Сьогодні учасниця клубу ПОЗОРСЯ, записала відео в закритому чаті, що хвилюється кожен раз, коли робить свої продукти. Я запитала в неї, а в дитинстві, коли вона гралась, теж так було?Ну, ви зрозуміли, відповідь була ні) там було багато задоволення, радості, і нуль тривог. Коли радість стає стратегієюРадість - не те, що приходить після результату. Це те, без чого результату не буде.Ми переплутали зусилля з рухом.Угорський психолог Міхай Чиксентміхайї понад 40 років досліджував стан потоку - момент, коли дві години роботи відчуваються як двадцять хвилин, а продуктивність зростає в рази. Його висновок виявився несподівано простим: потік запускається не дисципліною і не силою волі. Він запускається радістю.Коли людина в контакті з тим, що по-справжньому її оживляє, мозок перемикається. Контроль слабшає. Напруга зникає. Виникає природна концентрація. Дія перестає бути зусиллям і стає грою.Такі потокові стани мені доступні під час терапевтичних груп і за живописом. І ось парадокс. Сучасні люди майже завжди відкладають радість «на потім»:коли закриються угоди, коли збереться група, коли буде досягнуто бажаних цілей,коли з’явиться час чи гроші. Але час не з’являється.З’являються втома й внутрішній розлад.А що, як усе навпаки?Що, як з’єднаність із собою, інтерес і гра - це не нагорода за досягнення, а умова для них?Коли рішення народжуються не зі страху втратити, а з цікавості й імпульсу творити.Радість - це не відволікання від головного. Це компас і найточніший індикатор того, чи проживаємо ми своє життя, чи лише «готуємося».