Іван Зимбицький | Ми вже самотні. Просто ще не всі це помітили.Прочитав у WSJ історію чу...

Ми вже самотні. Просто ще не всі це помітили.Прочитав у WSJ історію чувака, який почав більше спілкуватися з AI-чатботом, ніж зі своєю дружиною.Не тому, що чатбот кращий.А тому, що він завжди доступний. Не осуджує. Не втомлюється від твоїх питань. Не каже "я зайнята".І от тут починається жесть.Ми створили технологію, яка заповнює порожнечу. Але ця порожнеча була не від відсутності інструментів для спілкування. Вона була від того, що ми розучилися спілкуватися по-справжньому.Чатбот не перебиває. Не має поганого дня. Не йде спати о 23:00, коли тобі саме захотілося поговорити про сенс життя.Він ідеальний співрозмовник.І саме тому він небезпечний.Бо справжні стосунки — це тертя. Це конфлікти. Це "я зараз не можу, давай пізніше". Це дружина, яка каже "знову ти зі своїми стартапами". Це друг, який говорить "блін, ти заїбав з цією темою".AI цього не дасть. Ніколи.Він дасть ілюзію зв'язку. Без самого зв'язку.Я не проти AI. Я будую на ньому бізнес. Але я бачу, як люди починають підміняти живі стосунки на зручні.Бо живе — складно. А AI — легко.Питання не в технології. Питання в тому, навіщо нам стало потрібно щось, що замінює людей.Може, проблема не в AI. Може, проблема в тому, що ми вже давно перестали бути доступними один для одного?Як ти на це дивишся? Ти вже помічав, що спілкуєшся з ChatGPT більше, ніж з реальними людьми?