Якщо чесно, я теж свого часу став жертвою культури «24/7 hustle». Я щиро вірив, що успіх це більше працювати. Раніше вставати. Пізніше лягати. Більше зустрічей. Більше дзвінків. Більше дій. Здавалося, що якщо працювати достатньо важко, результат обов’язково прийде. Але з роками я почав підозрювати, що сам став жертвою культурного програмування. Чим більше я читав Воррена Баффета, Чарлі Мангера, Джеффа Безоса, тим менше вони були схожі на людей, які живуть у режимі нескінченного «пахати ще більше». Навпаки. Вони майже одержимі не кількістю дій, а якістю рішень. Саме тоді я по-справжньому зрозумів зміст фрази Тоні Роббінса:“In the moment of decision, your destiny is shaped.”Не «у момент дії». Не «у момент важкої роботи». Саме у момент рішення формується майбутнє. Бо дія лише реалізує те рішення, яке ти вже прийняв. Якщо рішення було правильним — навіть звичайні дії можуть привести до величезного результату. Якщо рішення було слабким ти просто дуже швидко рухаєшся не в той бік. Я бачив підприємців, які працюють по 12–14 годин щодня, але роками не можуть вирватися зі свого рівня. І бачив інших, які зробили одне рішення, що змінило все. Змінили бізнес-модель. Вибрали правильного партнера. Відмовилися від збиткового напрямку. Переїхали в іншу країну. Найняли сильного CEO. З боку здається, що їм просто пощастило. Але зазвичай це було одне правильне рішення, після якого тисячі наступних дій почали працювати зовсім інакше.