Іван Зимбицький | До мене якось звернувся крупний бізнесмен і замовив багато стейків. "І...

До мене якось звернувся крупний бізнесмен і замовив багато стейків. "Іван, відправ мені саме краще і багато". Але ми накосячили. В процесі сталася затримка так як у всьому місті не було світла. Він не дочекався і поїхав голодний в інше місто. Згодом він подзвонив і сказав "Я вам ставлю чотири бала. Було б п'ять, якби не ось це." Далі він чітко і ясно розклав що сталося і як ми діяли. Інші люди в такій ситуації просто скаржилися б або образилися. Що відбулося? Мільйонер відразу оцінив процес, декомпозував, проаналізував. Це називається активне мислення. Він не пішов в автоматичну реакцію образи, звинувачення, емоціі. Давайте порівняємо з процесом мислення "звичайної людини". Зустрічай Рому. Рома думає, що він розумний. Він сидить перед монітором. Telegram блимає, Instagram пінгує, десь у кутку телевізор розказує про чергову катастрофу. 14 годин екранного часу в день. Рома слухає вебінар, паралельно відписує в чат і скролить новини. Він поглинає гігабайти контенту. Знає все: від іспанської кориди до історії піци. Але інформація не робить його розумнішим. Вона робить його тупим. У Роми в голові каша. Активне мислення і пасивне споживання контенту це зовсім різні речі. В результаті народжується Рома. У нього купа конспектів, файлів, записів вебінарів, закладок у браузері. Він “знає”, як працює маркетинг, як будувати команду, як прокачати мислення. Але подивись на його рахунок у банку, здоров’я, стосунки. Саме вони чесно показують: активне мислення це не його звичка. Справжнє же навчання це коли після уроку ти по-іншому дивишся на реальність і приймаєш інші рішення. Це активна робота: ставити собі незручні питання, ловити власні помилки, різати старі переконання. Це важко, неприємно, енергозатратно. Замість постійної накачки себе контентом включати активне мислення. Приведу приклад.Знайомий військовий отримав поранення. Я вирішив допомогти. Організував йому повний пакет: дорогі ліки з Німеччини, вітаміни, чіткі інструкції від лікарів.Минає місяць. Питаю про результат. Виявляється, він нічого не приймав. «Знайшлась причина».Я йду далі. Пропоную оплатити реабілітацію в санаторії за кордоном. Відмова. Питаю чому? Немає закордонного паспорта.Кажу: «Зроби паспорт». Відповідь : «У мене немає часу». Поранений чоловік, який ніде не працює, стверджує, що в нього немає часу.Що відбулося? Йому дали ресурси: гроші, логістику, можливості. Результат нуль. Чому? Бо в нього відсутня ресурсність внутрішня здатність знаходити рішення. Невелика перешкода зупинила. Цю помилку роблять 99% підприємців-початківців. Вони кажуть: «Якби в мене були гроші, я б запустив бізнес». «Якби в мене був час....».Це брехня. Всі мої проекти GoldCoach, Footyball, Sintegrum, «Стейки Карпат» стартували фактично з нуля. Я переконався в цьому на власному досвіді. Тільки-но в мене з'являється забагато вільного часу я починаю займатися дурницями. Мислення дорого коштує організму. У спокої мозок важить кілька відсотків від маси тіла, але забирає близько 20% всього кисню та калорій. Серце, яке не зупиняється взагалі, бере приблизно 10%. Легені - теж близько 10%. Тобто орган, який просто “сидить у черепі” і ганяє думки, спалює вдвічі більше, ніж мотор твого тіла. Мислення - це найенерговитратніший процес в організмі. Тому організм робить логічну для себе річ - вмикає економію. Автопілот, узагальнення “я це вже знаю”, стандартні реакції, звичні думки замість аналізу. Підприємець, який системно думає про стратегію, модель, ризики, людей, працює проти власної біології. Тіло намагається втекти в телефон, рутину, дрібні задачі, будь-що, тільки не в глибоке мислення. Біологічна правда така: більшість підприємців не роблять прорив не тому, що вони “слабкі”, а тому, що живуть на автопілоті, підкоряючись режиму енергозбереження. І тут вибір простий: або ти вчишся свідомо входити в стан важкого мислення (як під час гри в шахи) і платити цю ціну, або ти назавжди залишиться на автоматичних підсвідомих реакцій, пасивного споживання контенту та ролі флешки. Вибір за тобою.