня коротке телевізійне повідомлення перетворилося на кілька рядків у газетах. Його розміщували непомітно — на третіх шпальтах, поряд із результатами футбольних матчів чи новинами про «Велогонку миру». Текст був лаконічним і сухим: повідомлялося про аварію, пошкодження одного реактора, вжиті заходи та створення урядової комісії.Наступні дні ситуація не змінювалася — інформація залишалася мінімальною і другорядною. Водночас, за даними КДБ, іноземні журналісти та дипломати активно намагалися з’ясувати правду. Представники США, Франції, Канади телефонували в установи, цікавилися рівнем радіації та незвичними переміщеннями транспорту, припускаючи можливу евакуацію населення.Іноземці, які перебували в Києві, проявляли занепокоєння, намагалися залишити місто, а деякі відкрито критикували радянські ЗМІ за замовчування реальної ситуації.На той момент евакуація жителів Прип’яті вже була завершена, а також розпочалося виселення людей із 10-кілометрової зони навколо станції.Попри це, наближалося 1 травня — одне з головних свят Радянського Союзу. Саме святкові матеріали й далі займали перші шпальти газет, відтісняючи трагедію, масштаби якої світ лише починав усвідомлювати.