Перший день семінару Тоні Роббінса і мій інсайт номер один.

Для мене це вже вдруге, перший раз був у Лондоні у 2019 році. Але одна думка вчора зачепила мене сильніше за ходіння по розпеченому вугіллю.

Тоні ділить наші стани на дві великі групи.

Прекрасний стан (beautiful state): любов, спокій, радість, сміливість, натхнення, ясність, впевненість, відчуття прогресу і так далі.

І страждання (suffering): страх, злість, образа, заздрість, провина, стрес, тривога, ненависть, розчарування і так далі.

Біль не можна уникнути. Це частина життя. Тебе можуть образити. Зрадити. Бізнес може піти не за планом. Ти можеш втратити гроші. Захворіти. Отримати погані новини. Це біль.

Проте Тоні каже: «страждати це вибір» (suffering is a choice).

І тут багато хто обурюється. Як це вибір? Хіба я обираю страждати?

Обираєш. Біль тобі дає життя. А страждання ти виробляєш сам. Це те, що ти робиш з болем далі. Прокручуєш у голові тиждень, місяць, рік. Злишся. Ображаєшся. Ненавидиш. Розповідаєш цю історію всім і самому собі.

Подія тривала хвилину. Страждання через неї ти можеш розтягнути на роки. Перше від тебе не залежало. Друге повністю твоє виробництво.

І чесно, ми любимо страждати. Страждання дає вигоди. Увагу. Співчуття. Відчуття, що ти правий, а світ винен. І головне, право нічого не міняти.

Спочатку воно маленьке. Але якщо його постійно годувати, воно перетворюється на монстра, який жере твої стосунки, рішення, бізнес і врешті тебе самого.

Тому вчора Тоні запропонував прийняти одне з найважливіших рішень у житті.

Жити у прекрасному стані no matter what (що б не сталося).

І вся складність саме в останніх трьох словах.

Бо майже кожен з нас щасливий з умовами. Подивись на свій список.

Я буду щасливим, якщо в мене будуть гроші. Якщо бізнес ростиме. Якщо команда не підведе. Якщо клієнти платитимуть вчасно. Буду спокійним, якщо ти поводитимешся так, як мені треба. Якщо діти слухатимуться. Якщо буду здоровий. Якщо аналізи будуть хороші. Якщо не буде поганих новин. Якщо люди мене не розчаровуватимуть. Якщо не буде заторів. Якщо життя відповідатиме моєму плану.

Список нескінченний. І поки він існує, твій стан контролюєш не ти. Його контролює будь-яка дрібниця зі списку.

А ввечері ми отримали маленький тест.

Ми з Олею пройшли по розпеченому вугіллю. Вона кайфонула від того, що подолала свій страх. Хоча зараз стоїть поруч і каже, що страху не було. Я бачив. Був.

Після цього вийшли голодні. Хотіли поїсти. Всюди зайнято або кухня вже закривається. Стали в чергу в одному кафе.

І через кілька хвилин я кажу: «Блін, я не хочу стояти в цій черзі».

Оля образилась.

Кілька годин тому ми обоє прийняли рішення жити у прекрасному стані no matter what.

А виявилося, що no matter what закінчується десь між розпеченим вугіллям і чергою за вечерею.

Ось цей скіл ми зараз і тренуємо.

Бо обурюватися легко. А бути щасливим, коли життя не поводиться так, як ти від нього очікував, значно складніше.