Людство ділиться на два типи людей ще з тих часів, як ми стали називати себе Homo sapiens. На тих, кого до ікоти лякає і дратує все незвичне. Бо на те є особисті психічні травми і заборони ( може тато ображав манюню, або мама не любила). І на тих, кому вистачає внутрішньої свободи визнати: світ набагато ширший, ніж їхня особиста картина реальності. Одні болісно реагують на будь-яку інакшість. Їм важко прийняти сам факт, що хтось може жити, думати, відчувати чи шукати відповіді по-своєму. Вони завжди намагаються все висміяти, заборонити, знецінити або загнати в рамки «правильного». А інші дозволяють собі дивитися ширше. Вивчати. Цікавитись. Шукати сенси не лише в сухій логіці, а й у символах, інтуїції, знаках, психології, енергіях і самому житті. І якщо подивитись в історію - до віщунів, мольфарів, знахарів, астрологів звертались королі, імператори, президенти й полководці. Не тому, що були дурні. А тому, що великі рішення народжуються не лише через цифри й холодний розрахунок. Та й якщо заглянути в український фольклор -саме язичницькі знання століттями допомагали людям виживати. Наші пращури читали природу, знали цикли землі, лікували травами, вміли «виливати» страх, знімати переляк у дітей, берегли обряди на врожай, дощ і захист дому. В Карпатах мольфарів поважали не через «магію заради магії», а тому що вони були і лікарями, і психологами, і тими, хто тримав громаду в купі під час хвороб, голоду й воєн. Навіть після хрещення Русі люди ще століттями таємно носили обереги, святкували Купала, вірили в силу предків, берегли старі ритуали. Бо народна пам’ять не зникає указом! І саме тому церква століттями намагалась узяти під контроль не лише поведінку людей, а й саму віру. Бо людина, яка має прямий зв’язок із природою, інтуїцією і власною душею менш керована страхом. Бо вільна людина завжди трохи небезпечна для системи. І знаєте, що ще цікаво? Люди, які справді чогось досягли в житті, не бігають по коментарях, обливаючи інших брудом, висміюючи чи знецінюючи чужий шлях. Не намагаються когось «відмінити і покарати». У реалізованої людини зазвичай вистачає справ, досвіду й внутрішнього об’єму, щоб не займатись чужим життям. А постійна агресія й насмішки -це завди про власну нереалізованість. Про образу на життя. Про внутрішню пустоту, яку людина намагається заткнути чужим знеціненням. Обмеженість свідомості - одна з головних ознак імперського мислення, з яким ми століттями воюємо за право бути вільними. Бо імперія завжди боїться всього живого, нестандартного й глибокого. Вона хоче, щоб усі думали однаково й не ставили зайвих питань. А свобода - це ж не тільки про кордони. Це ще й про внутрішній дозвіл людині бути собою. Шукати свої відповіді. Вірити у своє. І не боятись дивитись на світ ширше. Ну що ж.. Життя - воно мудре. І завжди розставляє все по-чесному) Миру нам скорішого!Страждань нашим ворогам!🙏