Нефритова війна, Фонда Лі 🌟Я знала, що друга книга "Саги зеленої кістки" буде жорсткішою, ніж перша, і що Фонда Лі полонених не бере. Але, о боже мій, як ця жінка пограла у футбол моїм бідним серденьком! А там ще "Нефритовий спадок" попереду — дай нам усім сил те пережити."Нефритова війна" одразу кидає нас у вир сюжету, таймскіп між подіями романів мінімальний. Попри удаваний нейтралітет між кланами, атмосфера надзвичайно напружена: усю книгу переслідує відчуття, що все може вибухнути буквально кожної секунди.Тенденція стрімкого розвитку й глибокого розкриття головних персонажів, яку ми бачили на початку історії, зберігається й тут. Хіло та Шає зміцнюють свої позиції, готові йти на все більші жертви заради родини та нести дедалі більшу відповідальність за клан і Кеконь загалом. Шає проходить через серйозні випробування, але те, як вона розбиралась зі складних ситуацій і якою базованою виявилася наприкінці, просто не може не викликати в мене захоплення.Хоча, на мою скромну думку, найбільшою зіркою серед жіночих персонажок тут стала Вень. Її характер розкривається на повну: вона відважна, вірна, мудра, готова йти на жертви й ризикувати заради Безгірного клану та поводиться набагато "зеленіше" за деяких зеленокосних. Це абсолютно її зірковий час.Я чекала більшого розкриття Гірського клану та Айт. Не можу сказати, що ми цього не отримали, але все ж Стовп Горян залишається дуже темною конячкою. Можливо, ця інтрига зберігатиметься до фіналу. Хоча я б дуже хотіла побачити бодай трохи подій їхніми очима.А як щодо чоловічих персонажів? Моя впевненість у тому, що Хіло набагато кращий Стовп, ніж був би Лань, тут лише зросла. Те, як він щодня вчиться бути кращою версією лідера, як ухвалює рішення та як мислить, викликає безмежну повагу.Але, звичайно, найбільше я переживала за Енді, бо це мій улюблений герой ще з першої книги. Хоча, можливо, якраз його щаслива доля викликала найменше сумнівів. Я знаю, що Фонда Лі любить Енді та Беро, просто не можу цього довести☺️. До речі, про останнього: що його сказать, якшо воно канешно. Скіл живучості цього хлопа прокачаний на такий максимум, що викликає підозри в читерстві.Я бачила багато відгуків про те, що перша частина романтизує мафію. Я ще тоді була із цим не згодна, а продовження остаточно розвінчує таке враження. Загалом для мене "Нефритова війна" — це демонстрація того, наскільки бездушна кланова система, як вона підгинає під себе, ламає долі та змушує віддавати себе без залишку, пропонуючи натомість досить примарні бенефіти.Я неймовірно чекаю на вихід третьої частини, хоч водночас і боюся її. Не уявляю, що буде попереду, але впевнена, що нічого хорошого 🥲. Але чи люблю я цю історію від першої до останньої літерки? Так! Абсолютно! Мені здається, що "Сага зеленої кістки" — це одне з небагатьох фентезі, яке можна сміливо рекомендувати практично всім. Кожен знайде в цій історії щось, що відгукнеться особисто йому, свої сенси та висновки. Фонда Лі — безумовно велика майстриня слова, текст написаний просто чудово. А цікава, ґрунтовна, проте не перевантажена система магії буде, з одного боку, чіпляти фанатів жанру, а з іншого — не заважатиме тим, хто не дуже його полюбляє. Того, якщо мали сумніви читайте цю неймовірну трилогію. Я впевнена, що з часом вона стане класикою фентезі. #Redfox_прочитане