🟣 За тиждень — червень. Місяць обізнаності про ЛГБТІК+ людей в Україні. І про дуже просту річ: у когось є права, а у когось — ні, навіть у найважливіші моменти життя.Уяви.Лікарня: тебе не визнають родиною.Твій чоловік/дружина у реанімації. Ти біжиш у лікарню — і тебе не пускають. “Ви не родич”. І ти стоїш під дверима, не знаючи навіть, чи кохана людина жива.Спадщина: спільне життя не рахується.Ви разом багато років. Живете, будуєте життя, купуєте майно.Але юридично ти “ніхто”. І коли людини не стає — усе переходить не тобі, а її родичам, з якими вона могла не спілкуватися роками.Діти: немає права бути поруч.Ви разом виховуєте дитину. Вона називає тебе татом/мамою. Але юридично ти для неї чужий. І якщо з партнером щось стається — ти не маєш жодного права залишитись із дитиною. Дитину забирають і передають комусь іншому.Війна: навіть смерть не робить тебе родиною в очах закону.Твій партнер на війні. Він/вона гине. А держава може не визнати тебе “рідною людиною” — ні в повідомленні, ні в документах, ні у виплатах, ні в похованні. ЛГБТІК+ українці та українки воюють — з 2014-го. Захищати державу — і не бути нею визнаною. Це ганьба.За матеріалами Фактів Житомира.Це не про “особливі права”.Це про базову річ — щоб людина поруч юридично існувала поруч.❤️Підписатися | Надіслати новину💭